Справа № 1305/2-9/11 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Н.О.

Провадження № 22-ц/1390/2657/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючий суддя Шумська Н.Л.

судді: Бермес І.В., Шандра М.М.

секретар Гордій У.М.

особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, представники ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 -ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 20.10.2011 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Самбірського МБТІ, третя особа Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області про визнання недійсною відмови ОСОБА_7, ОСОБА_8 від спадщини, визначення частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності на частку житлового будинку, встановлення факту прийняття спадщини, визнання за ним права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням в позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано за ОСОБА_5 право власності на 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ( на ј частину в порядку набуття після смерті батька, ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 19.02.2002р. Городоцькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 в частині спадкування нею 3/8 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, визнано частково недійсною реєстрацією Самбірським МБТІ за ОСОБА_2 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в частині 1/8 будинковолодіння. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційну скаргу подав представник позивача ОСОБА_5 ОСОБА_3. Вважає рішення в частині відмови в задоволенні позову незаконним, необгрунтованим, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права. У доводах скарги вказує про неправильнісь висновків суду про відмову в задоволенні позову в частині визнання права власності на 1/8 частину будинку по АДРЕСА_2, оскільки посилаючись на п. 133 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31.10.1975р. зі змінами і доповненнями, суд зазначив, що позивач не звертався з позовними вимогами про виділ на ім'я померлого батька його частки у праві власності на згаданий житловий будинок. Суд не включив вказаний будинок в перелік спадкового майна, на яке відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_9 помилково, так як згаданий будинок було збудовано за час перебування батька і ОСОБА_7 в шлюбі, будівництво будинку велось за спільні кошти їхнього подружжя. Батько в даний період працював на керівних посадах, а ОСОБА_7 на посаді вихователя. Більшість коштів, витрачених на будівництво були зароблені батьком. Враховуючи викладене, ОСОБА_7 не могла самостійно, як вона ствердила в судовому засіданні, будувати будинок.

Посилаючись на вказану Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки дана Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994р. і на день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 не застосовувалась.

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подали заяви про відмову від спадщини в користь ОСОБА_2 після смерті батька. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 і лише частково відмовились від прийняття спадщини, яка складалась з 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1. Проте, часткова відмова від спадщини в силу вимог ст. 553 ЦК України 1963р. не допускається. В дійсності ОСОБА_2 після смерті батька успадкувала 1/8 частину будинку по АДРЕСА_1. Таку ж частину даного будинку успадкували позивач, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Відтак, свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 є недійсним в частині зазначення в ньому про спадкування 5/8 частин будинку по АДРЕСА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз»яснено Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимо ги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирі шив справу згідно з нормами матеріального права, що підля гають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відпо відають вимогам закону про їх належність та до пустимість, або обставин, що не підлягають дока зуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які ма ють значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції ці вимоги дотримано, оцінка доказів проведена у відповідності до ст.212 ЦПК. Рішення суду відповідає вимогам ст.213 ЦПК щодо законність та обгрунтованості.

Перевіряючи рішення в апеляційному порядку в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд відхиляє доводи скарги як необґрунтовані.

Рішення оскаржується в межах відмови в задоволенні позову. Як вбачається з матеріалів справи, позивач численну кількість разів уточнював та змінував позовні вимоги. Ухвалою суду першої інстанції було залишено без розгляду на підставі його заяв позовні вимоги позовні вимоги ОСОБА_5 про припинення права власності ОСОБА_7, ОСОБА_8 кожної на 1/16 частину будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 в смт В.Любінь Городоцького району Львівської області (загалом на 1/8 частину даного будинку і господарських будівель) з компенсацією ОСОБА_7, ОСОБА_8 вартості їх часток в праві власності на дане майно - по 1/16 частіші кожній, за рахунок його частки у праві власності на будинок по АДРЕСА_2; визнання за ним загалом права власності на 1/2 частину будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 в смт. В.Любінь Городоцького району Львівської області; проведення реального поділу спадкового майна та виділення йому 1/2 частих будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 з врахуванням встановлення порядку користування - залишити без розгляду. Ухвала не оскаржувалась і набула чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною часткової відмови ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від спадщини після смерті ОСОБА_9 на корить ОСОБА_2, про визнання його права на 1/8 частину будинку по АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 Суд першої інстанції виходив з того, що відмова від спадщини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не є частковими. А будинок АДРЕСА_2 не включено до спадкової маси.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки як вбачається зі спадкової справи (а.с.85-94) після смерті ОСОБА_9із заявою про прийняття спадщини звернулась лише ОСОБА_2 ОСОБА_8 та ОСОБА_10 подали заяви, у яких вказали, що на частку у спадковому майні не претендують і відмовляються на користь ОСОБА_2 (а.с.87,88). Відтак доводи апелянта щодо часткової відмови від спадщини безпідставні та відхиляються апеляційним судом.

Також колегія суддів вважає необгрунтованим доводи скарги щодо безпідставності не включення до спадкового майна після смерті ОСОБА_9 будинку по АДРЕСА_1. Вказаний будинок належить на праві особистої власності ОСОБА_7, згідно свідоцтва про право власності, рішення Великолюбенської с/ради від 14.07.1983року №161 (а.с.114). хоча інструкція 1975року втратила чинність іззатвердженням наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. N 18/5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нормативні положення, якими суд обґрунтовував рішення, залишилось незмінним. Зокрема, згідно п.117 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Відтак, на майно, що не перебувало у власності спадкодавця, свідоцтво про право на спадщину не видається. Державний нотаріус, згідно п.121 Інструкції може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо у спільному майні подружжя правовстановлюючий документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, державний нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні. Судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_9 за життя визнавав належність будинку по АДРЕСА_2 його другій дружині ОСОБА_7, не вимагав визначення частки, відтак ОСОБА_7 володіла цим майно на праві приватної власності.

Така ж норма міститься у Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій Наказом МЮУ від 18 червня 1994 р. N 18/5 нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні.

Відтак, відсутні підстави вважати порушенням норм матеріального права висновки суду з приводу власності ОСОБА_7 на будинок АДРЕСА_2. Згідно ст.100 ЦК УРСР, що діяла на час спірних правовідносин, в особистій власності громадян може бути житловий будинок.

Як вбачається з рішення селищної ради від 14.07.1983року №161, комісія виконкому прийняла від ОСОБА_7 будинок в експлуатацію, вирішили затвердити акт про закінчення та введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_3, спорудженого ОСОБА_7, оформити право власності на будинок в цілому за ОСОБА_7 Будівництво будинку також велось ОСОБА_7, про що свідчать квитанції, накладні на придбання будівельних матеріалів (а.с.17-21). На підтвердження доводів скарги щодо будівництва будинку позивачем не подавалось належних та допустимих доказів, відтак такі доводи суд відкидає як необґрунтовані, враховуючи правову норму ст. 303 ЦПК.

Крім того, правовстановлюючим документом на будинок по АДРЕСА_2 є свідоцтво про право приватної власності та житловий будинок Великолюбінської сільської ради від 20.05.1984року на ім.»я ОСОБА_7 (а.с.14). Саме ОСОБА_7 у 1975році виконавчим комітетом Великолюбінської селищної ради дано дозвіл на будівництво житлового будинку в с.Великий Любінь. Після прийняття в експлуатацію буд.АДРЕСА_2 право власності оформлено на ОСОБА_7 Вказані документи узгоджуються з поясненнями відповідача та встановленими обставинами щодо врегульованості між подружжям питання набуття права власності на будинок дружиною та відсутність бажання ОСОБА_9 набувати його у власність.

Поза тим, будинок з часу введення його в експлуатацію зазнав значної трансформації, уже після смерті ОСОБА_9 поводився капітальний ремонт, що було встановлено судом першої інстанції.

Правовідносини з приводу житлового будинку по АДРЕСА_2 щодо набуття його у власність виникли до прийняття ЦК України, відтак покликання апелянта на його норми необґрунтоване.

Тому даючи оцінку рішенню суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, в межах доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку про його законність та обґрунтованість. Рішення суду ухвалене в межах заявлених вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не ставлять під сумнів його законність.

На підставі ст.308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, визнавши, що рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 -ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 20.10.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючи суддя Н.Л.Шумська

Судді І.В.Бермес

М.М.Шандра