КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2012 № 01/1775
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Доманської М.Л.
за участю представників:
ліквідатор: арбітражний керуючий Вінник Сергій Васильович;
від ОСОБА_3: ОСОБА_4 (довіреність від 01.03.2011 № 1778);
від публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль": ОСОБА_6 (довіреність б/н від 09.02.2010);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
на ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.07.2009,
постанову господарського суду Черкаської області від 21.09.2010,
ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.02.2012
у справі № 01/1775 (суддя Чевгуз О.В.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.07.2009 порушено провадження у справі № 01/1775 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" про визнання банкрутом, накладено арешт на майно та грошові кошти боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Черкаської області від 21.09.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" визнано банкрутом в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; відкрито ліквідаційну процедуру терміном на 12 місяців; призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" арбітражного керуючого Гаврильченка Валентина Михайловича; скасовано арешт, накладений на все майно боржника ухвалою суду від 08.07.2009.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 залишено без задоволення клопотання публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про залучення арбітражного керуючого Борейко О.М., яка виконувала обов'язки розпорядника майна боржника, та відкритого акціонерного товариства "Промекономбанк" до розгляду ліквідаційного балансу банкрута, та витребування доказів; скасовано арешт, накладений на майно ухвалою суду від 02.12.2011; затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Вінника Сергія Васильовича та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" станом на 02.02.2012; ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" як юридичну особу у зв'язку із банкрутством; провадження у справі припинено.
Не погоджуючись із зазначеними ухвалами та постановою господарського суду, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", грошові вимоги якого до боржника визнані ухвалою від 28.01.2010, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.
Скаржник зазначає, що суд безпідставно порушив провадження у даній справі в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, на думку скаржника, ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" не було вжито достатніх заходів з метою погашення вимог кредиторів.
Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Вінник С.В. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові акти - без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" висловився за задоволення апеляційної скарги, ліквідатор боржника та представник ОСОБА_3 висловилися за відхилення апеляційної скарги.
Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд постанови місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Під час апеляційного провадження встановлено, що заява про порушення провадження у даній справі подана генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" Матвєєвою І.В. на підставі частини 5 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 5 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992, № 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон про банкрутство) передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).
Як встановлено, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про його банкрутство стало виявлення факту загрози втрати фінансової стабільності та неможливості виконання грошових зобовязань заявника, тобто неплатоспроможності. При цьому до такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності.
У підтвердження викладених обставин боржником були надані копії балансу, довідки про розмір заборгованості.
У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.
При цьому необхідно звернути увагу на те, що при наявності загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, для звернення боржника до суду достатньо лише факту порушення щодо нього виконавчого провадження. Дотримання трьохмісячного строку в цьому випадку не вимагається.
Але в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Однак, у даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 3 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, наказ на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо). Такі документи повинні бути подані на момент звернення до суду з відповідною заявою та не можуть бути витребувані судом після проведення підготовчого засідання.
Заслуговує на увагу і та обставина, що винесена у даній справі ухвала підготовчого засідання від 21.07.2009 не містить відомостей про визнаних кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" та розмір їх вимог, що мають характер безспірних. Суд першої інстанції, в порушення вимог статті 43 ГПК України, не з'ясував в ухвалі обставин та підстав виникнення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг".
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство на підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Не зважаючи на ту обставину, що товариство з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" зверталося із заявою про банкрутство на підставі частини 5 статті 7 Закону, судом першої інстанції помилково порушено провадження та застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю "Робочий одяг" судову процедуру ліквідації на підставі статті 51 Закону про банкрутство, якою передбачено особливості банкрутства боржника, що ліквідується власником.
Боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку - при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, який ліквідується власником). Тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.
На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.
У такому випадку перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку відповідного судового рішення - постанови про визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
У зв'язку з тим, що власником боржника має бути прийнято рішення про його ліквідацію, у вказаній процедурі банкрутства відсутні процедури розпорядження майном боржника і санації та господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, одразу визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора згідно із ч. 2 ст. 51 Закону про банкрутство
Зважаючи на ту обставину, що власником боржника рішення про ліквідацію останнього в установленому порядку не приймалось, у місцевого господарського суду не було підстав порушати провадження у даній справі із застосуванням особливостей, встановлених статтею 51 Закону про банкрутство.
Крім того, як було зазначено, заявником не надано належних доказів на підтвердження його неплатоспроможності, які є підставою для порушення справи про банкрутство згідно частини 5 статті 7 Закону про банкрутство, а також за загальною процедурою.
Вказані обставини повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство, що судом першої інстанції зроблено не було.
Згідно припису частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що ознаки, необхідні для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не підтверджені належними доказами у справі, колегія суддів доходить висновку про те, що місцевий господарський суд не мав достатніх правових підстав для визнання боржника банкрутом та його ліквідації.
При таких обставинах, оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала про його ліквідацію та ухвала про порушення провадження у справі в частині накладення арешту на майно боржника підлягають скасуванню, а провадження у справі - припиненню згідно пункту 7 частини першої статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Апеляційне провадження в частині оскарження решти ухвали господарського суду Черкаської області від 08.07.2009 підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України у зв'язку з тим, що Законом оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство прямо не передбачено, якщо сторонами не оскаржуються заходи забезпечення, призначення розпорядника майна або інші положення, які впливають на майнові права скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 у справі № 01/1775 скасувати.
Постанову господарського суду Черкаської області від 21.09.2010 у справі № 01/1775 скасувати.
Пункт 8 ухвали господарського суду Черкаської області від 08.07.2009 справі № 01/1775 скасувати.
Провадження у справі № 01/1775 припинити.
Справу № 01/1775 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Пантелієнко В.О.
Доманська М.Л.