Справа №2-а-91/08 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2008 року. Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого Муляр В.С.
при секретарі Крамаренко Т.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ватутіне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення -
встановив:
позивачка доповнила позовні вимоги і просить суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області на її користь суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій за період часу з 2005 по 2008 роки, в розмірі 6815 грн. 30 коп., відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» посилаючись на те, що вона являється учасником бойових дій і відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком і беручи до уваги, що мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2005 року становила - 332 грн., станом на 04.05.2006 року становила - 359 грн., станом на 04.05.2007 року становила - 410,06 грн. та станом на 04.05.2008 року становила - 480 грн. відповідач повинен був виплатити їй за мінусом виплачених сум за 2005 рік - 332 грн. х 5 - 250 грн. = 1410 грн.; за 2006 рік - 359 грн. х 5 - 250 грн. = 1545 грн..; за 2007 рік - 410,06 грн. х 5 - 280 грн. = 1770 грн. 30 коп.; за 2008 рік - 480 грн. x 5 - 310 грн. = 2090 грн., а всього за вищевказаний період відповідач повинен був виплатити йому 1410+1545+1770,30+2090=6815 грн. 30 коп..
Також просить суд поновити їй пропущений строк звернення до суду за 2005 та 2006 роки, оскільки вважає, що пропустила цей строк з поважних причин, так як їй стало відомо про порушення її права лише 07.04.2008 року, отримавши довідку від відповідача та порівняши її з вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачені її права, як учасника війни, а до цього часу вона не знала і не могла знати про свої порушені права і вважала, що щорічна разова допомога, яка була їй фактично виплачена за ці роки, виплачувалась правильно.
Відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодувати їй завдану матеріальну шкоду, а тому при таких обставинах вона і змушена була звернутися до суду з даним позовом.
Представник відповідача доповнені позовні вимоги позивачки не визнала повністю і просить суд в позові відмовити, оскільки виплати разової грошової допомоги позивачці проводилися на підставі Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, якими були встановлені розміри грошової допомоги окремим категоріям громадян і які були відповідно виплачені позивачці. Провести виплати в повному обсязі відповідно до Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління не в змозі в зв'язку з відсутністю коштів.
Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають до повного задоволення, вони є законними, обґрунтованими і підтверджуються відповідними доказами.
В суді встановлено, що позивачка дійсно являється учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1(а.с.1) і відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але всупереч ст. 2 зазначеного Закону та ст.22 Конституції України, грошова допомога призначена позивачці за період часу з 2005 по 2008 роки виплачувалася не в повному обсязі. А саме у 2005 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» їй було виплачено - 250 грн., коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2005 року, складала - 332 грн., а тому сума виплати за 2005 рік мала складати - 332 грн. х 5 - 250 грн. = 1410 грн..; у 2006 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» їй було виплачено - 250 грн., коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2006 року складала - 359 грн., а тому сума виплати за 2006 рік мала складати - 359 грн. х 5 - 250 грн. = 1545 грн.; у 2007 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» їй було виплачено - 280 грн., коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2007 року складала - 410,06 грн., а тому сума виплати за 2007 рік мала складати - 410,06 грн. х 5 - 280 грн. = 1770,30 грн., у 2008 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» їй було виплачено - 310 грн., коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2007 року складала - 480 грн., а тому сума виплати за 2008 рік мала складати - 480 грн. х 5 - 310 грн. = 2090 грн., а всього 6815 грн. 30 коп..
А тому, на користь позивачки слід стягнути недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги за період часу з 2005 по 2008 роки, оскільки рішенням Конституційного Суду України № 20 РП/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст.44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частини другої, третьої, четвертої ст.78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій в розмірі - 120 грн. чітко визначено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів, або внесення до чинних Законів за ст.22 Конституції не допускається, про що також зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007.
Посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст.152 Конституції України де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
А тому суд прийшов до висновку, що в даному спорі щодо розміру разової щорічної грошової допомоги, яка повинна виплачуватись позивачці до 5 травня як учаснику бойових дій, слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він, як Закон постійної дії має пріоритет над Законами про Державний бюджет України на 2005 - 2008 роки.
Крім того відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд вважає за необхідне поновити позивачці пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2005 - 2006 роки, оскільки вважає, що позивачка пропустила цей процесуальний строк з поважних причин, так як йому стало відомо про порушення своїх прав тільки 07.04.2008 року.
Тому, враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне позовні вимоги позивачки задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивачки суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій за період часу з 2005 по 2008 роки, в розмірі 6815 грн. 30 коп., а також стягнути з відповідача 68 грн. 15 коп. судового збору в доход держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-РП/2004 та від 09 липня 2007 року №6-РП/2007, рішенням Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2004 року «Бакалов проти України», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законами України «Про Державний бюджет України» на 2005 - 2008 роки та ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
п о с т а н о в и в:
позовні вимоги ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради р/р 35210002000201, Код 24350325, МФО 854018 ГУДК в Черкаській області на користь ОСОБА_1суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій за період часу з 2005 по 2008 роки, в розмірі 6815 (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 30 коп. та 68 грн. 15 коп. судового збору в доход держави.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий В.С. Муляр