Справа  № 2-2799/ 2007  p.

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21   серпня  2007  року                           Галицький  районний  суд міста Львова в  складі   :

головуючого - судді  -  Ванівського О.М.

при секретарі       -   Гаврилюк О.П.

з участю адвоката позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

встановив  :

Позивачка звернулась з позовом в суд про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те,  що у вересні 2006 р. вони продали ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. До 7 листопада 2006 р. вони зобов'язані були знятись з реєстраційного обліку,  звільнити продану квартиру від речей домашньої обстановки та вжитку і сплатити заборгованість за комунальні послуги і квартплату. Однак,  за згодою покупця ОСОБА_4,  вони проживали у вказаній квартирі до лютого 2007 р. При виселенні у них не було змоги забрати належне їм велике антикварне дзеркало,  яке вони залишили на другому поверсі в коридорі будинку АДРЕСА_1. Однак,  коли вони повернулись,  дзеркала на місці,  де вони його залишили не було. Пізніше з'ясувалось, що вказане дзеркало знаходиться у ОСОБА_3 ,  який ним володіє без достатньої правової підстави.

В судовому засіданні позивачка та її адвокат позов підтримали,  покликаючись на мотиви позовної заяви та дали аналогічні пояснення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив,  хоча належним чином був повідомлений про день,  час та місце розгляду справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,  що відповідає положенням  ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки та її адвоката,  покази свідків,  вивчивши матеріали справи,  суд приходить до висновку,  що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено,  що позивачкою 7 вересня 2006 р. було укладено договір купівлі-продажу квартири(а.с. 5),  згідно якого ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7  продали,  а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору продавці зобов'язувались до 7 листопада 2006 р. знятись з реєстраційного обліку,  звільнити продану квартиру від речей домашньої обстановки та вжитку і сплатити заборгованість за комунальні послуги і квартплату. За згодою з третьою особою ОСОБА_4,  продавці проживали у вказаній квартирі до б лютого 2007 р. В цей день,  коли продавці виселялись з проданої квартири у них не було змоги забрати,  належне хм,  велике,  антикварне дзеркало,  яке вони залишили на другому поверсі в коридорі будинку АДРЕСА_1.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.05.2007 р. (а.с. 11) вбачається,  що 25.04.2007 р. в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області із письмовою заявою звернулась ОСОБА_6 з приводу викрадення дзеркала. В ході проведення перевірки було встановлено,  що вказане дзеркало знаходиться у довіреної особи власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 ,  який пояснив,  що вище згадане дзеркало він придбав у матері ОСОБА_6 - ОСОБА_4 за 100 доларів США. Однак,  ОСОБА_4 факт продажу заперечила,  пояснивши,  що ОСОБА_3  не мав права забирати це дзеркало.

2

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання про те,  що вона знає позивачку давно,  неодноразово була в неї вдома,  навіть деякий час там проживала. Вказане дзеркало належить сімї позивачки,  вона його нікому не передавала, не продавала,  оскільки воно є дуже цінне і передається з покаління в покоління.

Аналогічні показання щодо належності дзеркала позивачці дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10,  ОСОБА_11 , ОСОБА_12.

З оглянутих у судовому засіданні фотографій наданих позивачкою вбачається,  що спірне майно,  а саме дзерколо на протязі тривалого часу знаходилось у володінні,  користуванні та розпорядженні сімї позивачки.

Довідки надані в розпорядження суду (ЛМКП «Водоканал», ВАТ «Львівобленерго»,  ВАТ «Львівгаз»,  ЛКП «Старий Львів») підтверджують факт відсутності заборгованості за надані послуги.(а.с. 27-31).

Відповідно до  ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно,  без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до  ст.1212 ЦК України - особа,  яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно  ст.13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки,  квартири,  предмети особистого користування, дачі, садові будинки,  предмети домашнього господарства,  продуктивна і робоча худоба,  земельні ділянки, насадження на земельній ділянці,  засоби виробництва,  вироблена продукція,  транспортні засоби, грошові кошти,  акції,  інші цінні папери,  а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно  ст.50 Закону України «Про власність» власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до роз'яснень даних в п.4 Постанови ПВСУ №20 від 22 грудня 1995 p.,  власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення(віндикація) свого майна з чужого незаконного володіння,  а також належного йому майна,  безоплатно набутого володільцем від особи,  яка не мала права його відчужувати.

Беручи до уваги пояснення позивачки,  показання свідків,  матеріали справи,  суд вважає,  що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись  ст.  ст. 10,  11,  209,  212,  214-215,  218,  224 ЦПК України,   ст. ст.387, 1212 ЦК України,   ст. ст.2, 4, 13, 48, 50 Закону України «Про власність» суд,  -

вирішив  :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 її майно,  а саме дзеркало,  яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі,  а саме: 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача,  поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.