У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,
Дербенцевої Т.П., Нагорняка В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання недійсним договору дарування нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2011 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання недійсним договору дарування нерухомого майна.
Позивач посилався на те, що в період з жовтня 2003 року по вересень 2010 року він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 За цей період вони за спільні кошти придбали: у 2004 році - нежитлове приміщення холу загальною площею 22,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у 2006 році - житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у 2008 році - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
17 березня 2010 року ОСОБА_4 без відома позивача подарувала своїй матері ОСОБА_5 вищевказане нежитлове приміщення холу, яке в силу вимог ст.74 СК України є спільною сумісною власністю.
Враховуючи вищевказане, позивач просив встановити факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 у період з жовтня 2003 року по вересень 2010 року, у зв'язку з цим визнати об'єктами права спільної сумісної власності вищевказане нерухоме майно та визнати недійсним укладений 17 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нотаріально посвідчений договір дарування приміщення холу загальною площею 22,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 в частині вимог про визнання об'єктами права спільної сумісної власності житлового будинку з надвірними спорудами, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю у період з жовтня 2003 року по вересень 2010 року. Визнано нежитлове приміщення холу площею 22,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнано недійсним договір дарування приміщення холу площею 22,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року в частині задоволення позовних вимог про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, стягнення судових витрат з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави скасовано. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання недійсним договору дарування нерухомого майна. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та стягнення судових витрат на користь ОСОБА_3 змінено. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу з березня 2004 року по вересень 2010 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 45 грн. 50 коп. судових витрат.
ОСОБА_3 в касаційній скарзі просить скасувати рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_4., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та рішення апеляційного суду Волинської області в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу в цій частині відмовити.
Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Судами встановлено, що 24 листопада 2004 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_7 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення холу загальною площею 22,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 9 704 грн.
17 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування вищевказаного нежитлового приміщення, який нотаріально посвідчений і зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №1227.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 посилався на те, що в період з жовтня 2003 року по вересень 2010 року він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та в цей період вони за спільні кошти придбали спірне нежитлове приміщення холу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах з жовтня 2003 року та відчуження за договором дарування спірного майна як майна спільної сумісної власності відповідно до ст. 74 СК України, всупереч із вимогами ст. ст. 203, 215 ЦК України.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 роз'яснено: під час застосування ст.74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу та актового запису про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували, кожен зокрема, в інших зареєстрованих шлюбах по 5 березня 2004 року.
Отже, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, апеляційним судом було вірно враховано те, що до 5 березня 2004 року сторони перебували в інших зареєстрованих шлюбах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що встановлення факту проживання однією сім'єю та встановлення належності сторонам майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України пов'язується з набранням законної сили рішення суду, яким такі юридичні факти встановлені, а тому визнання недійсним укладеного 17 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нотаріально посвідченого договору дарування приміщення холу не впливає на зміст правовідносин, які склалися у зв'язку із укладенням такого договору, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником була ОСОБА_4
Так, відповідно до вимог ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно з п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.
За змістом наведених вище норм, правові наслідки встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України пов'язується виключно з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання недійсним договору дарування нерухомого майна.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вказаних норм, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг та вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Олійник
Судді: В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
В.А. Нагорняк