ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 р. Справа № 75821/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 26.04.2011 року по справі № 2-а-2616/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_107.04.2011 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по дату ухвалення судового рішення, включно із врахуванням виплачених сум за вказаний період і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської областівід 08.04.2011 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 06.10.2010 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 26.04.2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.10.2010 року по 26.04.2011 року включно, а також нараховувати та виплачувати таке підвищення довиникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносинвідповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.Постанову суду звернено до негайного виконання.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених законами України, якими було затверджено Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах передбачених на це видатків, а також на те, що законодавством не визначено з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернувся до суду 07.04.2011 року та не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 06.10.2010 року.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 07.10.2010 року підлягають задоволенню так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було зупинено чи змінено. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми містив Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».Тому відповідач у 2010 році та 2011 році до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка була прийнята на виконання вимог Закону України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» повинен був діяти відповідно до вимог діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, окрім цього це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Однак, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача виконати постанову негайно, оскільки звертаючи до негайного виконання постанови щодо присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, які були прийняті в порядку скороченого провадження, суд повинен був застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ, відповідно до якого постанови суду про присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів підлягають негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, однак допустив помилкове застосування норм процесуального права, що відповідно до п. 1 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст.160, 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської областізадовольнити частково.

Постанову Бережанського районного суду Тернопільської областівід26.04.2011 року по справі № 2-а-2616/11за позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії - змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.