АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/3582/2012 Головуючий 1 інст. -Сиротников Р.Є.

Справа № 2-536/2011 Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Котелевець А.В.,

Кіпенка І.С.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона передала відповідачу грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, що складало 399 500 гривень за офіційним курсом гривні до долару США, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 01 жовтня 2009 року.

Факт передачі грошей підтверджується розпискою від 25 травня 2009 року.

Відповідач грошей не повернув, у зв'язку з чим ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову суму в розмірі 399 500 гривень, що еквівалентно 50 000 доларів США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що за договором позики від 25.05.2009 року він грошей не отримував, оскільки цей договір було укладено з метою погашення заборгованості перед ОСОБА_2 за іншим договором, а саме - договором позики від 10.10.2007 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Факт укладення цього договору підтверджується розпискою від 10.10.2007 року. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір позики від 25.05.2009 року, стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на його користь за договором позики від 10.10.2007 року суму основного боргу 130 000 доларів США, що на момент звернення з позовом в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 1 036 256 грн., а також 3 % річних від простроченої суми за період прострочення в розмірі 74 948, 92 грн., а всього - 1 111 204, 92 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 25.05.2009 року в розмірі 399 285 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1 820 грн.

Всього стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 401 105 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, визнати недійсним договір позики від 25.05.2009 року, укладений між

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з моменту його вчинення, стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10.10.2007 року в загальному розмірі 1 111 204,92 грн. Вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_3, ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення районного суду залишити без змін.

Від представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 надійшла заява про слухання справи у його відсутність, просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміненню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 209 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд виходив із того, що між нею і ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 прийняв гроші у сумі 50 000 доларів США, та зобов»язався їх повернути до 01. 10. 2009 року . ( а.с. 4)

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання, суд стягнув з нього на користь позикодавця суму боргу.

Судова колегія погоджується з такими висновками районного суду, оскільки вони відповідають наданим доказам і вимогам ст. ст. 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1051 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

В матеріалах справи є розписка, з якої вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_3 50 000 доларів до 01. 10. 2009 року. ( а.с. 4)

Як в районному суді, так і в суді апеляційної інстанції факт написання цієї розписки ОСОБА_2 не оспорюється.

Доводи відповідача про те, що договір позики є недійсним та при цьому гроші йому не передавались, безпідставні.

З розписки про надання грошей у борг вбачається, що мова йде за договір позики. ( а.с. 4 )

Крім того, згідно ст. 1051 ЦК України позичальник не вправі заперечувати позов за його безгрошовістю шляхом свідчень свідків в тих випадках, коли договір позики укладений у письмовій формі.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Крім того, згідно ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Оскільки ОСОБА_2 не надав доказів, відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України, на підтвердження своїх заперечень і вимог за зустрічним позовом в частині визнання правочину недійсним, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про обов'язок позичальника повернути борг позикодавцю.

В зазначеній частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Між тим, з висновками суду про відмову ОСОБА_2 у задоволенні його зустрічного позову про стягнення заборгованості за договором позики від 10. 10. 2007 року погодитися не можна, у цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 10. 10. 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняв гроші у сумі 130 000 ( сто тридцять тисяч) доларів США та зобов'язався їх повернути до 15. 10. 2007 року до 20 год. 00 хв. ( а.с. 30)

Вирішуючи спір та вважаючи доведеними заперечення ОСОБА_4 по поверненню суми боргу за розпискою від 10. 10. 2007 року, судом взяті до уваги показання свідків, з пояснень яких встановлено передання коштів за договором позики.

Однак суд не взяв до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 -609 ЦК України, зокрема, за ст. 559 ЦК, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості за договором позики надав розписку, на підставі якої передав гроші ОСОБА_4

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Між тим, відповідачем за зустрічним позовом не доведено певними засобами доказування, що він повернув гроші позивачу, оскільки не надав борговий документ або розписку на підтвердження виконання ним свого обов'язку, як того вимагає ст. 545 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких підстав, сума заборгованості за договором позики від 10. 10. 2007 року складає 1 111 204, 92 коп., із яких основна сума боргу 130 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті з урахуванням курсу за 1 долар США - 7, 9712 грн., стає 1 036 256 грн. 00 коп.

Також 3% річних від простроченої суми складає 74 948, 92 коп. за період з 16 жовтня 2007 року по 04. 08. 2011 року.

( 130 000 доларів США, що на момент складання розписки становило в гривневому еквіваленті 656 000 грн. із розрахунку 1 долар США складав 5, 05 грн.;

656 500, 00 грн. х 3 % х 1389 днів = 74 948 грн. 92 коп. )

А разом сума заборгованості стає 1 111 204, 92 грн. ( один мільйон сто одинадцять тисяч двісті чотири грн. 92 коп. (1036256 грн. 00 коп. + 74948, 92 коп. = 1 111 204 грн. 92 коп.) Зазначений розрахунок проведений у межах заявлених позовних вимог відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Судова колегія вважає за необхідне стягнути вказану суму заборгованості з ОСОБА_4. У задоволенні позову про стягнення суми боргу у солідарному порядку, зокрема, з ОСОБА_3, судова колегія відмовляє за таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Позивачем не доведений факт отримання ОСОБА_4 грошей в інтересах сім'ї.

Із розписки від 10. 10. 2007 року вбачається, що саме ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_2 130 000 доларів США. ( а.с. 30)

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 при зверненні до суду з зустрічним позовом було сплачено 120 грн. за ІТЗ розгляду справи та судовий збір у розмірі 1700 грн., при подачі апеляційної скарги 1609 грн. 50 коп. судового збору, а разом 3429 грн. 50 коп., які підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_4

(1700 грн.+ 120 грн .+ 1609 грн. 50 коп. = 3429 грн. 50 коп. ( а.с. 28, 29, 117, 137)

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2012 року змінити.

У частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні зустрічного позову рішення суду скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10. 10. 2007 року у розмірі 1 036 256 грн. 00 коп., три відсотки річних з простроченої суми у розмірі 74 948 грн. 92 коп., а всього стягнути 1 111 204 грн. 92 коп. ( один мільйон сто одинадцять тисяч двісті чотири грн. 92 коп.) та судові витрати у розмірі 3 429 грн. 50 коп.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: