УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р. Справа № 52210/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Святецького В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ

28 березня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2010 роки. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період 01.01.2006 року - 27.09.2010 року залишено без розгляду.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2011 року позов задоволено: визнано протиправною відмову відповідача щодо підвищення пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, отриманої у період з 28 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 163 КАС України, ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду за період 01.01.2006 року - 27.09.2010 року.

Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 28 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення її без змін; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим така не задовольняється.

Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2011 року у справі № 2-а-594/11 - без змін.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.В. Святецький

Р.Й. Коваль