ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 1/1049-5/193 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2006 року у справі № 1/1049-5/193 за позовом відкритого акціонерного товариства “Західенерго” до товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року відкрите акціонерне товариство “Західенерго” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” про стягнення 340746 грн. основного боргу, 58280,60 грн. неустойки, 40355,80 грн. інфляційних збитків, 11944,10 грн. 3 % річних, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договорами про інвестування будівництва житлового будинку № 8 від 12 серпня 2004 року, № 9 від 12 червня 2005 року, № 10 від 12 серпня 2004 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2006 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 340746 грн. заборгованості, 58280,60 грн. неустойки, 40355,80 грн. інфляційних витрат, 11944,10 грн. 3 % річних та судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та напарити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов та, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, попередні судові інстанції виходили з встановленого ними факту невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами про інвестування будівництва житлового будинку № 8 від 12 серпня 2004 року, № 9 від 12 червня 2005 року, № 10 від 12 серпня 2004 року, укладеними з позивачем, в частині своєчасної передачі об’єктів інвестування позивачу. Сторонами у справі укладено договори про припинення договорів про інвестування будівництва житлового будинку та повернення коштів. Сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 340746 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано суму в розмірі 242060 грн. на рахунок позивача з призначенням платежу “повернення коштів згідно договору № 8 від 12 серпня 2004 року”.
При цьому, судами зазначено, що, окрім суми основного боргу, з відповідача підлягає стягненню сума неустойки в розмірі 58280,60 грн. згідно п. 5.2 договорів про інвестування будівництва житлового будинку, що відповідає ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, та суми індексу інфляції і 3 % річних в розмірі 40355,80 грн. та 11944,10 грн. відповідно, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Проте, з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми інфляційних збитків та 3 % річних погодитись не можна.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що умовами укладених сторонами договорів про припинення договорів про інвестування будівництва житлового будинку № 8 від 12 серпня 2004 року, № 9 від 12 червня 2005 року, № 10 від 12 серпня 2004 року та повернення коштів встановлено, що кошти, отримані відповідачем від позивача в рахунок оплати договорів про інвестування, підлягають поверненню позивачу в повному обсязі не пізніше трьох робочих днів з моменту реалізації об’єкту інвестування, але не пізніше шести календарних місяців з моменту підписання даних договорів про припинення договорів про інвестування, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.
В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, попередніми судовими інстанціями не встановлено та не зазначено у судових рішеннях, чи були відповідачем реалізовані об’єкти інвестування, коли саме була здійснена їх реалізація, з якого конкретно часу у відповідача виникло зобов’язання за договорами про припинення договорів про інвестування повернути грошові кошти позивачу.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення в частині стягнення з відповідача 40355,80 грн. інфляційних витрат та 11944,10 грн. 3 % річних не можна визнати такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи в даній частині на новий судовий розгляд.
Оскаржувані судові рішення в частині стягнення основного боргу та неустойки ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов’язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2006 року у справі № 1/1049-5/193 в частині стягнення 40355,80 грн. інфляційних витрат, 11944,10 грн. 3 % річних та судових витрат скасувати і справу в цій частині направити до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.
В решті вказані рішення залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.