ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 64656/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 14 січня 2011 року у справі № 2-а-23/2011 р. за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Любешівського районного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі - УПФУ в Любешівському районі) і зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

В обгрунтуванні позовних вимог покликається на те, що він є інвалідом третьої групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи і згідно ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 серпня 2008 року № 654.

Вважає, що статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та розмір пенсії не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч назначеним нормам не провів відповідне нарахування у вказаних розмірах цих пенсій.

Просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити державну та додаткову пенсію, за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, передбачених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 червня 2010 року.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 14 січня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в Любешівському районі подало апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 та від 28.05.2008 року № 530 і доводиться непоширення на дані правовідносини ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорно-бильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чор-нобильської катастрофи, у зв'язку з чим йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, НОМЕР_1 . Позивачу встановлена друга група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено витягом з акту огляду до довідки серії ВЛН № 045265.

Розмір пенсій відповідачем визначено відповідно до положень пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону № 1058-ІV, постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», № 654 від 16.07.2008 р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що зазначені пенсії слід обраховувати із законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратити працездатність, а не із вищезазначених розмірів.

Такі висновки місцевого суду, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є частково правильними з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст. 19 Конституції України та ч.1 ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтями 50 та 54 Закону № 796-XII передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи призначається у розмірі - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках не можуть бути нижчими, зокрема по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону № 1058-ІV), при тому, що чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мі-німуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної ком-пенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2010 рік у розмірі: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.

Таким чином, для позивача як інваліда ІI групи, особи, що постраждала внаслідок Чор-нобильської катастрофи, розміри державної та додаткової пенсій повинні розраховуватись виходячи із наведених розмірів.

Разом з тим, пунктом 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2008 року, були внесені зміни до статей 50, 54 Закону № 796-XII.

Проте рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II вищезазначеного Закону щодо внесення змін до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно резолютивної частини зазначеного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дня прийняття Конституційним Судом України рішення N 10-рп/2008 - у відповідача виникло зобов'язання перерахувати позивачу державну та додаткову пенсії у розмірах, встановлених Законом № 796-XII, в редакції Закону до 1 січня 2008 року.

Відповідно до ст. 71 Закону № 796-XII дія положень даного Закону не може призупиня-тися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними ак-тами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII та ст. 28 Закону № 1058-ІV, а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», № 654 від 16.07.2008 р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав, і при розрахунку державної та додаткової пенсій застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Надання законодавцем права Кабінету Міністрів України визначати порядок обчислення зазначених пенсій не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом № 796-XII. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що відсутність бюджетних асигнувань не можна взяти до уваги як підставу для відмови в задоволенні вимог позивача, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати пенсій відповідно до Закону № 796-XII. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

На це звернув увагу й Європейський Суд з прав людини, який у своєму рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

А згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Правильно встановивши підставність позовних вимог позивача, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, при цьому неправильно застосував норми процесуального права, зокрема частину 2 статті 99 КАС України, якою визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачем під час розгляду справи не наведено обставин, які б давали підстави вважати поважними причини пропущення звернення до суду, судом такі не встановлені, тому доводи суду першої інстанції щодо поновлення строку звернення до суду колегія суддів вважає необґрунтованими.

Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щомісячно і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат, тобто про своє порушене право позивач дізнався після отримання неповних сум виплат.

Враховуючи викладене, позовні вимоги за період з 01 червня 2010 року по 20 червня 2010 року слід залишити без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України, а задоволенню підлягають вимоги за період з 21 червня 2010 року по 14 січня 2011 року.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 100, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202,.205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області задовольнити частково.

Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 14 січня 2011 року у справі № 2-а-23/2011 р. - скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської

області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 державної (основної) пенсії та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком - неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_2 державної (основної) та додаткової пенсії з 21 червня 2010 року по 14 січня 2011 року, відповідно до положень ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та проведених виплат.

В решті позовні вимоги залишити без розгляду.

Постанова апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.М.Довгополов

В.В. Святецький