ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року № 2а-4984/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії»

до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції

про визнання бездіяльності протиправною

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києві з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції (далі по тексту - відповідач) та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції щодо не передачі нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири, загальною площею 89,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹ 716, квартира ¹ 10; двокімнатної квартири, загальною площею 81,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹ 716, квартира ¹ 13; двокімнатної квартири, загальною площею 94,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹ 716, квартира ¹ 14 на реалізацію неправомірною;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції передати на реалізацію вищезазначене нерухоме майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4984/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 12 квітня 2012 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2012 року зобов'язано відповідача надати суду витребувані документи, а саме: у разі заперечення проти позову, письмові заперечення та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов; завірені належним чином копії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 29599244 та зупинено провадження у справі № 2а-4984/12/2670 до отримання судом витребуваних документів.

24 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли заперечення проти адміністративного позову та завірені належним чином копії матеріалів зведеного виконавчого провадження.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року поновлено провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07 черня 2012 року, яке відкладалось на 12 червня 2012 року у звя'зку з неявкою представників сторін.

07 червня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання відповідача розгляд адміністративної справи за відсутності уповноваженого представника.

У судовому засіданні 12 червня 2012 року представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає імперативний алгоритм виконавчих дій з примусової реалізації майна від відкриття виконавчого провадження до передачі майна на реалізацію, а саме: відкриття виконавчого провадження, початок примусового виконання рішень, опис та арешт майна боржника, визначення вартості, оцінка майна боржника, реалізація майна, на яке звернено стягнення шляхом передачі на реалізацію. На думку представника позивача, зважаючи на вищенаведене, після визначення вартості майна, державний виконавець зобов'язаний передати майно на реалізацію спеціалізованій організації, що має право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі і з якою укладено відповідний договір державною виконавчою службою. Таким чином, представник позивача стверджує, що відповідач, такою бездіяльністю фактично, ухиляється від передачі нерухомого майна на реалізацію, чим грубо порушує статтю 62 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних дій, відповідачем у письмових запереченнях зазначено, що при передачі описаного майна на реалізацію, було встановлено, що згідно витягу від 15 грудня 2011 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на майно ТОВ «НАЙКЕН» накладено арешти на підставі рішень інших органів (суду, органів ДВС інших регіонів), що унеможлює подальше проведення виконавчих дій, щодо передачі даного майна на реалізацію.

Враховуючи неявку відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-4984/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (ідентифікаційний код 25959784) зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 15 червня 2001 року, місцезнаходження юридичної особи: 01034, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 46.

Згідно Довідки серії АА № 266723 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності товариства за КВЕД є інше грошове посередництво (65.12.0.).

В матеріалах справи міститься копія Статуту Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», погодженого Національним Банком України 29 липня 2009 року, зареєстрованого державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 05 серпня 2009 року, який визначає порядок організації, діяльності та припинення Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», пунктом 1.1. якого встановлено, що Банк створений у формі публічного акціонерного товариства, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 29599244 з примусового виконання виконавчого напису № 2498 від 07 жовтня 2010 року та виконавчого напису № 2481 від 11 листопада 2011 року, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на Іпотечному договорі від 07 листопада 2007 року реєстр №з-5858 з відповідними додатковими угодами, що є невід'ємною частиною вказаного правочину, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЙКЕН» (копії Іпотечних договорів від 30 березня 2007 року та від 07 листопада 2007 року, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЙКЕН» містяться в матеріалах справи).

Відповідно до матеріалів зведеного виконавчого провадження № 29599244 по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з ТОВ «Найкен»на користь юридичних осіб заборгованості на загальну суму 642 537, 15 грн., відповідачем звернено стягнення на наступне майно:

- двокімнатної квартири, загальною площею 89,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹ 716, квартира ¹ 10;

- двокімнатної квартири, загальною площею 81,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹ 716, квартира ¹13;

- двокімнатної квартири, загальною площею 94,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹ 716, квартира ¹14.

Досліджуючи матеріали зведеного виконавчого провадження № 29599244 судом встановлено наступне:

05 квітня 2011 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, згідно якого на вищевикладене нерухоме майно накладено арешт та заборону відчуження.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції від 18 квітня 2011 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні призначено експерта для визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна, а саме: двокімнатної квартири, загальною площею 89,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹716, квартира ¹ 10; двокімнатної квартири, загальною площею 81,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹ 716, квартира ¹13; двокімнатної квартири, загальною площею 94,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Маркса Карла, будинок ¹ 716, квартира ¹14.

15 серпня 2011 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції) відповідачем отримано Звіт з оцінки майна, складений 27 липня 2011 року, та Висновок про вартість майна, які направлені на адресу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» разом із супровідним листом від 17 серпня 2011 року та Повідомленням про оцінку арештованого майна.

Представник позивача зазначає, що вищезазначені документи Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» отримані 23 серпня 2011 року, у відповідь на що 01 грудня 2011 року на адресу відповідача направлено повідомлення, що Банк не заперечує проти вартості арештованого та описаного Нерухомого майна, зазначеної у вищезазначеному повідомленні.

У відповідь на запит Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» від 24 лютого 2012 року про хід виконавчого провадження, листом Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції від 20 березня 2012 року № 29599244/4/3936 повідомлено позивача, що при проведенні виконавчих дій щодо передачі описаного майна на реалізацію, було встановлено, що згідно витягу від 15 грудня 2011 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на майно ТОВ «НАЙКЕН»накладено арешти на підставі рішень інших органів (суду, органів ДВС інших регіонів), що унеможлює подальше проведення виконавчих дій, щодо передачі даного майна на реалізацію.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому просить суд зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції передати на реалізацію спірне майно.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 11 цього Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Підпунктами 8.1.1. - 8.1.2. пункту 8.1. Інструкції по проведенню виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі по тексту - Інструкція № 74/5) встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Одночасно, наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 № 512/5 затверджено Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі по тексту - Інструкція № 512/5), яка розроблена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 2.9. Інструкції № 512/5 для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій.

Одночасно, слід зазначити, що виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону № 606-XIV та з урахуванням визначення послідовності дій щодо реалізації арештованого майна Інструкцією № 512/5, тому, враховуючи, що спірні відносини виникли у зв'язку з відсутністю рішення державного виконавця про реалізацію арештованого майна, суд вважає необхідним детальніше дослідити дії відповідача в контексті спірних правовідносин та відповідно порядок реалізації арештованого майна, який встановлений статтею 62 Закону № 606-XIV та пунктом 4.5. Інструкції № 512/5.

Зокрема, підпунктом 4.5.2. зазначеної Інструкції встановлено, що передача майна на реалізацію здійснюється на конкурсних засадах.

Відповідно до пункту 4.5.3. Інструкції № 512/5 реалізація арештованого державними виконавцями майна здійснюється відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 N 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.99 за N 480/3773 (із змінами), Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 N 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 745/4038 (із змінами), Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.95 N 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.95 за N 79/615 (із змінами).

Абзацом «а»підпункту 4.5.4. Інструкції № 512/5 для проведення реалізації нерухомого майна або транспортних засобів державним виконавцем збираються такі документи: у разі продажу нерухомого майна - документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копія технічного паспорта на житловий будинок, квартиру тощо), відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (із змінами).

Відповідно до підпункту 4.5.6. Інструкції № 512/5 копії зазначених документів із супровідним листом, копіями виконавчого документа та акта визначення вартості майна (звіту про оцінку майна) та копією розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (такі розширені витяги надаються станом на день передачі документів до регіонального органу ДВС) передаються державним виконавцем особисто або через спеціально уповноважену особу відділу державної виконавчої служби до відповідного регіонального органу ДВС для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організації конкурсу. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, забезпечує правильність та повноту підготовлених документів.

Зі змісту письмових заперечень відповідача вбачається (матеріалами справи підтверджується), що при проведенні виконавчих дій, щодо передачі даного майна на реалізацію, було встановлено, що згідно витягу від 15 грудня 2011 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (копія якого надана разом із матеріалами зведеного виконавчого провадження та міститься в матеріалах справи), на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЙКЕН»накладено арешти на підставі рішень інших органів (суду, органів ДВС інших регіонів), а саме:

- 04 червня 2009 року зареєстровано обтяження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем ВДВС Лубенського МРУЮ при виконанні ухвали № 2-3-22/09 виданої 26 травня 2009 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, щодо накладення арешту на майно ТОВ «Найкен», на квартиру ¹ 14 по вул. Монастирській, 71-Б в м. Лубни, Полтавської області, з метою забезпечення позову ОСОБА_2 до вирішення справи по суті, якою накладено арешт на дану квартиру;

- 14 грудня 2010 року зареєстровано обтяження на підставі постанови, винесеної державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, якою накладено арешт на все майно боржника;

- 03 серпня 2011 року зареєстровано обтяження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Кіровоградській області, якою накладено арешт на все нерухоме майно боржника;

- 25 листопада 2011 року зареєстровано обтяження на підставі постанови, винесеної державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, якою накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

Заявляючи вимогу про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції передати на реалізацію майно Боржника, позивач посилається на те, що наявність арештів на спірне нерухоме майно не підтверджується нормами чинного законодавства та не перешкоджає здійсненню виконавчий дій в межах зведеного виконавчого провадження № 29599244.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із такими доводами представника позивача та зазначає, що враховуючи приписи статті 60 Закону № 606-XIV, яка визначає умови та порядок зняття арешту, зокрема, залишає право на зняття арешт за рішенням суду, крім випадків передбачених 3, 4 цієї статті, Відділом державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції правомірно роз'яснено позивачу у листі від 20 березня 2012 року № 29599244/4/3936 що згідно витягу від 15 грудня 2011 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на майно ТОВ «НАЙКЕН» накладено арешти на підставі рішень інших органів (суду, органів ДВС інших регіонів), що унеможлює подальше проведення виконавчих дій, щодо передачі даного майна на реалізацію та запропоновано, як іпотекодержателю, звернутися до органів якими накладено арешт на спірне майно, щодо вирішення питання по суті.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 60 Закону № 606-XIVособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позивач мотивує правову позицію тим, що зазначені у витягу від 15 грудня 2011 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна накладені на майно Боржника арешти не підтверджуються нормами законодавства та є неправомірними, при цьому, доказів на вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 60 Закону № 606-XIV, а саме їх оскарження у судовому порядку, позивачем суду не надано, з огляду на що, такі доводи позивача є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Отже, приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не допущено порушення чинного законодавства під час вчинення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження № 29599244 та дотримано приписи статті 11 Закону № 606-XIV в частині зобов'язання вжиття передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в даному випадку належним чином виконане покладене завдання щодо своєчасного та повного вчинення виконавчих дій, оскільки із вищезазначених матеріалів справи вбачається, що жодних порушень законодавства про виконавче провадження державними виконавцями допущено не було.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 -163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова