Справа № 1301/2-433/11 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/1390/2854/12 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді-Берези В.І., суддів -Павлишина О.Ф., Федоришина А.В, при секретарі -Дідусь О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Львівтурист» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Львівтурист», третя особа -ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна,-

в с т а н о в и л а:

рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 01 грудня 2011 року позов задоволено, стягнуто з відповідача в користь позивача безпідставно отримані кошти під час приватизації житла в розмірі 20 000 грн., судові витрати -200 грн та 120 грн. витрат на ІТ забезпечення судового процесу.

Рішення суду оскаржив відповідач-ПАТ «Львівтурист», просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою покликається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Будинок позивачки збудований виключно за рахунок коштів Львівської обласної ради по туризму та екскурсіях, правонаступником якої витупає ПрАТ «Львівтурист»(на сьогодні акціонерне товариство закритого типу приватної форми власності).

Вказана будівля прийнята в експлуатацію як службово-побутовий корпус, перебуває на балансі ЦТЕД «Трускавецьтурист»- філії ПрАТ «Львівтурист» як нежитловий об'єкт.

Засновниками та власниками товариства виступають ЗАТ «Укрпрофтур»(99 %) та Рада Об'єднання профспілок Львівщини (1%).

Сім'я ОСОБА_2 вселилася у нежитловий будинок АДРЕСА_1 в 1979 році, і впродовж наступних 30ти років проводила капітальний та поточний ремонти займаних приміщень службово-побутового корпусу на свій розсуд та без дозвільних документів (наявність яких ніхто не контролював), ПрАТ «Львівтурист»та його попередниками не ставилося питання про оформлення за товариством правовстановлюючих документів власності на будівлю з абсолютно гуманних мотивів та для уникнення майнових суперечок між сторонами (будівля фактично переобладнана у дві повноцінні житлові квартири).

На зведення вказаної будівлі колишньою обласною радою по туризму та екскурсіях витрачено понад 35 тис. руб. (за даними 1981 року), а у корпус з метою проживання вселилися колишній директор та гол.бухгалтер Трускавецького бюро подорожей та екскурсій (ОСОБА_6 і ОСОБА_2 відповідно). Законодавством України не врегульовано порядок та умови приватизації житлового фонду недержавної форми власності, а на балансі господарюючих суб'єктів, заснованих на власності профспілок, перебувала значна кількість збудованих об'єктів житлового фонду за часів СРСР, постановою Президії Ради Федерації незалежних профспілок України №П-19-2 від 9 вересня 1992 року акціонерним товариствам «Укрпрофтур», «Укрпрофоздоровниця»та іншим (за переліком) дозволено передавати або відчужувати у власність громадян житловий фонд профспілок на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Зазначає ,що найбільшим підприємствам профспілок України лише дозволено за аналогією закону приймати рішення щодо приватизації власного житлового фонду на користь громадян України. Вказана постанова колегіального органу ФНПУ є чинною до сьогодні, ніким не оскаржена та використовується акціонерними товариствами профспілок.

Бориславська міська рада не надала згоди прийняти будівлю у комунальну власність упродовж наступних 7-ми років, а мешканці не провели незалежну професійну оцінку затрат товариства , зазначене вище рішення правління не було виконано. Та 14.10.2009р. правлінням ЗАТ «Львівтурист»(протокол №2/1) вирішено передати у власність сімей ОСОБА_6 і ОСОБА_2 житловий будинок №31А відповідно до постанови Президії ФНПУ №П-19-2 від 09.09.1992р. з умовою перерахування ними грошових коштів визначеної суми.

З метою врегулювання питань узаконення проживання мешканців будинку АДРЕСА_1, враховуючи їхні численні скарги на адресу контролюючих органів різних інстанцій, рішенням правління ЗАТ «Львівтурист»(протокол №9/10 від 17.12.2002 року) погоджено питання передачу будівлі у комунальну власність, однак лише з умовою проведення її мешканцями незалежної оцінки ринкової вартості затрачених товариством коштів на зведення нерухомого майна та їх подальшої компенсації громадянами.

Відповідач ПрАТ «Львівтурист» не отримувало кошти як від приватизації квартири АДРЕСА_1, так і під час її приватизації, як вказано у рішенні суду, тому суд зробив невірний висновок та неправильно застосував матеріальний закон внаслідок чого прийняв незаконне рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, апелянта -відповідача в особі представника, адвоката ОСОБА_7 , перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення від 01.12.2011р. міський суд виходив із того, що ОСОБА_2 має згідно ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»право як ветеран праці на приватизацію частини будівлі незалежно від її розміру.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_8 є співвласниками в рівних частках (форма власності приватна спільна часткова по 1/2 частки) квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на вищезгадану квартиру (будинок) від 23 листопада 2009 року, виданого Львівським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Львівтурист»(правонаступник якого є приватне акціонерне товариство «Львівтурист») згідно з розпорядженням від 14 жовтня 2009 року № 2, зареєстрованого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 березня 2010 року № 25552750, реєстраційний номер 29907810, номер запису 9775 в книзі 31.

Розпорядження органу приватизації житла № 2 від 14 жовтня 2009 року Львівського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Львівтурист»прийнято про результати розгляду заяви ОСОБА_2 від 13 листопада 2009 року на приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка використовується нею та членами її сім'ї на умовах найму та рішення правління відповідача від 14 жовтня 2009 року ( витяг з протоколу №2 від 14 жовтня 2009 року) про передачу у приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_2 житловий будинок на АДРЕСА_1 за умови перерахування на розрахунковий рахунок філії ЗАТ «Львівтурист»- центр туристсько-екскурсійної діяльності «Трускавецькурорт»відповідними громадянами 20 000 гривень кожним у строк до 1 листопада 2009 року. У вищезгаданому розпорядженні органу приватизації зазначено, що мешканці квартири згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»мають пільгу на безоплатну передачу у власність квартири. Після розрахунків та розгляду матеріалів із зазначеного питання вирішили прохання наймача ОСОБА_2. квартира в якій вона мешкає, знаходиться за адресою АДРЕСА_1 задовільнити і передати вказану квартиру в приватну спільну часткову власність в рівних частинах ОСОБА_2, ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»квартира АДРЕСА_1 загальною площею 100.8 кв.м підлягала безоплатній передача у власність позивачу незалежно від розміру їх загальної площі оскільки остання користувалась відповідною пільгою, встановленою даним Законом, як ветеран праці. Позивач ОСОБА_2 пропрацювала бухгалтером в різних установах та організаціях більше 50 років з 12 квітня 1959 року, в тому числі у відповідача з 01 листопада 1975 року по 16 грудня 1996 року -більше 20 років, користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів праці, посвідчення НОМЕР_1 від 04 липня 2003 року.

Орган приватизації відповідача при передачі квартири у власність керувався саме Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Та вказав, що відповідно квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 1 березня 2010 року позивачем ОСОБА_2 безпідставно внесено в касу Центру туристсько-екскурсійної діяльності «Трускавецьтурист»Львівського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Львівтурист»20000 гривень за житловий будинок в АДРЕСА_1 та отримала свідоцтво про право власності та розпорядження органу приватизації житла.

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку ,що з дій позивача про передачу згаданих коштів, виникли правовідношення, які не передбачені законом як підстави набуття майна, тому ,відповідно до вимог ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Згідно постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України №П-19-2 від 9 вересня 1992 року акціонерним товариствам «Укрпрофтур», «Укрпрофоздоровниця»та іншим (за переліком) дозволено передавати або відчужувати у власність громадян житловий фонд профспілок на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Таким чином найбільшим підприємствам профспілок України лише дозволено за аналогією закону приймати рішення щодо приватизації власного житлового фонду на користь громадян України. Вказана постанова колегіального органу ФНПУ є чинною до сьогодні, ніким не оскаржена та використовується акціонерними товариствами профспілок.

Матеріалами справи підтверджується, що кв. АДРЕСА_1 не належить до державного житлового фонду (до житлового фонду взагалі), а отримання позивачем правовстановлюючих документів згідно з нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»пов'язується винятково з постановою Президії ФНПУ №П-19-2 від 09.09.1992р. та рішенням правління ЗАТ «Львівтурист»(протокол №2/1 від 14.10.2009р.)

Таким чином встановлення умов оплати громадянами вартості приватизованого житла, можливість отримання ними додаткових пільгових умов визначення розміру , житлового фонду та будь-які інші питання, що виникають у ході приватизації житлового фонду профспілок, віднесені до виключної компетенції акціонерних товариств (абз. 2 пункту 2 постанови Президії ФНПУ №П-19-2 від 09.09.1992р.)

Згідно статуту ЗАТ «Львівтурист»(у редакції, яка була чинною на 14.09.2009р.) вирішення майнових питань діяльності акціонерного товариства належить до компетенції правління. Товариство створюється і діє з метою отримання прибутку від власної господарської діяльності.

Відповідно до «Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян»(затв. наказом Держкожитлокомунгоспу №56 від 15.09.1992р.), яке було чинним до 16.12.2009р. (наказу Мінжитлокомунгоспу України №396), для оформлення передачі у власність квартири необхідним є видача розпорядження органу приватизації.

Як видно з розпорядження голови правління ЗАТ «Львівтурист»№2 від 14.10.2009р. не зазначені обов'язки ОСОБА_2 та членів її сім'ї перерахувати кошти за приватизацію, наявність у неї пільги як ветерана праці тощо, на зміст даного розпорядження суд першої інстанції уваги не звернув, а помилково прийшов до висновку, що відповідач безпідставно отримав кошти за приватизацію житла, тому такі слід як безпідставно набуті повернути позивачу.

За таких обставин, рішення міського суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону й дійсним обставинам справи в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.1 п.2 ст.307, ст. 309, 313-314,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівтурист»задовольнити. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Львівтурист», третя особа -ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Федоришин А.В,

Павлишин О.Ф.