У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Макарчука М.А., Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, територіальної громади в особі Троковицької сільської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час прийняття спадщини; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до територіальної громади в особі Троковицької сільської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту володіння житловим будинком на праві приватної власності та визнання права власності на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 липня 2011 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2011 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2011 року, до якої приєдналась ОСОБА_6,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дід - ОСОБА_7 Після його смерті спадщину прийняла його баба - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Також зазначав, що його тітка ОСОБА_9 постійно проживала разом із ОСОБА_8 в будинку АДРЕСА_1 та вела з нею спільне господарство, обробляла земельну ділянку. Унаслідок відсутності у неї реєстрації за вказаною адресою, Троковицька сільська рада відмовила їй у видачі довідки про постійне проживання разом із спадкодавцем. Звернувшись у визначений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. За життя, нею складено заповіт, за умовами якого усе належне їй на праві власності майно вона заповіла ОСОБА_3 Тому, будучи правонаступником ОСОБА_9, він просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_9 разом із ОСОБА_8 у будинку АДРЕСА_1, оскільки це йому необхідно для оформлення його спадкових прав після смерті ОСОБА_9
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій вказував на те, що 8 березня 2005 року помер його батько ОСОБА_7, який йому заповів усе йому на праві власності майно, однак оформити право власності на спірний будинок він не має можливості, оскільки за спадкодавцем не було зареєстровано право власності на цей будинок, тому просив встановити факт належності спірного будинку ОСОБА_7 на праві власності та визнати за ним право власності на цей будинок у порядку спадкування.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 липня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено: встановлено факт постійного проживання ОСОБА_9 разом із своєю матір'ю ОСОБА_8 по АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до територіальної громади в особі Троковицької сільської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту володіння житловим будинком на праві приватної власності та визнання права власності на майно відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2011 року рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час прийняття спадщини; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення заявленого ним зустрічного позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, до якої приєдналась ОСОБА_6, порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3, до якої приєдналась ОСОБА_6, підлягає задоволенню, а в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 слід відмовити з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції частині задоволення позову ОСОБА_3 та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивач, не будучи спадкоємцем майна ОСОБА_8, позбавлений можливості ставити питання про встановлення факту проживання ОСОБА_9 разом із спадкодавцем ОСОБА_8, оскільки цей факт не впливає на виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, яка звертається до суду.
Проте, повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.
Судом встановлено, що 8 березня 2005 року помер дід позивача - ОСОБА_7, який заповів належне йому майно своєму сину - ОСОБА_4 - відповідачу по справі. Разом з ОСОБА_7 проживала його дружина ОСОБА_8, яка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що після смерті ОСОБА_7 в будинку АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_8 до її смерті без відповідної реєстрації постійно проживала її дочка ОСОБА_9, оскільки ОСОБА_8 потребувала сторонньої допомоги, а жиле приміщення, де була зареєстрована ОСОБА_9, було непридатне для проживання.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8, спадкоємцями якої є її діти: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_9
У встановлений законом строк спадкоємці до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, яка за життя склала заповіт, за умовами якого усе належне їй на праві власності майно заповіла ОСОБА_3
Крім того, рішенням Черніхівського районного суду від 16 квітня 2009 року ОСОБА_4 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_7 27 квітня 2009 троку ОСОБА_4 звернувся до Черняхівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 18 травня 2009 року йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,81 га, розташовану на території Троковицької сільської ради.
Проте, ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 5 жовтня 2009 року вищевказане рішення від 16 квітня 2009 року скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2009 року та апеляційного суду Житомирської області від 4 березня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини після смерті їхньої матері ОСОБА_8 Також відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7
Тому, відмовляючи в позові ОСОБА_4, суди обґрунтовано виходили з того, що він після смерті свого батька не прийняв спадщину, що в свою чергу виключає можливість визнання за ним права власності на спадкове майно.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ( п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року).
Тому, ОСОБА_3, як спадкоємець ОСОБА_9 за заповітом, з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок, має право на звернення до суду з питанням про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_9 з ОСОБА_8 на час відкриття спадщини, що також відповідає положенням ч. 3 ст. 1268, оскільки саме від встановлення цього факту залежить склад спадкового майна ОСОБА_9, на яке може бути видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 213-215, 309 ЦПК України належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та помилково обґрунтував свій висновок тим, що відповідно до ст. 1268 ЦК України із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем має право лише особа, яка безпосередньо проживала із спадкодавцем та для якої від встановлення цих фактів безпосередньо залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.
Тому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_9 постійно проживала разом із ОСОБА_8 в будинку АДРЕСА_1 . Однак, внаслідок відсутності у ОСОБА_9 реєстрації за вказаною адресою, Троковицька сільська рада відмовила їй у видачі довідки про постійне проживання разом із спадкодавцем, що позбавило її можливості до смерті оформити у визначеному законом порядку право власності на спадкове майно.
Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_9 разом із своєю матір'ю ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини є обґрунтованими, оскільки ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та доводи касаційної скарги ОСОБА_4 їх не спростовують.
За таких обстави, виходячи з установлених обставин справи та з урахуванням наведених положень закону, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Касаційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналась ОСОБА_6, задовольнити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2011 року скасувати та залишити в силі рішення на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 липня 2011 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді М.А. Макарчук
Л.М. Мазур Т.О. Писана
Г.В. Юровська