Справа № 22ц-748/07                                                 Головуючий в 1 інстанції - Кухтей Р.В.

Категорія - 30                                                               Доповідач - Стрільчук В.А.

УХВАЛА

 іменем    України

9 жовтня 2007 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І.,  Карпук А.К.,

при секретарі - Савчук О.В.,

з   участю   представника   позивача   за   первісним   позовом   Іванюк   З.І.,  відповідача за первісним позовом ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) «Соціальна сфера» до ОСОБА_1 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Соціальна сфера» про визнання права на проживання в кімнаті гуртожитку за апеляційною скаргою відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 5 липня 2007 року,

встановила:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 5 липня 2007 року первісний позов задоволено.

Постановлено виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Соціальна сфера» 8 грн. 50 коп. сплаченого судового збору і 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В зустрічному позові відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення,  яким у первісному позові відмовити,  а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі,  посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_1 та членам її сім'ї надано право вселення в кімнату АДРЕСА_2. За цією адресою вони і зареєстровані. У 2001 році ОСОБА_1 самовільно зайняла кімнату АДРЕСА_1 у вказаному гуртожитку

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Згідно із свідоцтвом про право власності від 6 вересня 2000 року,  виданим на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 31 серпня 2000 року АДРЕСА_1 належить на праві колективної власності ЗАТ «Соціальна сфера» (а. с.  4).

Відповідно до  ст.   ст.  128,  129 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства,  установи,  організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства,  установи,  організації видає громадянинові спеціальний ордер,  який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

24 грудня 1993 року ОСОБА_1 був виданий ордер на право вселення разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_2 у спірному гуртожитку (а. с.  8). Іншу кімнату в цьому гуртожитку АДРЕСА_1 вона зайняла без встановлених законом підстав.

Тому ОСОБА_1 підлягає виселенню з незаконно зайнятої кімнати на вимогу власника гуртожитку,  а її позов про визнання права на проживання в цій кімнаті не грунтується на законодавстві.

Виходячи з викладеного,  повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку,  суд обгрунтовано задовольнив первісний позов і відмовив у задоволенні зустрічного.

Факт проведення оплати за користування самовільно зайнятої кімнати в гуртожитку (а. с.  40) не дає ОСОБА_1 законних підстав для визнання права на проживання в цій кімнаті,  а її твердження про укладення із ЗАТ «Соціальна сфера» договору найму житла не підтверджено належними доказами.

Саме по собі внесення ОСОБА_1 коштів у розмірі 2665 грн. на рахунок ЗАТ «Соціальна сфера» (а. с.  68) не можна вважати доказом укладення договору купівлі-продажу спірного житла,  оскільки такого правочину сторони у встановленому законом порядку не вчиняли. Разом з тим,  за наявності відповідних підстав ОСОБА_1 вправі пред'явити вимоги про повернення їй вказаних коштів як безпідставно отриманих товариством.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та дослідженими судом доказами.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Луцького міськрайонного суду від 5 липня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.