ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2012 року № 2а-6069/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Шейко Т.І., Шрамко Ю.Т. розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект"

до Державної виконавчої служби України

провизнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України з проведення з примусового виконання виконавчого напису № 3562 від 07 липня 2011 року; зобов'язати Державну виконавчу службу України зупинити виконавче провадження ВП № 28756287 про примусове виконання виконавчого напису № 3562 від 07 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6069/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 07 червня 2012 року, яке відкладалося на 12 червня 2012 року у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-6069/12/2670 до розгляду у судовому засіданні на 14 червня 2012 року.

У судовому засіданні 14 червня 2012 року представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі та просив суд задовольнити його. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за приписами пункту 8 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» однією з підстав обов'язкового зупинення виконавчого провадження визначено порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Тому, з огляду на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27 грудня 2010 року у справі № 12/125б, відповідно до якої порушено справу про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, виконавче провадження № 28756287, на думку позивача, повинно бути зупинене.

Представник відповідача у судове засідання 14 червня 2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних дій, відповідачем у письмових запереченнях зазначено, що у разі звернення стягнення на заставлене майно, виконавче провадження не підлягає зупиненню, що чітко закріплено у пункті 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому, враховуючи звернення стягнення на заставлене майно згідно виконавчого напису, законні підстави, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для зупинення виконавчого провадження у відповідача відсутні.

Враховуючи неявку відповідача про та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-6069/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» (ідентифікаційний код 01242366) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Луганської міської ради 11 листопада 1990 року, місцезнаходження юридичної особи: 91047, місто Луганськ, Ленінський район, провулок Краснодонський, будинок 14.

Згідно Довідки серії АА № 290718 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності товариства за КВЕД відносяться: оптова торгівля (51.53.2.); інші види оптової торгівлі (51.90.0.); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0.); роздрібна торгівля з лотків та на ринках (52.62.0.); діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0.).

Відповідно до пункту 2.1. Статуту Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект», затвердженого рішенням загальних зборів Протокол від 17 вересня 2010 року № 63), зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Луганської міської ради 11 жовтня 2010 року (копія якого міститься в матеріалах справи), метою діяльності Товариства є отримання прибутків, які забезпечують реалізацію економічних та соціальних інтересів акціонерів та працівників Товариства за результатами його виробничо-господарської та комерційної діяльності на підставі діючого законодавства та цього Статуту.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису Приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 07 липня 2011 року № 3562 про звернення стягнення на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з: Р-1, Р-2, Р1-1, р, р1, 2, 3 - склад негорючих будівельних матеріалів з прибудовою, тамбуром, вхідними ганками, ш/блок, загальною площею 1608,1 кв.м.; а-1, в1-1, а, а1, 2, 3 - склад негорючих будівельних матеріалів з пандусами, бет. плити, загальною площею 3052,6 кв.м., всього загальною площею 4660,7 кв.м., та нежитлові виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 всього загальною площею 6117,0 кв.м., що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству «Луганськспецтехкомплект».

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 28756287 (копія якого міститься в матеріалах справи), на підставі заяви Луганської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (стягувачем за виконавчим провадженням є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») від 14 липня 2011 року № С13-1320-1-1/518, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 серпня 2011 року (ВП № 28756287).

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що 07 жовтня 2011 року направлено на адресу відповідача заяву із проханням зупинити виконавче провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відповідно ухвали Господарського суду Луганської області від 27 грудня 2010 року у справі № 12/125б, у відповідь на яке листом Державної виконавчої служби України від 20 жовтня 2011 року № 11-0-34-48/5-9 повідомлено позивача, що згідно виконавчого напису, виконанню підлягає звернення стягнення на заставлене майно, з огляду на що у державного виконавця, відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.

Досліджуючи матеріали виконавчого провадження, судом встановлено, що станом на день звернення позивачем до суду виконавче провадження № 28756287 не зупинено, натомість, 27 березня 2012 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі виконавчому провадженні, якою експерту, суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Українська експертна група» в особі ОСОБА_4 надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань визначення ринкової вартості описаного майна Боржника.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправним, тому просить суд зобов'язати Державну виконавчу службу України зупинити виконавче провадження № 28756287.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 11 цього Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Стаття 52 Закону № 606-XIV передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно матеріалів справи ухвалою Господарського суду Луганської області від 27 грудня 2010 року порушено провадження у справі № 12/125б про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що позивачем було повідомлено державного виконавця заявою від 07 жовтня 2011 року про зупинення виконавчого провадження, посилаючись на яку, позивач просить суд зобов'язати відповідача зупинити виконавче провадження № 28756287.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із такими доводами представника позивача та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Таким чином, з аналізу вищезазначеної норми права вбачається, що у разі звернення стягнення на заставлене майно згідно виконавчого напису нотаріусу, яке підлягає примусовому виконанню, виконавче провадження в межах якого вчиняються виконавчі дії, направлені на виконання виконавчого напису, не підлягає зупиненню на підставі пункту 8 частини 1 статті 37 Закону № 606-XIV.

Як вже зазначалось, виконавче провадження № 28756287, вчинені дії в межах якого оскаржуються в даному провадженні, відкрито на підставі виконавчого напису Приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 07 липня 2011 року № 3562 про звернення стягнення на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з : Р-1, Р-2, Р1-1, р, р1, 2, 3 - склад негорючих будівельних матеріалів з прибудовою, тамбуром, вхідними ганками, ш/блок, загальною площею 1608,1 кв.м.; а-1, в1-1, а, а1, 2, 3 - склад негорючих будівельних матеріалів з пандусами, бет. плити, загальною площею 3052,6 кв.м., всього загальною площею 4660,7 кв.м., та нежитлові виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 всього загальною площею 6117,0 кв.м., що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству «Луганськспецтехкомплект».

У позовній заяві позивач посилається на Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 04 червня 2004 року № 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким як зазначає позивач, встановлено припинення будь-яких заходів, направлених на забезпечення виконання грошових зобов'язань, в тому числі застава, в силу дії мораторію.

Суд вважає такі посилання безпідставними, оскільки пунктом 5.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 04 червня 2004 року № 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на які посилається позивач, зазначено, що в силу мораторію припиняється дія будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, тобто, обов'язкових платежів, а не на заставлене майно в даному випадку на підставі виконавчого напису нотаріусу.

Крім цього, суд зазначає, що при дослідженні матеріалів адміністративної справи встановлено відсутність ознак бездіяльність Державної виконавчої служби України - як суб'єкта владних повноважень щодо зупинення виконавчого провадження, посилаючись на які позивачем заявлено адміністративний позов, оскільки у відповідь на заяву про зупинення виконавчого провадження відповідачем, у встановлені строки та порядку, направлено позивачу лист від 20 жовтня 2011 року № 11-0-34-48/5-9, яким повідомлено, що згідно виконавчого напису, виконанню підлягає звернення стягнення на заставлене майно, з огляду на що у державного виконавця, відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.

При цьому, дослідивши матеріали виконавчого провадження, судом не встановлено наявності інших обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, як це передбачено статтею 37 Закону № 606-XIV.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправними дії Державної виконавчої служби України з проведення з примусового виконання виконавчого напису № 3562 від 07 липня 2011 року, оскільки порушень приписів Закону України «Про виконавче провадження» судом не встановлено.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стосовно вимоги позивача про зобов'язання Державної виконавчої служби України зупинити виконавче провадження ВП № 28756287 про примусове виконання виконавчого напису № 3562 від 07 липня 2011 року, суд, враховуючи встановлення правомірності відмови у зупинені виконавчого провадження та необґрунтованості доводів позивача, не може перебирати на себе функцію здійснення заходів примусового виконання рішень, замість органу, на який покладено такі повноваження, тобто замість Державної виконавчої служби України.

Отже, приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не допущено порушення чинного законодавства під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 28756287 та дотримано приписів Закону № 606-XIV в частині зобов'язання вжиття передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 181, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Шарпакова

Судді: Т.І. Шейко

Ю.Т. Шрамко