Донецький апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
Іменем України
« 24 » червня 2008 року справа № 22а-5045/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. - за довір. від 16.05.2006 року № 843
від відповідача - Кісєлєва В.В. - довір. від 14.12.2007 року № 1/10-2332
від третіх осіб - Бурмістров І.М. - довір. від 05.06.2008 року № 191 - Станично - Луганська районна Рада, Шевченко П.М. - довір. від 05.06.2008 року № 01-18/5 - Жовтнева районна Рада, Рева Н.М. - довір. від 22.11.207 року № 01-03-30/7195а - Луганська міська Рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської обласної Ради
на постанову Ленінського районного суду м. Луганська
від 27.12.2007 року
у справі № 2а-81/07
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Луганської обласної Ради
треті особи: Луганська міська Рада, Краснолуцька міська Рада, Первомайська міська Рада, Ровеньківська міська Рада, Рубіжанська міська Рада, Кіровська міська Рада, Перевальська районна Рада, Кремінська районна Рада, Слов”яносербська районна Рада, Біловодська районна Рада, Білокуракінська районна Рада, Міловська районна Рада, Станично - Луганська районна Рада, Старобільська районна Рада, Кам”янобрідська районна у м. Луганську Рада, Артемівська районна у м. Луганську Рада, Жовтнева районна у м. Луганську Рада, Ленінська районна у м. Луганську Рада
про визнання протиправними та скасування пунктів рішення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовною заявою до Луганської обласної Ради про визнання такими, що порушують права позивача, пунктів першого, четвертого рішення від 25.04.2006 року № 2/13 “Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006 року № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області” та їх скасування, з огляду на відсутність у Луганської обласної Ради компетенції приймати зазначені рішення.
Доводи позовної заяви обґрунтовував тим, що Законами України не встановлений статус російської мови як мови регіональної, тому пункт перший рішення є протиправним.
Вказував на те, що Законом України “Про місцеве самоврядування” обласним радами не надані повноваження щодо встановлення порядку застосування мов чи визначення їх статусу, тому пункт перший рішення, яке оскаржувалось, прийнятий з перевищенням повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством України.
Пункт четвертий зазначеного рішення, також, вважає протиправним в частині покладання обов'язків на державні, партійні, судові, громадські органи, підприємства, установи і організації приймати звернення громадян як на державній, так і на російській мові, оскільки вважає це втручанням державних органів та службових осіб в діяльність об'єднань громадян, що є порушенням положень ст. 8 Закону України “Про об'єднання громадян”.
Крім зазначеного, позивач дійшов висновку про порушення відповідачем при прийнятті цього рішення його особистих прав та інтересів, оскільки, як вважає ОСОБА_1, таке рішення обмежує його право вільно користуватись українською мовою в органах державної влади, місцевого самоврядування, судах та у власній партійній організації.
У попередньому судовому засіданні позивач заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Луганської обласної Ради, яке оскаржувалось, прийняття за результатами розгляду окремої ухвали, яку направити голові Луганської обласної державної адміністрації та вжиття заходів щодо невідкладного розгляду справи.
Ухвалами Ленінського районного суду від 05.06.2006 року та від 30.11.2006 року в задоволенні клопотань відмовлено.
Відповідачем заявлене клопотання про призначення експертизи на предмет відповідності рішення чинному законодавству України та залучення до участі у справі в якості третіх осіб: Кіровську, Краснолуцьку, Луганську, Первомайську, Ровеньківську, Рубіжанську міські Ради, Артемівську, Ленінську, Кам”янобродську, Жовтневу районні в м. Луганську Ради та Біловодську, Білокуракінську, Кремінську, Харківську, Міловську, Перевальську, Слов”яносербську, Станично - Луганську, Старобільську, Троїцьку районні Ради.
14.06.2006 року до участі у справі в якості третіх осіб судом першої інстанції залучені вище перелічені Ради, щодо призначення експертизи, то у задоволенні клопотання було відмовлено.
Постановою Ленінського районного суду від 27.12.2007 року у справі № 2а-81/07 (суддя Попова О.М.) позовна заява задоволена частково: визнаний протиправним та скасований п. 1 рішення Луганської обласної Ради від 25.04.2006 року; в задоволенні позовної заяви щодо визнання протиправним та скасування п. 4 зазначеного рішення - відмовлено.
Приймаючи постанову, місцевий суд виходив з того, що ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” не передбачене право обласної Ради на вирішення питання про мову.
Луганською обласною Радою подана апеляційна скарга, в якій вона просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обмеження нормами статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” кола питань, вирішення яких віднесене до компетенції обласних Рад, оскільки частиною 2 цієї норми обласним Радам надані повноваження вирішувати інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
Повноваження щодо вирішення питання про мову надані обласним радам положеннями Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України (Закон України від 15.05.2003 року № 802-IY); Європейської Хартії місцевого самоврядування, ратифікованою Законом України від 15.07.1997 року № 452/97-ВР.
Заявник скарги зазначає, що Луганська обласна Рада в своєму рішенні, яке оскаржувалось, не надавала російській мові статусу регіональної. Вона лише вважає, що на території Луганської області згідно з даними статистики регіональною мовою в розумінні Європейської Хартії національних мов або мов меншин є російська мова.
Крім зазначеного, відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що Луганська обласна Рада своїм рішенням не обмежувала право позивача звертатись до будь - яких органів українською мовою, рішення носить рекомендований характер для громадян звертатись до будь - яких органів як на державній так і на російській мові.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Згідно п. 1 Рішення другої сесії п”ятого скликання Луганської обласної Ради від 25.04.2006 року № 2/13 “Про заходи по забезпеченню реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006 року № 295/2006 відносно російської мови на території Луганської області" вважати, що російська мова в Луганській оласті у визначені Європейської Хартії регіональних мов або мов меншинств є регіональною мовою.
Відповідно до п. 4 цього рішення запропоновано органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити право громадян звертатись до будь - яких державних, партийних, судових, громадських органів, підприємств, закладів як на державній, так і на російській мові (т.І а.с. 33 - 34).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм матеріального права, оскільки вважає, що зазначене рішення прийняте у межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України, носить рекомендательний характер та не порушує законні права та інтереси позивача.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Права районних та обласних Рад визначені статтею 43 зазначеного Закону, з аналізу якої вбачається, що нею не передбачений такий спосіб реалізації владних повноважень обласною Радою, як визначення статусу російської або якої - не будь іншої мови.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 зазначеного Закону районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
Регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української та інших мов, якими користується населення республіки, в державному, економічному, політичному і громадському житті, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її культури і мови, дальшого зміцнення дружби і співробітництва народів Союзу РСР здійснюється Законом України “Про мови в Українській РСР”.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови.
Українська РСР забезпечує вільне користування російською мовою як мовою міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР.
Тобто, спеціальним Законом про мову вже визначений статус російської мови та право громадянина на вільне користування російською мовою.
Відповідно до п. 4 ст. 92 Конституції України виключно Законами України визначається порядок застосування мов.
Згідно ст. 9 цього Закону організація виконання Закону Української РСР про мови в Українській РСР покладається на Раду Міністрів Української РСР.
Контроль за виконанням цього Закону покладається на Ради народних депутатів Української РСР.
Таким чином, приймаючи рішення, яке оскаржувалось, відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством та з перевищенням повноважень, наданих йому Конституцією та Законами України.
Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги щодо рекомендованого характеру рішення, з наступних підстав.
Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Зазначена норма закріплена статтею 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Тобто, рішення, яке оскаржувалось, є обов”язковим для виконання на всій території Луганської області для всіх суб”єктів виконавчої влади, господарювання та громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Крім того, колегія суддів вважає, що рішення Луганської обласної Ради порушує права та законні інтереси конкретної особи - позивача у справі, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 10 Конституції України Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Згідно ст. 156 Конституції України зміна статусу мов, визначеного положеннями статті 10 Конституції України, можлива лише за умови зміни конституційних положень статті 10, здійсненої за спеціальним порядком - за поданням відповідного законопроекту Президентом України або менш як за двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і за умови прийняття його не менш як двома третинами від конституційного складу парламенту та затвердження його всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.
Приймаючи рішення, Луганська обласна Рада порушила права конституційні позивача, а саме право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, право брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, право на народне волевиявлення, право голосу на референдумах.
Аналогічна правова позиція міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 року № 1-6/99.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним дослідженням усіх обставин, що мають значення для вирішення спору, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Законом України “Про мови в Українській РСР”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, п. 3 ст. 198, п. 1, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Луганської обласної Ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 27.12.2007 року у справі № 2а-81/07 - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 27.12.2007 року у справі № 2а-81/07 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної Ради, треті особи: Луганська міська Рада, Краснолуцька міська Рада, Первомайська міська Рада, Ровеньківська міська Рада, Рубіжанська міська Рада, Кіровська міська Рада, Перевальська районна Рада, Кремінська районна Рада, Слов”яносербська районна Рада, Біловодська районна Рада, Білокуракінська районна Рада, Міловська районна Рада, Станично - Луганська районна Рада, Старобільська районна Рада, Кам”янобрідська районна у м. Луганську Рада, Артемівська районна у м. Луганську Рада, Жовтнева районна у м. Луганську Рада, Ленінська районна у м. Луганську Рада про визнання протиправними та скасування пунктів першого, четвертого рішення від 25.04.2006 року № 2/13 “Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006 року № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області” - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Луганської обласної Ради, треті особи: Луганська міська Рада, Краснолуцька міська Рада, Первомайська міська Рада, Ровеньківська міська Рада, Рубіжанська міська Рада, Кіровська міська Рада, Перевальська районна Рада, Кремінська районна Рада, Слов”яносербська районна Рада, Біловодська районна Рада, Білокуракінська районна Рада, Міловська районна Рада, Станично - Луганська районна Рада, Старобільська районна Рада, Кам”янобрідська районна у м. Луганську Рада, Артемівська районна у м. Луганську Рада, Жовтнева районна у м. Луганську Рада, Ленінська районна у м. Луганську Рада про визнання протиправними та скасування пунктів першого, четвертого рішення від 25.04.2006 року № 2/13 “Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006 року № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області” - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 4 рішення Луганської обласної Ради від 25.04.2006 року № 2/13 “Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006 року № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області”.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
У судовому засіданні 24.06.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 26.06.2008 року.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
Г.М.Міронова