УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "26" червня 2012 р. Справа № 18/5007/637/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.12.2011р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирська пересувна механізована колона №6" (м.Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (м.Новоград-Волинський)
про стягнення 24998,40грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 24998,40грн. заборгованості за поставлений товар на підставі видаткових накладних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2010р. - 26.06.2012р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем на суму 24998,40грн. (а.с.17).
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.15).
Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості Приватне акціонерне товариство "Житомирська пересувна механізована колона №6" (позивач) передало Відкритому акціонерному товариству "Гарантбуд" (відповідач) товар на загальну суму 26051,90грн.
Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №ПМ-02377 від 23.12.2010р., №ПМ-02387 від 24.12.2010р. (а.с.8-9), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні 26.06.2012р.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 24998,40грн., яка на час розгляду справи не змінилась.
Листом від 26.08.2011р. відповідач гарантував погашення заборгованості за будівельні матеріали в сумі 24998,40грн. до 20.09.2011р., проте у встановлений строк відповідних оплат не здійснив (а.с.12).
У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повної та своєчасної сплати позивачу вартості отриманого товару, позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 30.03.2012р. за №43 про погашення заборгованості у сумі 24998,40грн. (а.с.10-11), яка залишена без задоволення.
За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної товар.
Розглянувши вимоги позивача, суд задовольняє їх з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписом ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар сторони не встановили, позивачем, згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України, на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення заборгованості у сумі 24998,40грн., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі не провів.
Крім того, наявність заборгованості в сумі 24998,40грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків станом на 26.06.2012р., підписаним представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.17).
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 24998,40грн.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (11700, м.Новоград-Волинський, вул.Герцена, 10, код 05428501)
на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирська пересувна механізована колона №6" (10025, м.Житомир, вул.Вітрука, 4-а, код 00310692)
- 24998,40грн. основного боргу;
- 1609,50грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Соловей Л.А.
8Віддрукувати 2 прим.: 1- в справу; 2- відповідачу (рек. з повід.)