Справа № 22ц-815/07                                                Головуючий в 1 інстанції - Агеева Є.О.

Категорія -32                                                                Доповідач - Стрільчук В.А.

УХВАЛА

іменем    України

27  вересня  2007  року.  Колегія  суддів судової палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І.,  Карпук А.К.,

при секретарі - Савчук О.В.,

з участю представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1  -ОСОБА_2,  відповідача за цим позовом ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1,  третя особа на стороні позивача ремонтне житлово-комунальне підприємство № 1 міста Ковеля,  до ОСОБА_3,  третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4,  про визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про вселення і усунення перешкод в користуванні житлом за апеляційною скаргою відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 та третьої особи на його стороні ОСОБА_4  на рішення Ковельського міськрайонного суду від 26 липня 2007 року,

встановила:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 26 липня 2007 року первісний позов задоволено. Постановлено визнати ОСОБА_3 таким,  що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

В зустрічному позові відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та третя особа на його стороні ОСОБА_4  просять скасувати це рішення і постановити нове рішення,  яким у первісному позові відмовити,  а зустрічний позов задовольнити,  посилаючись на неповне з'ясування судом обставин,  що мають значення для справи,  невідповідність його висновків цим обставинам та порушення норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_1  та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі,  який розірвали 23 травня 2002 року. В них є двоє дітей - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 1991 року народження. ОСОБА_3 без поважних причин не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 2004 року,  його особистих речей в цій квартирі немає,  він не виконує своїх обов'язків по оплаті комунальних послуг.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Відповідно до  ст.   ст.  71,  72 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо вказані особи були відсутні з поважних причин понад шість місяців,  цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем,  а в разі спору - судом.  Визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки,  провадиться в судовому порядку.

Згідно з довідкою ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 міста Ковеля від 11 травня 2007 року сторони,  двоє їх неповнолітніх дітей,  а також матір відповідача за первісним позовом ОСОБА_4  зареєстровані в спірній квартирі АДРЕСА_1 (а. с.  4).

Факт непроживання в цій квартирі ОСОБА_3 ним не заперечується. Його відсутність в зазначеному жилому приміщенні без поважних причин підтверджується актом комісії житлово-комунального підприємства від 30 жовтня 2006 року (а. с.  6),  довідкою Державної виконавчої служби у місті Ковелі та Ковельському районі від 25 жовтня 2006 року про те,  що ОСОБА_1  не отримує аліментів від ОСОБА_3 на двох неповнолітніх дітей з 1 січня 2004 року в зв'язку з неможливістю встановити місце проживання боржника,  який 18 жовтня 2006 року ухвалою суду оголошений в розшук (а. с.  8),  довідкою Ковельського міськрайвідділу УМВС України у Волинській області від 3 квітня 2007 року про те,  що станом на цей час ОСОБА_3 продовжував перебувати в розшуку (а. с.  10),  квитанціями про оплату комунальних послуг за користування спірною квартирою у 2004-2007 роках ОСОБА_1  (а. с.  36-45),  показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8(а. с.  68-69).

Виходячи з викладеного,  повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку,  суд обгрунтовано задовольнив первісний позов і відмовив у задоволенні зустрічного.

Доказів неможливості працевлаштуватися за місцем проживання та необхідності виїзду в зв'язку з цим на заробітки в Росію ОСОБА_3 суду не надав,  а з врахуванням того,  що протягом трьох років він не сплачував аліменти на утримання дітей і не оплачував комунальних послуг за спірну квартиру,  таку його відсутність не можна вважати обумовленою поважними причинами.

Доводи апелянтів про недопустимість окремого розгляду даної справи і справи за позовом ОСОБА_4  до ОСОБА_1  про вселення в спірну квартиру не ґрунтуються на законодавстві,  а передбачені  ст.  126 ЦПК України підстави для об'єднання вказаних позовів відсутні.

Той факт,  що ОСОБА_1  замінила замок у вхідних дверях квартири,  не впливає на правильність вирішення справи,  оскільки наведена обставина не знаходиться в причинному зв'язку з відсутністю ОСОБА_3 в спірному жилому приміщенні понад встановлені законом строки.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та дослідженими судом доказами.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 та третьої особи на його стороні ОСОБА_4 відхилити,  а рішення Ковельського міськрайонного суду від 26 липня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.