У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Перегінець Л.В.

Суддів: Горейко М.Д., Горблянського Я.Д.

секретаря Балагури М.О.

з участю апелянта ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29.02.2012 року по справі за позовом Кредитної спілки «Снятинська кредитна спілка» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору і стягнення суми боргу,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29.02.2012 року задоволено позов Кредитної спілки «Снятинська кредитна спілка» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору і стягнення суми боргу.

Вирішено розірвати кредитний договір № 994 від 24.11.2010 року між Кредитною спілкою «Снятинська кредитна спілка» та ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в солідарному порядку 138345,23 грн. заборгованості за кредитним договором та 1383,45 грн. судового збору на користь Снятинської кредитної спілки.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та

неповне з'ясування обставин у справі. Зокрема, вказує на те, що судом не взято до уваги той факт, що на підтвердження своїх вимог позивач представив суду не оригінали, а ксерокопії кредитної історії. Фактично матеріали кредитної справи не відповідають вимогам законодавства, оскільки кредит оформлений як комерційний, тоді як відповідач комерційної діяльністю не займається. Жилий будинок, який вказано у договорі застави, _____________________________________________________________________________

Справа №2/0914/993/2011 Головуючий у І інстанції Калиновський М.М.

Справа №22ц/0990/827/2012 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.

Категорія 27

фактично перебуває під заставою іншої кредитної спілки, а сам боржник фактично неплатоспроможний. Однак, вказані обставини при укладенні спірних договорів не перевірялися, а кредитний комітет не приймав рішення про надання кредиту. В заяві про видачу кредиту, відсутній запис про засідання кредитного комітету, номер протоколу засідання і підпис голови кредитного комітету. Суд також не взяв до уваги пояснень відповідача про те, що кредитний договір, як і договір застави і поруки підписано під психологічним тиском зі сторони керівництва кредитної спілки на його дочок, які на той час працювали у зазначеній фінансовій установі. Апелянт вказує, що підписавши касовий ордер - грошей фактично він не отримував. Однак, вищевказані обставини судом не досліджено. Просить рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29.02.2012 року скасувати.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просить її задоволити з тих підстав, що фактично договір укладався під тиском працівників спілки без фактичного отримання грошей. Вона також підписувала договір без усвідомлення зобов'язань по сплаті, оскільки такі дії були під умовою звільнення її сестри від звинувачень у розтраті коштів. Тобто фактично будь-яких відносин позики не було і гроші не отримувалися.

Представники позивача доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2010 року між відповідачем ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Снятинська кредитна спілка» був укладений кредитний договір № 994, внаслідок якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 75000,0 грн. терміном на 24 місяці зі сплатою 42% річних від суми залишку, з погашенням кредиту та процентів за користування щомісячно згідно графіку погашення (а.с.7).

Згідно договору поруки від 24.11.2010 року ОСОБА_2 зобов'язувалася солідарно відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 як поручитель.

Відповідно до ст.ст.526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим допустив заборгованість в сумі 138345,0 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на те, що ОСОБА_2 виступила поручителем за зобов'язанням ОСОБА_1 суд правомірно задоволив вимогу про стягнення заборгованості в солідарному порядку.

Доводи апелянта щодо фактичного примушення до укладення договору під погрозою негативних дій щодо його дочки, не можуть братися судом до уваги як підстава відмови в позові. З матеріалів справи вбачається, що останній підписав заяву про отримання позики та спірний договір, що не заперечував в засіданні апеляційного суду, відповідно розумів його умови та наслідки. Що ж до наявності примусу при його укладенні та відсутності фактичної передачі позичених коштів, то на підтвердження таких обставин, належних доказів стороною не представлено. В матеріалах справи та наявний видатковий касовий ордер про отримання коштів, існування якого ОСОБА_1 не спростовано. Позову щодо оскарження договору, останній не пред'являв, доказів доведення таких обставин у встановленому порядку правоохоронними органами та вироком суду також не представлено. Тому підстав брати до уваги такі пояснення за основу, у суду першої інстанції не було і висновок щодо наявності підстав для розірвання договору та стягнення суми боргу був обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307,308,313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29.02.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Перегінець Л.В.

Судді: Горейко М.Д.

Горблянський Я.Д.