ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19.06.12 р. Справа № 5006/12/67пд/2012
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Костянтинівка
про визнання договору оренди вантажної автомашини від 05.08.2011р. недійсним, повернення майна за цим договором та стягнення суми орендної плати у розмірі 15000,00грн., пені в сумі 17000,00грн. та 3% річних в сумі 210,80грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився ;
від відповідача: не з'явився ;
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Костянтинівна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Костянтинівка про визнання договору оренди вантажної автомашини від 05.08.2011р. недійсним, повернення майна за цим договором та стягнення суми орендної плати у розмірі 15000,00грн., пені в сумі 17000,00грн. та 3% річних в сумі 210,80грн. .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди вантажної автомашини від 05.08.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за оренду майна, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 15000,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 17000,00грн. та 3% річних в сумі 210,80грн. У зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо здійснення орендних платежів позивач також просить суд визнати спірний договір недійсним та зобов'язати відповідача повернути орендоване відповідно до договору майно, а саме автомашину FAW, державний номер НОМЕР_1 разом із технічною документацією.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».
В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того за приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив :
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) 05 серпня 2011р. було укладено договір оренди вантажного автомобіля, державний номер НОМЕР_1.
За умовами укладеного договору (п.1.1. договору) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування автомобіль, марки FAW, державний номер НОМЕР_1, вартістю 50000,00грн.
Відповідно до умов п.2.1. договору автомобіль, що орендується, буде використовуватися Орендарем для вантажоперевезення по Україні.
Згідно п.3.1. договору строк оренди складає 6 місяців з моменту прийняття об'єкту, що орендується.
За приписами п.4.1. договору орендна плата за весь об'єкт, що орендується, в цілому складає 2500,00грн. за місяць. Орендна плата сплачується Орендатором щомісячно, готівкою через касу Орендатора не пізніше 5 числа кожного місяця. (п.4.2. договору).
Пунктом 5.2. договору встановлено, що передача автомобіля в оренду здійснюється за актом здачі-приймання.
Відповідно до положень п.6.1.2. договору Орендатор зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі.
Згідно п.7.3. договору страхування об'єкту оренди здійснює Орендар на весь строк оренди за власний рахунок.
Пунктом 9.1.1. договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати орендних платежів Орендар несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 100грн. за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 05.03.2012р. та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. (п. 10.1. договору).
Договір підписано обома сторонами.
Відповідно до довідки №9/12-1088 від 26.05.2012р. відділу РЕВ з обслуговування м. Дзержинська, м. Костянтинівна та Костянтиніського р-ну при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області автомобіль марки FAW НОМЕР_3, 2006року випуску, державний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1.
До укладеного договору оренди 05.08.2011р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі автомобіля, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування автомобіль, марки FAW, державний номер НОМЕР_1. Акт приймання-передачі автомобіля підписано обома сторонами без заперечень.
17 лютого 2012р., у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 05.08.2011р., позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія на суму 32210,80грн., з вимогою сплата суму орендної плати за оренду вантажного автомобіля разом із пенею та 3% річними. Як доказ надіслання даної претензії позивачем надано фіскальний чек №1307 від 20.02.2012р.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачем на його адресу повторно було надіслано претензію від 02.03.2012р. з вимогою сплатити суму боргу разом із штрафними санкціями на суму 32210,80грн. Як доказ надіслання повторної претензії позивачем надано фіскальний чек №2699 від 03.03.2012р.
Відповіді на претензії позивача відповідачем надано не було, умови договору оренди від 05.08.2011р. відповідачем на день подання позову не виконані.
За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 15000,00грн.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у частині першій цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до вимог передбачених частиною 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 798 ЦК України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Згідно приписів статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Договір №б/н від 05.08.2011р. укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін.
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).
За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Норми закону відповідає умовам п.4.2 договору, відповідно до якого орендна плата вноситься не пізніше 5 числа кожного місяця.
Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 15000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 210,80грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, який відображено позивачем у позові, суд встановив, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду складає 127,79грн.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 210,80грн. підлягають задоволенню частково в сумі 127,79грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 17000,00грн. на підставі умов п. 9.1.1. договору.
Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у приписах ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог передбачених статтями 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із приписами ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в положеннях статей 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору оренди вантажного автомобіля, сторони встановили, що у разі прострочення оплати орендних платежів відповідач несе відповідальність у вигляді пені в сумі 100грн. за кожен день прострочення.
Однак суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Крім того за приписами ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ також передбачено ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
Відтак розрахунок пені, який зазначений позивачем у позові є арифметично невірним, оскільки її розмір перевищує розмір пені, яка обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ, який встановлений законом як граничний. Відтак за розрахунком суду, стягненню підлягає пеня у розмірі 661,46грн., яка розрахована з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Щодо вимог позивача про визнання Договору оренди вантажного автомобіля від 05.08.2011р. недійсним та витребування майна за цим договром, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Як зазначено у приписах п.7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Під час розгляду зазначеної справи та з наданих доказів не вбачається, що зазначений договір на момент його вчинення не відповідав приписам Цивільного та Господарського кодексів України.
Повернення орендованого майна здійснюється з підстав передбачених вимогами ст.782 ЦК України - наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
З наданих доказів не вбачається, що позивачем по справі належним чином направлене повідомлення, відповідачу, про відмову від договору оренди транспортного засобу.
Тому вимогу про витребування майна, а саме автомобіля марки FAW державний номер реєстрації НОМЕР_1 суд під час розгляду зазначеної справи залишає без задоволення.
Згідно приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, позивач з вимогами про повернення майна має право звернутися до суду на підставах, які необхідно оформити належним чином в окремій позовній заяві.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно приписів ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того позивачем при поданні позову за позовні вимоги майнового характеру було сплачено судовий збір квитанцією №NOAW145549 від 09.04.2012р. у розмірі 1645,00грн., у той час як сума позову складає 32210,80грн. і відповідно судовий збір повинен бути сплачений в сумі 1609,50грн. Відтак позивачу підлягає поверненню надмірно сплачений судовий збір в сумі 35,50грн. за ухвалою суду.
На підставі вимог передбачених пунктами 2, 7, 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.11, 202, 203, 215, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 759, 761, 762, 798, 799, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 179, 193, 216-218, 283, 285, 343 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Костянтинівка про визнання договору оренди вантажної автомашини від 05.08.2011р. недійсним, повернення майна за цим договором та стягнення суми орендної плати у розмірі 15000,00грн., пені в сумі 17000,00грн. та 3% річних в сумі 210,80грн., задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (85113, АДРЕСА_2 реєстраційний номер НОМЕР_4) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85114, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2) суму орендної плати у розмірі 15000,00грн., пеню в сумі 661,46грн. та 3% річних в сумі 127,79грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (85113, АДРЕСА_2 реєстраційний номер НОМЕР_4) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85114, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 788,81грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.06.2012р.
Суддя Тоцький С.В.