Справа № 1323/2-2722/11 Головуючий у 1 інстанції: Микитчин І.М.
Провадження № 22-ц/1390/2435/12 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді-Берези В.І., суддів -Павлишина О.Ф., Федоришина А.В, при секретарі -Дідусь О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю проектної інвестиційної компанії «Стрийжитлобуд», ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди від 24.05.2006 року до договору № 1808/1 від 18.08.2005 року,-
в с т а н о в и л а:
рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2011 року позов задоволено ,визнано недійсною з моменту вчинення додаткову угоду від 24.05.2006 року до договору № 1808/1 від 18 серпня 2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю проектно-інвестиційна компанія «Стрийжитлобуд»та ОСОБА_2. Стягнуто з TOB ПІК „Стрийжитлобуд" в користь ОСОБА_3 сплачені 08 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2 , просить скасувати оскаржуване рішення.
В обґрунтування вимоги за апеляційною скаргою зазначає, що уклала з відповідачем ТЗОВ ПІК «Стрийжитлобуд»18.08.2006 року договір № 1808/1 на придбання квартири у будинку по АДРЕСА_1 ,так як будівництво не розпочалось, вирішила договір розірвати, однак зазначений відповідач-1 запропонував квартиру на АДРЕСА_2 , погодилась укласти додаткову угоду, так будинок цей будувався.
Суд невірно встановив обставини справи ,доводи суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд не взяв до уваги ,що кредитний договір був укладений 29.03.2004 року, а договір між ОСОБА_3 та відповідачем-1 на добудову будинку був укладений 21.06 2004 року ,так як ОСОБА_3 не мав коштів на оплату кредиту, такий сам ввів в оману відповідача-1, не попередивши його про перебування незавершеного будівництва під заставою.
Правочин (інвестиційний договір № 1808/1 від 18.08.2005 року та додаткова угода до нього від 24.05.2006 року ) укладений згідно вимог ч.І, ч.2., ч.5.. ч6 ст.203 ЦК України, є двостороннім, укладений між особами, які мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало внутрішній волі, правочин вчинений у письмовій формі, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним були обумовлені - одна сторона добудовує будинок, друга сторона інвестує добудову і має отримати в будинку квартиру.
Повноваження відповідача-1 на добудову будинку надавалися договором укладеним 21.06.2004 року з позивачем ОСОБА_3, вступна частина якого передбачала необхідність залучення інвестицій на добудову будинку.
Суд задовольнив позовні вимоги позивача на тій підставі, що відповідач-1 не мав необхідного обсягу повноважень укладати з нею договір інвестування будівництва житла, що згідно рішення Стрийського міськрайонного суду від 19.04.2011 року справа № 2-1042/2011 цей договір є неукладеним. будинок був під заставою на час укладення договору, та відповідач-1 ввів її в оману щодо істотних умов договору, а вона мала хибну уяву щодо договірних відносин.
Суд не взяв до уваги те, що її інвестиційний договір не порушує його права, так як він у 2003 році купив у РВ ФДМУ у Львівській області незавершене будівництво 25% готовності, а добудова будинку проводилася за кошти інвесторів фізичних осіб та одної юр.особи і на даний час його готовність 75-80 %. що підтверджує сам відповідач, подаючи оголошення у газеті "Фортуна", а також акти перевірки і фотографії будинку у 2003 році та у 2011 році,що є у матеріалах справи.
Не претендує на майно, яке належить позивачу -ОСОБА_3 в тих межах, в яких він викупив у РВ ФДМУ України в 2003 році. На її кошти та 71 інвесторів будинок добудовувався,її квартира визначена по АДРЕСА_2 актом приймання-передачі та поверховим планом, який їй видав відповідач-1 і з яким укладала інвестиційний договір. ЇЇ кошти реалізовані у будівництво,тому має право на квартиру у незавершеному будівництвом будинку у м.Стрию по вул.Ленкавського1б, який потребує додаткових коштів на завершення, має намір їх внести і отримати квартиру.
Умови договору його сторонам не дав виконати сам позивач ОСОБА_3, втягнувши відповідача-1 та всіх інвесторів у судові тяганину з 2006 року по даний час,про що свідчить дана справа і багато інших подібних до неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2,її представника -ОСОБА_5,на підтримання апеляційної скарги, позивача ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції 03.09.2003р. між позивачем - ОСОБА_3 та РВ Фонду Держмайна України у Львівській області було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - АДРЕСА_3, згідно якого позивач - ОСОБА_3 набув право власності на зазначений об'єкт незавершеного будівництва.
21.06.2004р між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий № 1038, яким визначаються відносини між сторонами щодо участі відповідача 1 ( за договором виконавця ) у будівництві об'єкта з метою отримання після його завершення результатів діяльності в об'єкті, які після завершення будівництва стають окремим майном.
24.05.2006 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено додаткову угоду до договору № 1808/1, укладеного 18 серпня 2005 року інвестування будівництва житла, відповідно до якої «...Клієнт ( Сторона-1 ) передає, а Забудовник приймає замовлення за кошти Клієнта побудувати для нього об'єкт інвестування за адресою : АДРЕСА_2. Характеристика об'єкту інвестування : дві кімнати, поверх другий, загальною площею 66,14 м. кв., загальною вартістю 155 362,86 грн. у т.ч. ПДВ 25 893,81 грн. ( п. 1 Договору ). Відповідно до п.2.1. Договору, Забудовник зобов'язується : побудувати Клієнту об'єкт інвестування за його кошти у відповідності до розробленої згідно діючих норм та стандартів проектно-кошторисної документації, терміном до 31.12.2006 р. ( п. 2.1.1.);
Задовольняючи позов , суд першої інстанції зазначив, що укладаючи оскаржувану додаткову угоду від 24.05.2006 року до договору № 1808/1, укладеного 18 серпня 2005 року, ПІК «Стрийжитлобуд»(відповідач 1) діяв саме на підставі, які надані йому договором від 21.06.2004 року, укладеного між позивачем та ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»і внаслідок цього, оскаржуваний договір стосується інтересів позивача, оскільки його предметом є незавершений будівництвом об'єкт, який належить позивачу на праві власності, при цьому зазначив, що участь Виконавця, тобто ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», включає фінансування будівництва об'єкта, п.2.7. договору від 21.06.2004 року передбачено право залучати до участі у будівництві інших інвесторів. Проте, ТзОВ ПІК "Стрийжитлобуд" не залучав інвестора (відповідача2) для виконання будівельних робіт (участь у будівництві), а тільки для фінансування цього будівництва, що є обов'язком самого відповідача- 1. Згідно договору для виконання будівельних робіт ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»було надано право залучати до участі у будівництві інших інвесторів, щодо фінансування будівництва, договором від 21.06.2004 року ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», не було надано такого права.
Крім того зазначив , що рішенням суду по справі № 2-1042/2011 від 19.04.2011 року за позовом ОСОБА_7, яка є дружиною позивача, до ТзОВ ПІК "Стрийжитлобуд", ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, судом встановлено, що п.2.6. Договору від 21 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_6, прямо суперечить ст., ст. 9. 12 Закону України «Про іпотеку»"; що даний договір ( від 21.06.2004 року ), є неукладеним, так як сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Зазначене рішення набрало законної сили. Неукладений договір не породжує жодних правових наслідків, тобто на підставі договору, який був неукладеним у сторін договору не виникає жодних прав та обов»язків. Придбаний позивачем об'єкт незавершеного будівництва і майнові права на нього було передано в заставу - «Іпотеку», а відтак нотаріусом було накладено заборону щодо відчуження об'єкту незавершеного будівництва та майнових прав на нього. Всі ці факти вже встановлені долученим до матеріалів справи рішенням Колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 04.02.2008 року по справі № 22ц-287, і відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України не потребують додаткового доказування. 29.03.2004р, укладаючи договір застави майнових прав, позивач передав в заставу п'ять збудованих на 99,5 % поверхів в двох секціях та прибудовану третю секцію з магазином, збудовану на 30%, а також майнові права на весь об'єкт. Позивач не може отримати назад заставлене майно, оскільки, відповідач- 1 на підставі договорів аналогічних оспорюваному, розпродав (відповідачу 2 в т.ч.) те, що належить позивачу,та що останній передав банку в заставу, та згідно з частинами 1 та 3 ст.55 Закону України «Про власність», власник не може бути позбавлений права на своє майно. Підсумовуючи наведене суд зробив висновок про те, що в силу наявної іпотеки та накладеної заборони щодо відчуження об»єкту
с
незавершеного будівництва та майнових прав на нього, у відповідача 1 не було необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання додаткової угоди від 24.05.2006 року, до договору № 1808/1, укладеного 18 серпня 2005р., відтак якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, то такий правочин визнається судом недійсним, відповідач 1 не попередив покупця про всі права третіх осіб (права наймача, право застави, право довічного користування тощо), тому прийшов до висновку про під ставність позовних вимог позивача.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч.1,2,3,5 ст.203 ЦК України.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним" зазначалось, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог ст.203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину.
Чинним на час укладення інвестиційного договору, законодавством, зокрема- Законами України "Про інвестиційну діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" дозволялося залучати кошти від фізичних та юридичних осіб в об"єкти житлового будівництва.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об"єкта (частини об"єкта) житлового будівництва за умови, що за таким договором здійснено оплату 100 % вартості об"єкта (частини обє"кта) житлового будівництва, крім випадків, коли таке розірвання здійснюється за згодою сторін.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції не врахував того, що укладаючи додаткову угоду ТзОВ ПІК "Стрийжитлобуд" на законних підставах залучив кошти ОСОБА_2 на фінансування об"єкта нерухомості, а ОСОБА_2 виконала всі зобов"язання, передбачені додатковою угодою до договору про інвестування будівництва, перерахувала необхідні кошти на рахунок ТзОВ ПІК "Стрийжитлобуд" ,що доводить про відсутність підстав для визнання зазначеної додаткової угоди недійсною.
Пунктом 2.7 договору від 21.06.2004 року на який покликається позивач та який був чинним на час укладення оспорюваної угоди передбачено, що виконавець -ТЗОВ ПІК «Стрийжитлобуд» має право у будь-який час без погодження з ОСОБА_3 залучати до участі у будівництві інших інвесторів, для чого йому надавалось право укладати з ними усі необхідні договори та визначати об»єкти з числа результатів діяльності, що підлягають передачі інвесторам у випадку виконання ними своїх інвестиційних зобов»язань. Наведене спростовує твердження позивача та висновок суду першої інстанції про те, що згідно вказаного договору відповідач- 1 не мав права залучати інвесторів для фінансування будівництва .
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним" вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст.216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Виходячи з роз"яснень п.10 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року вказівка в ч.3 ст.215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, але і за позовом іншої заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.
Позивач ОСОБА_3 не був стороною оспорюваної додаткової угоди від 24 травня 2006 року, доказів на підтвердження порушення його права та відновлення такого права шляхом повернення сторін договору до первісного стану не подав, тому його права даною угодою не порушені.
Висновок суду першої інстанції на те, що на час укладення додаткової угоди майнові права на об"єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 перебували під заставою і на нього була накладена заборона на відчуження, є безпідставними, оскільки, за даною угодою вищезазначений об"єкт нерухомості не відчужений.
Щодо висновку суду про відсутність правових наслідків внаслідок неукладеного договору від 21.06.2004 року ,що встановлено рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2011 року, не може прийматись до уваги, оскільки зазначеним рішенням суду було відмовлено у позові ОСОБА_7 до ТзОВ ПІК "Стрийжитлобуд", ОСОБА_3 про визнання недійсним договору від 21.06.2004 року, про що підтверджено позивачем і у письмовому запереченні на апеляційну скаргу , однак мотивувальна частина даного рішення про те, що такий договір є неукладеним не є підставою для звільнення від доказування при розгляді даної справи, що визначено ст.ст. 60,61 ЦПК України.
Так як висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про від мову у задоволенні позову.
Керуючись ч.1 п.2 ст.307, ст. 309, 313-314,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2011 року скасувати. Ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 у справі за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю проектної інвестиційної компанії «Стрийжитлобуд», ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди від 24.05.2006 року .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В,
Павлишин О.Ф.