ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
20.06.12 р. Справа № 5006/21/40/2012
Позивач: Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь
про стягнення 4 340,40грн.
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: ОСОБА_1 - пров. юр.
відповідача: ОСОБА_2 - пров. юр.
Державним підприємством «Донецька залізниця» подано позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»» 4 340,40грн. додаткових зборів (з ПДВ) у зв'язку з затримкою на шляху прямування станцією Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці вагону № 66713512, який перевозився за залізничною накладною № 50655315, у тому числі:
- 1 047,96грн. - плата за користування вагоном;
- 1 707,84грн. - збір за маневрову роботу;
- 1 260,72грн. - збір за зберігання вантажу;
- 77,28грн. - збір за телеграфне повідомлення;
- 219,48грн. - збір за зважування;
- 23,16грн. - плата за оформлення перевізного документу залізницею;
- 3,96грн. - вартість бланку перевізного документу.
В обґрунтування позову залізниця посилається на те, що на шляху прямування цього вагону станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці була здійснена перевірка маси вантажу, під час якої виявлено перевантаження вагону понад його вантажопідйомність, що підтверджено комерційним актом АА № 042226/558 від 01.11.2011р., актами загальної форми № 1916 від 01.11.2011р., № 1883 від 04.11.2011р. Вагон був затриманий і надлишок вантажу був перевантажений у вагон № 61927703 з оформленням перевізного документу № 46528501. При цьому додаткові плати і збори залізниці склали суму позову, від оплати якої відповідач відмовився.
Відповідач позов не визнав і пояснив, що визначення маси вантажу ним було здійснено розрахунковим способом, що не суперечить чинному законодавству.
На доповнення до раніш оголошених заперечень відповідач під час розгляду справи заявив, що вимога залізниці до відправника про стягнення збору за зберігання вантажу на побіжній станції не відповідає чинному законодавству, оскільки відповідно до ст.46 Статуту залізниць України такий збір сплачує одержувач вантажу, а не відправник і тільки у випадку, коли зберігання мало місце на станції призначення.
Залізниця вважає заперечення комбінату безпідставними з посиланням на ст.24 Статуту залізниць України і п.8 Правил зберігання вантажів.
На підтвердження правомірності своїх вимог у частині стягнення збору за зберігання вантажу на побіжній станції залізниця посилається на:
- ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», відповідно до якої:
· законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України;
· нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України;
- п.8 «Правил зберігання вантажів», яким встановлено, що «збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)».
Також на думку залізниці, оскільки ст.908 ЦК України визначила, що умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а відповідно до ст.307 ГК України «умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами», то не має правових підстав не застосовувати норми «Правил зберігання вантажів», які видані і зареєстровані у встановленому порядку, не скасовані, не визначені не чинними та не зняті з державної реєстрації.
Дана правова позиція підтверджена також п.14 оглядового листа ВГСУ від 29.11.07р. № 01-8/917 та п.5.3 роз'яснення президії ВГСУ від 29.09.08р. № 04-5/225.
Відповідач підтвердив раніш оголошену позицію комбінату, що вимога залізниці до відправника про стягнення збору за зберігання вантажу на побіжній станції не відповідає чинному законодавству, оскільки відповідно до ст.46 Статуту залізниць України такий збір сплачує одержувач вантажу, а не відправник і тільки у випадку, коли зберігання мало місце на станції призначення.
Також на думку відповідача правила перевезення вантажів, які затверджуються на підставі Статуту залізниць України, можуть лише конкретизувати зміст окремих статей Статуту, зокрема ст.46 щодо строків вивезення і порядку зберігання вантажів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
30.10.11р. Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вантажовідправник) на адресу Одеського морського торговельного порту (вантажоодержувач) у вагоні № 66713512 за залізничною накладною № 50655315 зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Одеса-порт-експорт Одеської залізниці була відвантажена сталь листова (не поіменована в алфавіті). За накладною вага нетто у вагоні - 68 250 кг (брутто - не зазначено, тара - 22 300 кг). Маса вантажу відповідачем визначена розрахунковим способом.
На станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці (побіжна станція) відповідно до ст.24 Статуту залізниці України перевізником було здійснене контрольне зважування вагону з вантажем на 150 т вагонних електронно-тензометричних вагах станції, під час якого виявлено, що фактично вагон завантажений понад його вантажопідйомність. При переважуванні виявилось: вага брутто - 93 900кг, тара по документу - 22 300кг, вага нетто - 71 600кг, що більше проти даних залізничної накладної на 3 350 кг та більше вантажопідйомності вагону на 2 600кг.
Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом АА № 042226/558 від 01.11.2011р., підписаним належними особами. За результатами перевірки маси вантажу залізницею був також складений акт загальної форми № 1916/Веси від 01.11.2011р.
01.11.11р. о 13год. 23хв. станцією Нижньодніпровськ-вузол на станцію відправлення було направлено телеграфне повідомлення про перевищення ваги навантаження вагону №66713512 та необхідність направлення представника відправника для вирішення питання щодо подальшого слідування вагону.
Надлишок вантажу у кількості 3 350 кг з вагону № 66713512 перевізником був перевантажений у вагон №61927703 з оформленням досилочної накладної №46528501. Факт перевантаження також підтверджується актом загальної форми №1883 від 04.11.11р.
Згідно акту загальної форми станції Нижньодніпровськ-вузол №1883 від 04.11.11р. у зв'язку з затримкою зазначеного вагону та перевантаженням надлишку вантажу в інший вагон, додаткові плати, збори та витрати перевізника склали 4 340,40грн. (з ПДВ), у тому числі:
- 1 047,96грн. - плата за користування вагоном;
- 1 707,84грн. - збір за маневрову роботу;
- 1 260,72грн. - збір за зберігання вантажу;
- 77,28грн. - збір за телеграфне повідомлення;
- 219,48грн. - збір за зважування;
- 23,16грн. - плата за оформлення перевізного документу залізницею;
- 3,96грн. - вартість бланку перевізного документу.
Від оплати зазначеної суми відповідач відмовився.
За таких обставин і зважаючи на те, що:
· відповідно до п.2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантажовідправник (у даному випадку відповідач) при заповненні перевізних документів повинен був зазначити точну масу вантажу;
· відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній;
· ч.2 ст.24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній;
· згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли;
· відповідно до п.27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%;
господарський суд вважає, що:
- відповідач, визначаючи масу вантажу розрахунковим методом, фактично допустив неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в накладній та завантаження вагону за спірною відправкою понад встановлену для нього вантажопідйомність, що загрожувало безпеці руху та призвело до його затримки на станції Нижньодніпровськ-Вузол для усунення допущених вантажовідправником порушень;
- відповідач має оплатити залізниці за пов'язані із затримкою користування вагоном, маневрову роботу, телеграфне повідомлення, зважування вантажу, послуги з оформленням нового перевізного документу;
- позов в частині стягнення 2 566,40грн. додаткових зборів (без ПДВ) обґрунтований i підлягає задоволенню у повному обсязі.
Провадження у справі щодо стягнення 723,40грн. ПДВ (залізниця просить стягнути з відправника додаткові плати і збори з ПДВ) підлягає припиненню з огляду на таке:
- 723,40грн. є сумою ПДВ, нарахованої залізницею на додаткові збори і плати, порядок нарахування, сплати і повернення якої регулюється спеціальними нормами податкового законодавства;
- спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів у відповідності до ст.12 Господарського процесуального кодексу України і вирішуються в порядку адміністративного судочинства;
- аналогічна позиція щодо порядку нарахування, сплати і повернення сум ПДВ зазначена у постанові Верховного Суду України від 30.05.2011р. у справі № 14/209 (02-4/4-14);
- відповідно до ст.11128 Господарського процесуального кодексу України „рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України".
В іншій частині (стягнення з відправника 1 050,60грн. збору за зберігання вантажу на побіжній станції без ПДВ) позов задоволенню не підлягає, оскільки:
- ст.46 Статуту залізниць України, на яку посилається залізниця, передбачений обов'язок одержувача прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу і у разі зберігання вантажу на станції понад визначений ч.2 цієї статті термін справляється плата;
- відповідач не є одержувачем вантажу за спірною відправкою, він є відправником;
Посилання позивача на «Правила зберігання вантажів», п.8 якого встановлено, що «збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)» суд також вважає неправомірним, оскільки:
- "Правила зберігання вантажів" затверджені Мінтрансом України;
- відповідно до ст.5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезень вантажів;
- згідно ст.6 Статуту залізниць України Правила перевезення вантажів (Правила) - це нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів;
- зі змісту ст.ст.5, 6 Статуту залізниць України можна зробити висновок, що затверджені на підставі Статуту Правила не мають йому суперечити і можуть лише конкретизувати зміст окремих статей Статуту, зокрема ст.46 щодо строків вивезення і порядку зберігання вантажів;
- згідно ст.908 ЦК України, з якою також кореспондуються ст.ст.306, 307 Господарського Кодексу України та ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них;
- відповідно до ст.46 Статуту залізниць України збір за зберігання вантажу сплачує одержувач вантажу, а не відправник і тільки у випадку, коли зберігання мало місце на станції призначення, тобто Статут залізниць України взагалі і ця норма зокрема не передбачають, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини відправника сплачується незалежно від місця затримки (на підходах до станції призначення, на прикордонних, припортових станціях тощо);
- не є компетенцією Мінтрансу України встановлювати нові положення, які не визначені (регламентовані) Статутом залізниць України;
- у зазначеній частині п.8 «Правил зберігання вантажів» не відповідає законодавству України, прямо суперечить ст.46 Статуту залізниць України, виданий Мінтрансом України не відповідно до положень, закріплених Статутом залізниць України, що є порушенням ст.908 ЦК України та ст.ст.5, 6, 46 Статуту залізниць України і згідно ч.2 ст.4 Господарського процесуального Кодексу України, якою передбачено, що «господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України», не застосовується судом.
Не визнання п.8 «Правил зберігання вантажів» у зазначеній частині не чинним та не зняття їх з державної реєстрації, так само як і факт реєстрації Мін'юстом України «Правил зберігання вантажів» і доповнень та змін до них у спірній частині не впливає на прийняття рішення по справі, оскільки ч.2 ст.4 Господарського процесуального Кодексу України не пов'язує з зазначеними факторами (держреєстрації актів, визнання їх недійсними чи протизаконними) застосування (не застосування) господарським судом актів державних та інших органів, які акти не відповідають законодавству України.
Заперечення відповідача судом до уваги не взяті, оскільки:
- відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення;
- зважування є більш точним способом визначення маси вантажу у вагоні.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст.908 Цивільного Кодексу України, ст.ст.306, 307 Господарського Кодексу України, ст.ст.5, 6, 24, 46, 119, 122 Статуту залізниць України, п.8 «Правил зберігання вантажів» і керуючись ст.ст.4, 49, 82-85, ст.11128 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, п/р 26007480906000 в Центральному відділенні ПАТ "Донгорбанк" в м. Маріуполі Донецької області, МФО 334970, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600901517249 у філії Укрексімбанку в м. Донецьку, МФО 334817, код ЄДРПОУ 01074957) 2 566,40грн. - додаткових зборів (без ПДВ), 951,67 грн. - відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Провадження у справі щодо 723,40грн. припинити.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя Матюхін В.І.
Повний текст рішення складено 20.06.2012р.
Надруковано примірників:
1 - у справу;
1 - позивачу;
1 - відповідачу.
Вик:
Тел.381-91-18