УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.06.2012
Провадження № 22-ц/491/1253/12 Головуючий в суді першої
Справа № 2-174/11 інстанції - Шумська О.В.
Категорія 26 (3) Доповідач - Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Куреденко О.П.,
за участю - представника СФГ "Добробут" - Осташа Євгена Дмитровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського фермерського господарства "Добробут" на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року по справі за позовом Сільськогосподарського фермерського господарства "Добробут" до ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4) про відшкодування майнової шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2011 року Сільськогосподарське фермерське господарство "Добробут"(далі - СФГ "Добробут") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції, для чого орендує у громадян земельні паї, розташовані на території Софіївського району Дніпропетровської області. 01 березня 2006 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки № 110 загальною площею 7,95 га на 5 років, тобто до 01 березня 2011 року, яку в жовтні 2010 року було засіяно озимою пшеницею. Проте в листопаді 2010 року посіви озимої пшениці були знищені відповідачем з посиланням на наявність договору оренди земельного паю з ОСОБА_4, який став власником орендованого земельного паю після смерті його дружини ОСОБА_5 Діями відповідача йому спричинено матеріальні збитки, у зв'язку з чим позивач, уточнивши їх розмір, просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 40718 грн. 63 коп., які складаються із затрат на підготовку пшениці до посіву на площі 7,952га (в тому числі дискування землі, дизельне пальне, заробітна плата, податки, перерахування до фондів) в сумі 720,75грн.; затрат на посів озимої пшениці на площі 7,952га за технологією (в тому числі затрат на посівний матеріал, дизельне паливо, мінеральні добрива) в сумі 8150,68грн.; а також не отриманого доходу в сумі 63616,0грн., оскільки позивач застосував інтенсивну технологію вирощування озимої пшениці і розраховував отримати врожай не менше 40 ц з гектара на площі 7,952га та зібрати 31808т пшениці, яку продати щонайменше за ціною 2000грн. за тонну.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року СФГ "Добробут" відмовлено в задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо недоведеності ним причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненою шкодою, безпідставно застосував ст. 62 Конституції України, оскільки відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину не оспорювалась, а також неправомірно застосував до спірних правовідносин матеріальні норми, які стосуються правовідносин його та власника земельної ділянки. Крім того, суд дійшов помилкового висновку щодо позбавлення позивача права на відшкодування шкоди, оскільки не звернув увагу, що податок на землю та орендна плата власнику землі сплачені до 27 березня 2011 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 березня 2006 року між СФГ «Добробут» та ОСОБА_5. спадкоємцем якої є третя особа ОСОБА_4, було укладено договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 строком на 5 років до 01 березня 2011 року, який зареєстровано в Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 березня 2006 року за № 040613300573 (а.с. 6 - 8, 9).
27 березня 2006 року складено акт про передачу та прийом земельної ділянки, після чого позивач отримав право користування земельною ділянкою (а.с.9).
У жовтні 2010 року СФГ «Добробут» засіяло земельну ділянку НОМЕР_1 озимою пшеницею.
Згідно протоколу огляду місця події від 10 листопада 2010 року на земельній ділянці, орендованій СФГ «Добробут», здійснено дискування поверхні ґрунту (а.с. 12).
Актом огляду орендованих СФГ «Добробут» земельних ділянок, у тому числі ділянки, власником якої є ОСОБА_5, встановлено, що посіви озимої пшениці знищені шляхом дискування дисковими боронами тракторів, які належать ФГ «Оріон» (а.с. 16).
Згідно довідки начальника Управління агропромислового розвитку Софіївської райдержадміністрації, внаслідок дискування посівів отримати урожайність озимої пшениці не можливо через їх знищення (а.с. 20).
Із постанов Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19 листопада 2010 року та 28 січня 2011 року вбачається, що Софіївським райвідділом міліції проводились перевірки за фактом пошкодження директором ТОВ «Оріон» ОСОБА_3 посівів озимої пшениці на земельній ділянці, орендованій СФГ «Добробут».
За результатами цих перевірок встановлено факт знищення посівів озимої пшениці на зазначеній земельній ділянці, власником якої після смерті орендодавця ОСОБА_5 став ОСОБА_4. який переоформив на себе державний акт та через порушення позивачем умов договору оренди уклав новий договір оренди з СФГ «Олександро-Володимирівське» (голова - ОСОБА_3.), який не було зареєстровано у встановленому законом порядку.
В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст.. 194 КК України відмовлено на підставі ст.. 6 п. 2 КПК України з посиланням, що між сторонами склалися спірні цивільно-правові відносини (а.с. 13, 14 - 15).
Знищенням посівів пшениці на площі 7,952 га позивачеві спричинені збитки в сумі 73624 грн., які складаються із затрат на підготовку пшениці до посіву на площі 7,952га (в тому числі дискування землі, дизельне пальне, заробітна плата, податки, перерахування до фондів) в сумі 720,75грн.; затрат на посів озимої пшениці на площі 7,952га за технологією (в тому числі затрат на посівний матеріал, дизельне паливо, мінеральні добрива) в сумі 8150,68грн.; а також не отриманого доходу в сумі 63616,0грн., оскільки позивач застосував інтенсивну технологію вирощування озимої пшениці і розраховував отримати врожай не менше 40 ц з гектара на площі 7,952га та зібрати 31808т пшениці, яку продати щонайменше за ціною 2000грн. за тонну (а.с. 21-25, 27-28, 35, 41 ).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 збитків, які зазнав позивач.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи.
Як установлено судом, договір оренди між СФГ «Добробут» та ОСОБА_5 було укладено 01 березня 2006 року строком на 5 років.
Згідно із ч.2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.
Проте, передаючи землю в користування, СФГ «Добробут» та орендодавець ОСОБА_5 не надали даній вимозі закону належної уваги та визначили в договорі строк його закінчення - березень 2011 року.
Оскільки термін дії договору є його істотною умовою, з якою пов'язана дійсність правочину, дана умова є обов"язковою для обох сторін.
Пунктом 8 цього договору передбачено, що після закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п. 37 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, що відповідає вимогам ст..ст.125, 126 Земельного Кодексу України та ст..18 Закону України «Про оренду землі».
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором та виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.
Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 34 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором; орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця; у разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Судом встановлено, що правонаступник власника земельної ділянки - ОСОБА_4 у червні, серпні та жовтні 2010 року належним чином повідомив позивача у справі про припинення дії договору, про свій намір укладення договору з іншим орендарем та заборону насаджень на належній йому земельній ділянці.
Цей факт не заперечувався представником позивача в суді апеляційної інстанції.
Позивач, отримавши повідомлення про припинення терміну
дії договору оренди, здійснив посіви озимої пшениці,
усвідомлюючи при цьому, що на момент закінчення терміну дії
договору в березні 2011 року він не зможе відокремити від землі
та використати у своїй господарській діяльності ранні сходи
пшениці і тим більше зібрати в майбутньому врожай.
Такими діями позивач по суті обмежував з березня 2011 року
право власника щодо володіння, користування та розпорядження
земельною ділянкою.
Виходячи з приписів ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Позивач, знаючи про закінчення строку договору оренди в березні
2011 року, не подбав про необхідність врегулювати договірні відносини з орендодавцем, не скористався своїм переважним правом орендаря на продовження дії договору, не надіслав новому власнику земельної ділянки ОСОБА_4 відповідних пропозицій, хоча умовами договору оренди саме на орендаря покладено обов'язок ініціювати питання продовження договірних відносин із орендодавцем.
Як пояснив суду апеляційної інстанції представник позивача Осташ Є.Д., СФГ «Добробут» мало намір вирішувати питання стосовно збору майбутнього врожаю лише після закінчення дії договору оренди.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 2 Постанови № 6 від 07 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), при розгляді таких позовів суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Посилання позивача на неправомірність дій відповідача ОСОБА_3 не може бути взятою до уваги, оскільки із пояснень ОСОБА_4 убачається, що відповідач діяв з відому та дозволу власника земельної ділянки, який намагався убезпечити майбутнє порушення своїх прав.
Також безпідставними є посилання позивача на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та негативними наслідками у вигляді збитків, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, засіваючи в жовтні 2010 року земельну ділянку, представники позивача свідомо пішли на ризик з метою отримання прибутку, не зважаючи на строки дії договору оренди, що позбавляє позивача права на відшкодування збитків.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини справи, надав їм правильну правову оцінку та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду підтверджені наявними у справі доказами, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст..ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського фермерського господарства "Добробут" відхилити.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повна ухвала складена 25 червня 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Михайлів
Н.О.Соколан