Справа № 2-а-28/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Ярошко Н.В., за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Устич Н.І., Лаврушко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Микитівського районного управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради

про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, ОСОБА_1 який підтримав заявлені ним позовні вимоги у судовому засіданні, просить визнати дії Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради щодо відмови у перерахунку та виплати недоотриманої суми на оздоровлення за 2004-2006 роки неправомірними та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму допомоги на оздоровлення в розмірі 3971,80 грн., пояснивши, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 2 групи, тому йому, згідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Фактично відповідачем йому була виплачена допомога на оздоровлення за 2004 рік у розмірі 26,70 грн., за 2005 рік у розмірі 21,50 грн., за 2006 рік у розмірі 120 грн., однак ці виплати не відповідали розміру, встановленому Законом України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внаслідок чого сума недоплаченої йому допомоги на оздоровлення за ці роки складає 3971,80 грн. На початку 2006 року прокурор Микитівського району м. Горлівки звертався до суду в його інтересах з позовом про стягнення з відповідача недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, але ухвалою суду провадження у справі було закрито, роз'яснено право на звернення до суду з адміністративним позовом, але до 18.05.2007 року він не звертався до суду з таким позовом.

Представники відповідача - Микитівського УПСЗН Горлівської міської ради за довіреністю Устич Н.І. та Лаврушко О.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що Микитівське УПСЗН виплачувало ОСОБА_1. щорічну допомогу на оздоровлення, керуючись ст. 62 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на підставі Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року, Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року, якими встановлена щорічна допомога на оздоровлення у 2004 році - у розмірі 26,70 грн. по 2 категорії, у 2005 році - у розмірі 21,50 грн. як інваліду 3 групи та 120 грн. у 2006 році. Відповідно до ст. 95 Конституції України - тільки виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих витрат. Відповідно до ст. 116 Конституції України розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а згідно до ст. 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для їх виконання. Вважала, що вимоги позивача за період 2004-2005 роки не підлягають задоволенню, оскільки ним пропущений без поважних причин встановлений ст.99 КАС України річний строк для звернення до суду з цими вимогами, крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Просила у позові відмовити.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1., як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, Микитівським УПСЗН за 2004 рік була виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 26,70 грн., за 2005 рік - у розмірі 21,50 грн. як інваліду З

групи. Зазначені виплати провадились на підставі Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За 2006 рік ОСОБА_1. була виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 120 грн. на підставі Постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам 2 групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Микитівського районного управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради в частині визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку та виплати недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки та стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за цей період задоволенню не підлягають, оскільки позивачем пропущений річний строк на звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України, перебіг якого обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дізнався про порушення його прав на час виплати йому допомоги на оздоровлення, а саме: за 2004 рік - у квітні 2004 року, за 2005 рік - у серпні 2005 року. При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що на початку 2006 року прокурор Микитівського району м. Горлівки у його інтересах звертався до суду з позовом про стягнення допомоги на оздоровлення на 2003-2005 роки, оскільки 03.03.2006 року судом була винесена ухвала про закриття провадження у справі, роз'яснено його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства, але ОСОБА_1 у встановлений законом строк після цього до суду з позовом про захист своїх прав та інтересів не звертався. Будь-яких поважних причин пропущення позивачем строку звернення до суду суд не знаходить.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 20006 рік" -на 2006 рік зупинена в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати дія абз.2,3,4,5,6,7 ч.4 та ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, а також стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2006 рік.

Керуючись п.37 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст.ст.99, 100, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1до Микитівського районного управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку та виплати недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки та стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення в розмірі 3971 грн.80 коп. - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Про апеляційне оскарження постанови може бути подано заяву до Микитівського районного суду м. Горлівки протягом десяти днів після її проголошення, а також апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.