У х в а л а

іменем україни

22 травня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І. Луспеника Д.Д. Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Побережківська сільська рада Богуславського району Київської області, Ліплявська сільська рада Канівського району Черкаської області, служба у справах дітей Богуславської районної державної адміністрації Київської області, служба у справах дітей Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, прокуратура Богуславського району Київської області, про відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Побережківська сільська рада Богуславського району Київської області, Ліплявська сільська рада Канівського району Черкаської області, служба у справах дітей Богуславської районної державної адміністрації Київської області, прокуратура Богуславського району Київської області, про визначення місця проживання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 8 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 березня 2009 року було визначено місце проживання дочки сторін - ОСОБА_6, 1998 року народження, із нею у с. Ліпляве Канівського району Черкаської області, а додатковим рішенням цього ж суду від 3 вересня 2010 року зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод та передати дочку їй. У липні 2010 року ОСОБА_5 самовільно, без її згоди, змінив місце проживання дочки, забравши останню проживати до себе у с. Закутинці Богуславського району Київської області. Відповідач добровільно дитину не повертає, рішення суду не виконує; внаслідок його неправомірних дій їй завдано моральну шкоду. У зв'язку із цим позивачка просила: відібрати у відповідача дочку ОСОБА_6 та передати їй; стягнути з відповідача на її користь 5 тис. грн. для відшкодування моральної шкоди.

У вересні 2011 року ОСОБА_5 пред'явив до ОСОБА_4 зустрічний позов, в якому просив змінити місце проживання дочки із ним у с. Закутинці Богуславського району Київської області. Вимоги мотивував тим, що поведінка відповідачки по відношенню до дитини суперечить інтересам дитини і приносить шкоду як її фізичному розвитку, так і моральному вихованню.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 8 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2012 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково й ухвалено відібрати малолітню дитину - ОСОБА_6, 1998 року народження, від її батька ОСОБА_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, та повернути її матері ОСОБА_4, яка проживає за адресою: с. Ліплява, Канівський район, Черкаська область; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 тис. грн. для відшкодування моральної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди належним чином оцінили подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України) та дійшли правильного висновку про відібрання дитини від ОСОБА_5 та повернення її матері; ОСОБА_4 має право на відшкодування моральної шкоди, а при визначенні розміру суми для відшкодування моральної шкоди судами дотримано принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

РРішення Богуславського районного суду Київської області від 8 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Б.І. Гулько

Д.Д. Луспеник

С.Ф. Хопта