Справа № 11-486/2007 року                                         головуючий: в 1-й інстанції: Боровицький О. А.

Категорія: ст. 122 ч.1 КК України                                 доповідач: Шершун В.В.

ухвала

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«18»  липня  2007  року  колегія  суддів  судової  палати  в  кримінальних  справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Шершуна В.В.,

суддів: Бойко Л.В., Ліника П.О., за участю прокурора: Бардецького О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Старокостянтинівського районного суду від «08» травня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця с Жабче, Старокостянтинівського р-ну, Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1гр-на України, з вищою освітою, приватного підприємця, не одруженого, раніше не судимого

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку в 1 рік.

Задоволено позов Старокостянтинівського міжрайпрокурора.

Стягнуто з засудженого на користь Хмельницької обласної клінічної лікарні 369 грн. 81 коп.

Позов ОСОБА_2 до засудженого задоволено частково. Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_2 2063 грн. 23 коп.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в закону силу залишено попередню - підписку про невиїзд.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 29 квітня 2006 року, біля 6 год., перебуваючи на території ринку «Центральний» Старокостянтинівського р-ну, під час сварки наніс ОСОБА_2 удар рукою в обличчя, спричинивши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду у зв'язку з недоведеністю його вини у скоєному та винести новий вирок, яким звільнити його від кримінальної відповідальності.

2

Зокрема, як вказує засуджений на судовому слідстві всі свідки, крім дружини потерпілого, яка на думку апелянта є зацікавленою особою, дали покази, що він не наносив жодних ударів потерпілому.

В своїй апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок місцевого суду, а справу - направити на новий судовий розгляд в суд 1-ої інстанції.

При цьому апелянт посилається на грубі порушення судом вимог закону, зокрема він вказує, що місцевий суд:

не мотивував обрану міру покарання;

не врахував при обранні покарання тяжкість вчиненого злочину, особу винного та

інші важливі обставини справи;

прийшов до висновку, що засуджений вдарив потерпілого лише 1 раз, що не

відповідає дійсності; -    не мотивував зменшення моральної шкоди з заявленої 15 000 грн. до 2 000 грн., не

врахувавши при цьому обставини злочину та проігнорувавши існуючу судову

практику по стягненню моральної шкоди.

Усі ці порушення, ну думку апелянта, дають підстави апеляційному суду направити справу на новий судовий розгляд.

В запереченнях на апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_2 просить при апеляційному розгляді справи врахувати, що засуджений не визнав своєї вини у скоєному та залишити апеляцію ОСОБА_1 без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1 в підтримку своєї апеляції, заперечення проти доводів апеляційної скарги засудженого потерпілого ОСОБА_2 та в підтримку своєї апеляції, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у навмисному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_2 при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження ОСОБА_1 про непричетність до інкримінованого йому злочину і розцінив їх як такі, що мають на меті ухилення засудженого від відповідальності, оскільки ці покази суперечать об'єктивним доказам по справі.

Так, сам ОСОБА_1 не заперечував конфлікту між ним та потерпілим ОСОБА_2 з приводу місця для торгівлі на ринку.

Цей же факт підтвердили і потерпілий, і свідок ОСОБА_2, які пояснили, що в ході сварки за місце на ринку підсудній побив ОСОБА_2 і пошкодив його особисті речі.

Ці ж обставини підтвердив свідок ОСОБА_3

Про те, що між підсуднім та потерпілим була сварка 29.04.2006 року, біля 06 год. підтвердили і свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Як видно з висновків судово-медичної експертизи, у ОСОБА_2 маються середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді крововиливу лівої підочної ділянки, перелому виличної кістки та скроневого паростка виличної кістки зліва, які могли утворитись від дії твердих тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею і потягли за собою тривалий розлад здоров'я потерпілого.

3

Давши цим доказам належну оцінку з точки зору їх відносності, достатності та допустимості, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КК України, оскільки він навмисно спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Твердження засудженого в апеляції про недоведеність його вини, колегія суддів вважає надуманими, що ж до його тверджень про те, що ніхто не бачив щоб він наносив удари потерпілому, то це спростовується показами ОСОБА_2 та його дружині, не вірити яким, у суду немає підстав, а також свідка ОСОБА_6

Решта свідків, на які посилається засуджений, підтвердили факт сварки між ним і потерпілим.

Міра покарання призначена засудженому у відповідності до вимог ст. 65 КК України - з врахуванням фактичних обставин справи, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання винного, і підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, скільки ОСОБА_1 підпадає під дію ст. 1 п. «а» Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року і просить про застосування до нього амністії, він підлягає звільненню від покарання.

В зв'язку з цим, колегія суддів позбавлена можливості виправити недоліки вироку місцевого суду, про які зазначено в апеляції потерпілого.

За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Старокостянтинівського районного суду від «08» травня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

На підставі ст. 1 п. «а» Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року (вступив в силу 09.06.2007 року) ОСОБА_1 звільнити від покарання за даним вироком.

В порядку ст.. 408 КПК України зобов'язати місцевий суд уточнити прізвище засудженого.