КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2012 № 7/013-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
при секретарі: Реуцькій Т.О.,
за участю представників:
від позивача ОСОБА_2, дов. від 16.01.12 №003,
від відповідача не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.12 (підписане 18.05.12)
у справі №7/013-12 (суддя Антонова В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтохімпродукт"
до Дочірнього підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 3526779,85 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтохімпродукт" (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2270126,53 грн. основного боргу, 127425,82 грн. інфляційних втрат, 430545,97 грн. пені, 106555,00 грн. 3 % річних та 50371,67 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовити.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.05.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не має права вимагати стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки договором цесії від 30.11.11 №075 передбачено передачу лише основної суми заборгованості в сумі 2770126,53 грн. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 25.06.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 11.06.12) відповідачу - 13.06.12 та позивачу - 14.06.12, долучені до матеріалів справи.
21.06.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.
25.06.12 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.05.12 - без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.08 між ТОВ "Новотрейд ЛТД" (постачальник) та відповідачем укладено договір поставки №17/10/08 (далі - договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (щебеневу продукцію фракції 20-40, цемент, дизельне пальне, бензин А-76 (А-80), бітум БНД 90/130, бітум БНД 60/90, мазут М-40, мазут М-100, пічне паливо), названі у подальшому "товар", найменування, марка й кількість яких визначається у видаткових накладних (п. 1.1 договору поставки).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поставки ціна на товар, який поставляється за цим договором, встановлюється в гривнях до кожної партії окремо та вказується у видаткових накладних. Загальна вартість договору становить 25000000,00 грн. та формується шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма специфікаціями до даного договору.
Датою поставки товару вважається дата отримання цього товару покупцем, що підтверджується підписом відповідальної особи покупця у видатковій накладній (п. 3.2 договору поставки).
Пунктом 6.1 договору поставки визначено, що покупець здійснює оплату товару протягом 2 (двох) календарних днів з моменту поставки товару в гривнях за банківськими реквізитами постачальника. Допускається здійснення 100% попередньої оплати. За згодою сторін допускаються інші форми розрахунків (бартерна, вексельна і т.д.), які не суперечать діючому законодавству України.
За прострочення терміну оплати, вказаного в п. 6.1. договору для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення, що діяла в період прострочення платежу (п. 8.3 договору поставки).
Нарахування штрафних санкцій за договором згідно п. 8.5. здійснюється за весь період прострочення.
Пунктом 11.2 договору поставки сторонами встановлено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.12, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
На виконання умов договору поставки ТОВ "Новотрейд ЛТД" поставлено товарів на суму 295756,77 грн., що підтверджується видатковими накладними від 26.04.10 №НТ-0000022 на суму 90315,12 грн.; від 12.05.10 №НТ-0000024 на суму 95282,45 грн.; від 13.05.10 №НТ-0000025 на суму 45157,56 грн.; від 05.08.10 №НТ-0000031 на суму 119987,17 грн.; від 07.08.10 №НТ-0000032 на суму 120384,96 грн.; від 10.08.10 №НТ-0000033 на суму 113481,50 грн.; від 14.08.10 №НТ-0000034 на суму 120668,66 грн.; від 14.08.10 №НТ-0000035 на суму 122276,32 грн.; від 17.08.10 №НТ-0000036 на суму 122532,07 грн.; від 31.08.10 №НТ-0000043 на суму 124924,22 грн.; від 13.09.10 №НТ-0000049 на суму 122616,54 грн.; від 23.09.10 №НТ-0000052 на суму 106168,63 грн.; від 23.09.10 №НТ-0000055 на суму 81095,93 грн.; від 25.09.10 №НТ-0000053 на суму 132049,60 грн.; від 25.09.10 №НТ-0000054 на суму 112969,48 грн.; від 15.11.10 №НТ-0000064 на суму 825739,78 грн.; від 15.11.10 №НТ-0000065 на суму 495106,78 грн.
Факт отримання товару за видатковими накладними підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреностей від 12.05.10 №26 на ім'я ОСОБА_3, від 05.08.10 №187 на ім'я ОСОБА_4, від 31.08.10 №252 на ім'я ОСОБА_5, від 31.08.10 №254 на ім'я ОСОБА_6, від 13.09.10 №273 на ім'я ОСОБА_7, від 15.11.10 №384 на ім'я ОСОБА_5, особи у графі «Отримав(ла)».
Звертаючи увагу на п. 6.1 договору поставки, а також те, що остання партія товару була поставлена 15.11.10 (згідно видаткової накладної № НТ-0000065), кінцевий розрахунок мав бути проведений до 17.11.10.
Однак, в порушення умов договору відповідач в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, таким чином у нього утворився борг перед ТОВ "Новотрейд ЛТД" в сумі 2770126,53 грн.
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
30.11.11 між ТОВ "Новотрейд ЛТД" (цедент, первісний кредитор), позивачем (цесіонарій за договором, новий кредитор) та відповідачем (боржник за договором) укладено договір цесії №075 (далі -договір цесії), відповідно до якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги на суму заборгованості в розмірі 2770126,53 грн., що виникла на підставі договору від 17.10.08 №17/10/08 (договір поставки) (п.1.1 договору цесії).
Відповідно до п. 1.3 договору цесії право вимоги, що передається цедентом цесіонарію згідно умов даного договору, передається в рахунок погашення існуючої заборгованості цедента перед цесіонарієм згідно наступних договорів: договір від 28.09.09 №32-09/УДЦ; договір від 05.11.10 №427-Ф/СН.
Право вимоги, що є предметом даного договору, згідно п. 1.4 договору цесії переходить від цедента до цесіонарія в момент підписання договору та фактичної передачі документів, що підтверджують факт наявності заборгованості.
Договір цесії діє з моменту підписання сторонами до 01.07.12 (п.5.1 договору).
Відповідно до п. 7.3 договору боржник, засвідчуючи своїм підписом та печаткою даний договір, повністю погоджується з його умовами та сумою, що підлягає відшкодуванню цесіонарію.
Відповідно до платіжного доручення від 06.03.12 №288 відповідач сплатив 500000,00 грн. боргу, в зв'язку з чим позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивача складає 2270126,53 грн.
З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення 2270126,53 грн. заборгованості.
Крім того, з доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує проти стягнення основної суми боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 519675,45 грн. пені, 106781,92 грн. 3% річних у період з 17.11.10 по 28.02.12 та 127425,82 грн. інфляційних втрат.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 ЦК України).
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно п. 8.3 договору поставки за прострочення терміну оплати, вказаного в п. 6.1 договору для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення, що діяла в період прострочення платежу.
Пунктом. 8.5. договору поставки встановлено, що нарахування штрафних санкцій за договором здійснюється за весь період прострочення.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про узгодженість сторонами збільшення періоду нарахування пені.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи правову позицію Верховного суду України, яка викладена в ухвалі від 27.01.10 №6-17553св08, суд першої інстанції обрахував неустойку за останній рік невиконання основного зобов'язання, в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.
Оскільки позивач звернувся з позовною заявою 29.02.12 та при наявності заяви про застосування строку позовної давності, місцевий господарський суд вірно визначив період нарахування пені - з 28.02.11 по 28.02.12.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що прострочка виконання зобов'язання виникає з 18.11.10, а не з 17.11.10 (останній день виконання зобов'язання), а тому обрахування 3% річних здійснюється з 18.11.10 по 28.02.12, а інфляційних втрат - з грудня 2010 року по січень 2012 року.
На підставі наведеного вище, судом першої інстанції проведено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого стягненню підлягають 430545,97 грн. пені, 106555,00 грн. 3% річних та 155127,09 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунки сум пені та 3% річних, колегія суддів вважає їх правильними, оскільки вони вирахувані із зазначенням періоду нарахування штрафних санкцій та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.
При розрахунку інфляційних втрат судом нараховано більшу суму, ніж заявлено позивачем, тому суд першої інстанції вірно стягнув заявлену суму 127425,82 грн., оскільки господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (ст.83 ГПК України).
Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірності стягнення штрафних санкцій за договором цесії, колегією судді не приймаються до уваги, з огляду на те, що у випадку заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора в томі числі переходять в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне право (п.29 листа Вищого господарського суду України від 07.04.08 №01-8/21).
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 10.05.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.05.12 у справі №7/013-12 - без змін.
2. Матеріали справи №7/013-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Кондес Л.О.
Ропій Л.М.