УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0408/214/12
Провадження № 22-ц/491/1815/12 Головуючий в суді першої
Справа № 408/214/12 інстанції - Свистунова О.В.
Категорія 26 (3) Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Куреденко О.П.,
за участю - представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Юфєрєвої Олени Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ПівнГЗК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) та просив стягнути з відповідачів 100000 грн. та 50000 грн. відповідно, моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділення Фонду про стягнення моральної шкоди залишені без розгляду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, на його користь з ПАТ «ПівнГЗК» стягнуто 15000 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не врахував пояснення його представника щодо відсутності у його діях ознак протиправності, що є обов'язковою умовою для настання відповідальності за заподіяну шкоду, не звернув уваги, що позивачем не доведено факт спричинення йому моральної шкоди, залишено поза увагою, що, укладаючи трудовий договір, позивач був ознайомлений з умовами праці та знав про наявні на його робочому місці небезпечні та шкідливі виробничі фактори, і знаючи про існування ризику професійного захворювання, свідомо приймав запропоновані йому умови праці, а також не звернув увагу на пропуск позивачем тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України. Крім того, вважає, що розмір стягнутої судом суми моральної шкоди є необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював у ВАТ «Північний ГЗК», правонаступником якого є ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»: в період з 14.11.1986 року по 09.06.1987 року - машиністом екскаватора цеху випалювання та огрудкування №2 (ЦВО №1) ВАТ «Північний ГЗК»; з 08.12.1999 року по 04.01.2000 року - машиністом екскаватора Першотравневого кар'єру ВАТ «Північний ГЗК»; з 04.01.2000 року по 19.05.2008 року - помічником машиніста екскаватора Першотравневого кар'єру ВАТ «Північний ГЗК».
19 травня 2008 року ОСОБА_4 звільнено згідно п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі за станом здоров'я.
Рішенням ЛЕК НДІ від 03 червня 2008 року позивачу встановлене професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). ЛН першого-другого ступеню, у зв'язку з чим складено акт № 19 розслідування хронічного професійного захворювання від 03 липня 2008 року.
Згідно п. п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 10 років 8 місяців в умовах впливу пилу, які перевищували ГДР, винними у профзахворюваннях позивача визнано керівництво РУ ім. Р.Люксембург ВО "Кривбасруда" та ВАТ "ПівнГЗК" за період роботи ОСОБА_4 на цих підприємствах, які порушили ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 20 серпня 2008 року ОСОБА_4 вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 20 % на безстроковий термін.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує медикаментозного лікування та виробів медичного призначення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_4 права на відшкодування моральної шкоди - 20 серпня 2008 року - зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз'яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв'язку з його професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 10000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2012 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4, зменшивши цей розмір до 10000 (десяти тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Повний текст рішення складено 25 червня 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Михайлів
Н.О.Соколан