Справа № 2-2150/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Карпенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Позивач у своєму позові посилався на те, що він 25 вересня 2007 року передав ОСОБА_2 в якості забезпечення своїх зобов'язань щодо купівлі квартири АДРЕСА_1 обумовлену сторонами вартість квартири, а саме: еквівалент 150000 доларів США. Однак відповідач свої зобов'язання не виконала. 24 грудня 2008 року на адресу відповідача позивачем була направлена вимога про виконання обов'язку, згідно якого відповідач була повідомлена про необхідність переоформити квартиру на позивача в семиденний термін з часу отримання вимоги, однак, відповідач, отримавши вимогу особисто 31 грудня 2008 року, до цього часу жодних дій для виконання свого обов'язку не виконала. У зв'язку зі спливом часу позивач втратив цікавість до укладання договору купівлі-продажу і вимагає повернення сплачених коштів -150000 доларів США, що еквівалентно 1196040 грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 1196040 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали в повному обсязі та просили відмовити в їх задоволенні.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши здобуті та представлені докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 липня 2004 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 09 липня 2004 року № 1/268-04, зареєстрованого в МБТІ 13 липня 2004 року.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 25 травня 2007 року № 375 затверджено акт районної технічної комісії «Про обстеження житлового будинку (приміщення) з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлового будинку (приміщення) непридатним для проживання»від 23 травня 2007 року про визнання будинку АДРЕСА_1 аварійним з загрозою обвалом.

У вересні 2007 року між сторонами було досягнуто згоди про продаж спірної квартири. Оскільки відповідач не мала змоги займатися оформленням документів для продажу квартири, сторони домовилися, що відповідач надасть позивачу довіреність для вчинення ним всіх дій та отримає кошти за фактично продану квартиру.

25 вересня 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої позивач мав право представляти їх інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях з усіх питань, що стосуються їх як власників квартири АДРЕСА_1; подавати всі необхідні документи, заяви від їх імені, сплачувати необхідні платежі по комунальних та інших платежах по зазначеній квартирі; одержувати довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно для продажу, укладати договори про надання комунальних послуг, сплачувати нараховані платежі, держмито та податки; розпоряджатися належною їм частиною квартири АДРЕСА_1 на свій розсуд з правом продажу та укладення попереднього договору про намір сторін на продаж, вести від їх імені переговори та попередні узгодження всіх процедурних питань, укладати договори згідно чинного законодавства, одержувати належні їм гроші, в разі необхідності розривати договори та угоди, підписуватися від їх імені та вчиняти всі юридично значимі дії та формальності, що пов'язані з цією довіреністю. При оформленні довіреності відповідач передала позивачу документи на квартиру.

Таким чином, ОСОБА_1 мав повний спектр повноважень для того, щоб в будь-який момент переоформити квартиру на себе або іншу особу за його вибором.

Крім того, 25 вересня 2007 року відповідач написала розписку позивачу в тому, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 150000 доларів США за продаж квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У судовому засіданні не знайшли підтвердження посилання позивача на те, що відповідачем було допущено порушення зобов'язання і саме тому з відповідача підлягають стягненню завдані збитки. Позивач з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання не звертався до суду з 2007 року по 2009 рік.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, недоведені та безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи у відповідності до ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позивач від сплати судових витрат не звільнений, його вимоги задоволенню не підлягають, тому відшкодуванню за рахунок відповідача також не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 59-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 1196040 грн. -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н.В. Залімська