У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів cудової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,
Гончара В.П., Нагорняка В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 5 лютого 2001 року по 15 червня 2006 року він знаходився у трудових відносинах з шахтою «Павлоградська» ВАТ «Павлоградвугілля», працював грозом з повним робочим днем у шахті.
17 лютого 2006 року близько 09 год. 15 хв. він повертався додому з роботи на відомчому автобусі і при виході з автобуса впав та отримав травму голови.
29 березня 2006 року було складено акт № 109 про нещасний випадок невиробничого характеру, який трапився з ним 17 лютого 2006 року, причиною нещасного випадку зазначено ожеледицю.
15 червня 2006 року МСЕК м. Павлограда встановила йому втрату працездатності і визнала інвалідом другої групи.
Оскільки він не погодився з даним актом, 17 листопада 2006 року було складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, причиною вказано особисту необережність потерпілого.
Вважав, що даний випадок пов`язаний з виробництвом, просив визнати акт недійсним та зобов`язати відповідача скласти акт по формі Н1.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено: визнано недійсними п.п. 3, 4, 6 акта комісії спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ним 17 лютого 2006 року; визнано нещасний випадок, який стався з ним 17 лютого 2006 року о 10 годині 30 хвилин на шахтній зупинці селища Шахтобудників в м. Павлограді, таким, що пов'язаний з виробництвом.
Відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля» звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду України, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 22 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач отримав травму саме на шахтній зупинці, повертаючись з роботи, тому нещасний випадок є пов`язаним із виробництвом, а акт спеціальної комісії є незаконним і підлягає скасуванню.
З такими висновками судів погодитись не можна.
За положеннями ст. 14 Закону України від 2З вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
На підставі ст. 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнським об'єднанням профспілок.
Відповідно до п.п. 13, 14, 18, 37, 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, утворена роботодавцем комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана скласти акт розслідування нещасного випадку за формою В-5, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю.
Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків , у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період, зокрема, перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство, його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у
вихідні, святкові та неробочі дні; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства,інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця).
Судами встановлено, що за заявою позивача, який не був згодний зі складеним актом про нещасний випадок, а саме з тим, що причиною нещасного випадку вказано - ожеледиця, а також те, що нещасний випадок стався з ним дорогою додому, 17 листопада 2006 року відповідачем було складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, в якому вказано, що місце нещасного випадку - виробничо-структурний підрозділ шахта «Павлоградська ВАТ «Павлоградвугілля», шахтна зупинка селище «Шахтобудівників», а також вказано, що нещасний випадок не є таким, що пов'язаний з виробництвом. ( а.с. 9)
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним і обгрунтованим.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Так, у запереченнях відповідач посилався на те, що ВАТ «Павлоградвугілля» не має в користуванні на території міста ділянок, які б використовувались, як шахтні зупинки, для пересування містом використовуються відомчі автобуси, які зупиняються на зупинках громадського транспорту.
У порушення вимог ст. 212-214 ЦПК України, суди не з`ясували статус території, на якій стався нещасний випадок, не перевірили обставини нещасного випадку, враховуючи те, що в акті розслідування нещасного випадку та акті спеціального розслідування причиною нещасного випадку вказано ожеледицю. Суди вищезазначені обставини не перевірили, не з`ясували, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судові рішення постановлені із порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справ на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Олійник
Судді:В.І. Амелін В.П. Гончар С.О. Карпенко В.А. Нагорняк