РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року Справа № 16/5007/18/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-333 від 16.03.2012 р.)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 5487\19 від 28.12.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на рішення господарського суду Житомирської області від 05 квітня 2012 року р. у справі №16/5007/18/12 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення в сумі 835 779 грн. 66 коп..

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (надалі -Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (надалі -Відповідач), в якому просить стягнути з Відповідача на користь Позивача кошти в сумі 835 799 грн. 66 коп..

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Позивач збільшив розмір позовних вимог (а. с. 108-110). В заяві про збільшення позовних вимог Позивач просив стягнути з Відповідача на користь Позивача 436 716 грн. 67 коп. інфляційних, 89 794 грн. 94 коп. 3 % річних та 465 025 грн. 55 коп. пені.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 5 квітня 2012 року по даній справі (т. 1, а. с. 136-137) позов задоволено повністю з підстав, вказаних у цьому рішенні. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача -465 025 грн. 55 коп. пені, 436 716 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань, 89 794 грн. 94 коп. 3 % річних.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а. с. 3-6) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав вказаних в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Житомирської області від 5 квітня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2 , а. с. 13-16), в якому просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав вказаних у даному відзиві.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 20 червня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Юрчука М.І. та визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., судді Грязнов В.В.

В судовому засіданні представник Позивача просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, з підстав, вказаних у відзиві.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі - продажу природного газу від 16 листопада 2010 року за № 14/1185/10 (надалі -Договір; т. 1, а. с. 7-11) Позивач поставив Відповідачу в період з січня по жовтень 2011 року природний газ на загальну суму 184 938 783 грн. 61 коп., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу за вказаний період (т. 1, а. с. 20-37).

Крім того, між сторонами були укладені додаткові угоди № 1, 1/2, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до Договору (т. 1, а. с. 12-19).

Відповідно до підпункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Водночас, у відповідності до умов додаткової угоди № 8 від 30 грудня 2011 року до Договору, строк дії Договору в частині поставки газу було продовжено до 31 січня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (т.1, а. с. 112).

На виконання умов договору Позивачем у січні 2012 року було поставлено Відповідачу природний газ на суму 27 776 910 грн. 65 коп., що підтверджується відповідним актом приймання - передачі природного газу від 31 січня 2012 року (т. 1, а. с. 113).

Також, колегією суду встановлено, що, Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав у повному обсязі, однак, здійснював розрахунки невчасно та тривалий час мав заборгованість за спожитий природний газ.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, Відповідач не вчасно сплачував Позивачу заборгованість за отриманий по Договору природний газ.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

В силу дії підпункту 7.2 Договору, у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1 цього Договору Відповідач зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунку пені (в розмірі 465 025 грн. 55 коп.) погоджується з вірністю даного розрахунку.

При цьому суд зауважує про безпідставність заперечень Відповідача у цій частині з огляду на те, що Позивач, у відповідності до чинного законодавства та умов Договору правомірно нарахував Позивачу пеню вирахувану окремо з кожної місячної поставки газу (адже поставки відбувалися і вираховувалися сторонами помісячно). Відповідно, в своїх розрахунках Позивач жодного разу не перевищив шестимісячний строк нарахування пені та не пропустив річний строк позовної давності.

З огляду на все вищевказане, доводи Відповідача щодо безпідставності судового рішення місцевого господарського суду є безпідставними. За таких обставин, колегія суду не бере дані доводи до уваги та залишає судове рішення в цій частині без змін.

Крім пені Позивач просить суд стягнути інфляційні та річні.

Водночас Рівненській апеляційний господарський суд зауважує, що в силу дії статей 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок трьох процентів річних та індексу інфляції, погоджується з вірністю їх розрахунку, здійсненого Позивачем та погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо підставності стягнення з Відповідача трьох процентів річних в розмірі 89 794 грн. 94 коп. та інфляційних в розмірі 436 716 грн. 67 коп..

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині -без змін. Також, з огляду на підтвердження вірності здійсненого розрахунку, суд критично оцінює доводи апелянта щодо невідповідності даних розрахунків.

Інші доводи Відповідача є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судові постанові та матеріалами справи і відповідно, до уваги господарським судом апеляційної інстанції не беруться.

Враховуючи усе вищеописане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.04.12 р. у справі № 16/5007/18/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу № 16/5007/18/12 повернути на адресу господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.