ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 червня 2012 року № 2а-7718/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Начальника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві
про визнання дій протиправними, скасування постанови
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Начальник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - ОСОБА_1 (далів по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування постанов про накладання штрафу № 738/4, № 742/4 від 29 листопада 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року апеляційну скаргу Начальника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києві від 06 червня 2012 року прийнято адміністративну справу № 2а-7718/12/2670 до провадження, відкрито провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07 червня 2012 року.
У судовому засіданні 07 червня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Мотивуючи адміністративний позов зазначив, що 29 листопада 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А., при примусовому виконанні виконавчих листів № 2а-740-1/10 виданих 28 жовтня 2010 року Святошинським районним судом м. Києва, винесені постанови № 738/4 та № 742/4 про накладення на посадову особу -начальника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішень судів. На думку позивача, вищезазначені постанови державного виконавця про накладення штрафу є протиправними, тому підлягають скасуванню.
Представник відповідача у судове засідання 07 червня 2012 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.
Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-7718/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, та не спростовано представником позивача, що 29 листопада 2011 року Державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а-740-1/10 виданого 28 грудня 2010 року Святошинським районним судом міста Києва про зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити допомогу на оздоровлення ОСОБА_3, як інваліду 2 групи 1 категорії осіб, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2010 рік виходячи із розміру, визначеного статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше проведених виплат, за невиконання рішення суду накладено штрафи в розмірі 680,00 грн. на посадову особу - начальника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1.
В матеріалах справи містяться копії постанов державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 29 листопада 2011 року № 738/4 та № 742/4, зі змісту яких вбачається, що 01 липня 2010 року державним виконавцем до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат направлено вимогу, якою зобов'язано виконати рішення суду відповідно до виконавчого документа.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом № 09/489-11 від 29 липня 2011 року повідомив, що виконати постанову Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження немає можливості, оскільки видатки на забезпечення виконання судових рішень за Програмами соціального захисту у Державному бюджеті на 2011 рік не передбачено.
01 серпня 2011 року державним виконавцем винесено постанови № 738/4 (в межах виконавчого провадження № 25131604) та № 742/4 (в межах виконавчого провадження № 25135071) про накладання штрафу на посадову особу - начальника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 в розмірі 340 грн.
У судовому засіданні встановлено, що постанови про накладання штрафу оскаржені начальником Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1, однак постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року у адміністративній справі № 2а-12306/11/2670 та від 03 жовтня 2011 року у адміністративній справі № 2а-12275/11/2670 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З огляду на вищевикладене, 28 жовтня 2011 року та 08 листопада 2011 року державним виконавцем направлені повторно вимоги до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, якими зобов'язано виконати рішення суду в строк до 14 листопада 2011 року та до 20 листопада 2011 року відповідно.
Позивач вважає вищезазначені постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, на думку представника позивача, накладання штрафу відбулося із порушенням вимог чинного законодавства України, а тому просить суд скасувати вищезазначені постанови.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до пункту 4.1.3. Інструкції по проведенню виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі по тексту - Інструкція) якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону.
Відповідно до статті 76 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Одночасно, підпунктами 8.1.1. - 8.1.2. пункту 8.1. Інструкції встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону, і призначає новий строк виконання.
Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, установленому частиною другою статті 87 Закону.
Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 382 Кримінального кодексу України.
При цьому, статтею 89 Закону № 606-XIV визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Як вже встановлено судом, постановами від 01 серпня 2011 року за невиконання рішення суду на позивача накладені штрафи у розмірі 340,00 грн. відповідно до копії постанов про накладання штрафу № 742/4 та № 738/4.
Представник позивача вважає неправомірними повторно винесені державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. постанови про накладання штрафу від 29 листопада 2011 року № 738/4 та № 742/4, які в свою чергу, направлені на адресу позивача 30 листопада 2011 року відповідно до відмітки поштового відділення (Київ 165) та супровідних листів від 29 листопада 2011 року, тому, з посиланням на неотримання позивачем вимог державного виконавця від 08 листопада 2011 року та від 28 жовтня 2011 року стверджує, що позивача позбавлено права на надання відповіді про виконання рішення суду відповідачу у встановлений строк.
Суд не погоджується із такими доводами представника позивача та зазначає наступне.
Статтею 31 Закону № 606-XIV встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З матеріалів виконавчих проваджень № 25131604 та № 25135071 вбачається, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження направлялись на адресу боржника та стягувача із супровідними листами простою кореспонденцією, тому в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази на підтвердження дати отримання позивачем зазначених документів.
Відповідно до статті 35 Закону № 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Як вже зазначалось, що 08 листопада 2011 року та від 28 жовтня 2011 року відповідачем виносились щодо Боржника (Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) вимоги державного виконавця із зобов'язанням виконати рішення суду в строк до 14 листопада 2011 року та до 20 листопада 2011 року відповідно.
Враховуючи, що Законом № 606-XIV встановлено право державних виконавців направлення копій постанов та інших документів виконавчого провадження з супровідними листами простою кореспонденцією, встановивши, що станом на 29 листопада 2011 року боржником не виконане судове рішення, відповідачем винесено оскаржувані постанови про накладання штрафу.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача в частині посилання на неотримання вимог державного виконавця від 08 листопада 2011 року та від 28 жовтня 2011 року, оскільки закон не зобов'язує орган виконавчої служби направляти виконавчі документи листами із зворотнім повідомленням про вручення.
Таким чином, перевіркою законності оскаржуваної постанови та вимоги, судом встановлено, що відповідачем не допущено порушень Закону України «Про виконавче провадження», правомірно в порядку статті 89 цього Закону винесено постанови про накладання штрафів.
Відповідно до статті 83 Закону № 606-IX рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в даному випадку належним чином виконане покладене завдання щодо своєчасного та повного вчинення виконавчих дій, оскільки із вищезазначених матеріалів справи вбачається, що жодних порушень законодавства про виконавче провадження державними виконавцями допущено не було.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 5 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено протиправність рішень відповідача та не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Начальника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову Начальника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова