Справа № 2-1113/11

(2/401/15741/11)

РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

за участі представника позивача -ОСОБА_1,

за участі представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору, стягнення вартості товару, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 03.12.2006 р. між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 000294, згідно якого вона придбала диван модель «Ромео»(тканина «Антара»2 020) коштом 6 428 грн. При підписанні договору купівлі-продажу № 000294 від 03.12.2006 р. вона внесла в касу відповідача 1000 грн. Залишок в розмірі 5428 грн. позивач внесла згідно умов договору 16.12.2006 р., що підтверджується товарним чеком №000631 від 16.12.2006 р.; також мною була оплачена доставка у розмірі 60 грн. Оскільки в магазині на час внесення коштів був диван обраної мною моделі, але іншого кольору, покупцеві було запропоновано зачекати деякий час. 30.12.2006 р. робітники відповідача доставили диван; під час огляду товару позивач виявила ряд розбіжностей між замовленим нею диваном та доставленим, про шо повідомила відповідача. Згодом було виявлено цілий ряд дефектів механізму трансформації, комплектуючих деталей, обшивки, наповнювача. Перелічені недоліки позивач виявила в період з 30.12.2006 р. по 29.01.2007 р., про що несднаразово сповіщала відповідача, який фактично ігнорував заяви. Та 17.01.2007 р. вона звернулася до відповідача з письмовою заявою про проведення експертизи дивана на предмет його відповідності моделі «Ромео», комплектації та вимогам ДСТУ 4414:2005, усунення виявлених мною недоліків, а, в разі неможливості, розірвати договір та відшкодувати мені вартість проданого відповідачем неякісного товару. Оскільки відповідач проігнорував вимоги від 17.01.2007 року, позивач звернулася з відповідною заявою до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів з метою врегулювання спору посудовим шляхом; звернення не мало дійового результату.

Позивач посилається на те, що згідно ст. 14 п.1 пп. «д»Закону України «Про захист прав споживачів»споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного терміну в порядку та строки, встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою, заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, відповідного зменшення його купівельної ціни, заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни, розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Оскільки протягом місяца позивачем були виявлені суттєві недоліки проданого відповідачем дивану, які не тільки не були усунуті відповідачем, а й ще з часом виникали нові, позивач вважаю за можливе вимагати розірвання договору купівлі-продажу № 000294 від 03.12.2006 р., відшкодування 6 488 грн. та моральної шкоди. Разом з тим, зазначається, що паспорт на диван «Ромео»з гарантійними зобов'язаннями відповідач передав позивачу лише у січні 2007 року. В паспорті на диван «Ромео», як і в іншій документації, не вказані повні реквізити виробника, а саме його місцезнаходження. Поломка механізму трансформації, кріпежів ламелів, зминання наповнювача, неякісна відстрочка швів дають позивачеві підстави стверджувати, що відповідач продав мені сфальсіфікований неякісний товар, чим спричинив матеріальні збиткі у розмірі 6 488 грн. Разом з тим, крім матеріальної шкоди, відповідач своїми протиправними діями завдав позивачеві моральних страждань: позивач придбала у відповідача дорогу річ - диван, в якому мала потребу. Але через те, що вказаний товар є неякісним, сфальсіфікованим та через порушення відповідачем ст. 12, п. 3 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів», вона не тільки не мала можливість користуватися належними чином придбаним товаром, а ще й лишилася душевного спокою та рівноваги. Розмір моральної шкоди оцінений позивачем у 10 000,00 грн.

У зв'язку з вищенаведеним у позові й заявлено вимогу про розірвання договору купівлі-продажу № 000294 від 03.12.2006 p., згідно якого позивач придбала в Салоні м'якої меблі "HOLLYWOOD" ІМПЕРІЯ ДИВАНІВ" диван - модель «Ромео»(тканина «Антара»2020) коштом 6 428,00 грн., про стягнення з відповідача вартості дивана моделі «Ромео» у розмірі 6 428 грн., вартість доставки - 60 грн., та на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. (усього 16 488,00 грн.).

За розгляду справи позивач уточнила вимоги позову, та в останній його реакції, заявив вимогу до ОСОБА_4 просила суд про ухвалення рішення про розірвання договору купівлі-продажу № 000294 від 03.12.2006 p., згідно якого позивач придбала в Салоні м'якої меблі "HOLLYWOOD" ІМПЕРІЯ ДИВАНІВ" диван - модель «Ромео»(тканина «Антара»2020) на суму 6 428,00 грн., про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача вартості дивна моделі в розмірі 6 428,00 грн., та вартості проведеної експертизи в розмірі 412,80 грн., про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 1 500,00 грн., та витрат н правову допомогу в розмірі 4 450, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити поданий позов.

Відповідач в особі представника позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні; заперечуючи, представником у тому числі наголошувалося на тому, що ОСОБА_4 станом на дату розгляду справи судом припинила підприємницьку діяльність, про що свідчити виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (дата видачі виписки 25.08.2011 р.), тому відсутні підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальність фізичної особи -підприємця (ст. 52 ЦК України). Так, за ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Утім, ОСОБА_4 не є фізичною особою - підприємцем, тому підстави для задоволення даного позову, на переконання представника відповідача, відсутні.

Заслухав пояснення представників сторін та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За судового розгляду особами, які беруть участь справі, не заперечувалося ані укладення договору, ані питання, пов'язані із вартістю його предмету та порядку проведення перемов з приводу зауважень з боку покупця та необхідності усунення недоліків, у зв'язку з чим дані обставини не підлягають доказуванню. Разом з тим, при ухваленні даного рішення насамперед враховується особа, яка визначені позивачем як така, що повинна відповідати за матеріально-правовою вимогою позивача -а саме фізична особа ОСОБА_4

За ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Разом з тим, за ч. 5 ст. 50№ ЦК України підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

Як було встановлено судом за розгляду справи, диван був придбаний позивачем у торгівельному центрі магазин «Голівуд», який належить приватному підприємцю ОСОБА_4; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 та дата проведення державної реєстрації була здійснена 01.11.2006 р. Водночас, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (дата видачі виписки 25.08.2011 р.) діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 припинена; тому, за наведених вище обставин для суду відсутні підстави для визнання ОСОБА_4 такою, що може бути відповідачем у цій справі.

За ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Таким чином, суд погоджується із слушністю доводів представника відповідача, та позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя