Справа № 22-762\08                              Головуючий в 1 інстанції: Бердій М.А.     

Категорія: 51                                   Доповідач: Хилевич С.В.

У Х В А Л А

іменем України

27 червня 2008 року                                           м. Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді: Оніпко О.В.

суддів: Мельника Ю.М., Хилевича С.В.,

при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

за участю ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 9 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах (далі - РОКАРСВО) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

                      в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 9  квітня 2008 року в позові відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де покликається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Обґрунтовуючи скаргу, зазначав, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вийшов за межі своїх повноважень, помилково встановивши обставини, які вже були встановлені судом, при цьому фактично заперечивши їх, а також встановивши правовідносини між відповідачем і Рівненською обласною державною адміністрацією. У мотивувальній частині рішення в порушення ч. 3 ст. 215 ЦПК України не зазначено мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; не встановлено, з чиєї вини допущено порушення оплати праці.

Судом всупереч положенню ст. 212 ЦПК України щодо змагальності сторін наявні в справі докази оцінено неповно.

Вважав неправомірним застосування до спірних обставин ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 24 липня 2007 року, оскільки, на його думку, цей документ є сумнівним.

Крім того, посилався на суперечливість правової позиції відповідача нормам ч. 3 ст. 13 ЦПК України, а також на невідповідність рішення, що оскаржується, Конституції України.

Просив скасувати рішення Рівненського міського суду від 9 квітня 2008 року та ухвалити нове рішення по суті позову.  

У судовому засіданні ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.

Представник РОКАРСВО в суді, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалася на її безпідставність.    

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи й доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення, виходячи з такого.

Колегією суддів установлено, що протягом часу з 12 серпня 2003 року по 23 березня 2004 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із РОКАРСВО, працюючи на посаді фельдшера, із середньомісячною заробітною платою у 167 гривень, тарифною формою та системою оплати праці.

Рішенням суду від 20 квітня 2007 року (а.с.а. 8-9), залишеним ухвалою апеляційного суду від 18 липня 2007 року без змін (а.с.а.с. 10-11), стягнуто із РОКАРСВО на користь ОСОБА_1. заборгованість із заробітної плати сумою у 30 гривень. Повний розрахунок за заборгованістю із заробітної плати згідно з цим рішенням суду проведено 25 жовтня 2007 року (а.с. 15).

Як вірно посилається суд у рішенні, що оскаржується, на вимоги ст. 117 КЗпП України та п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року 313 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає лише в тому разі, коли невиплата належних працівникові сум при звільненні в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, не була проведена з вини власника або уповноваженого ним органу.

Згідно із ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

За таких обставин колегія суддів знаходить, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність вини РОКАРСВО у затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_1. в зв'язку із тим, що розпорядником коштів відповідача є Рівненська обласна рада.

Рішення суду постановлено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, висновки, яких дійшов суд, відповідають обставинам справи, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

      Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст.ст. 314, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

                          у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 9 квітня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду можуть бути оскаржені безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою чинності.

Головуючий:

Судді: