Справа № 11-503 / 2007 року                                         Головуючий в 1-й інстанції Тончук Р.І.

Категорія ст. 162ч.1 КК України                                     Доповідач Ковтун В.П.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2007 року колегія судців Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючого Ковтуна В.П. суддів: Дуфнік Л.М., Цугеля І.М. з участю прокурора Бардецького О.І. та адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у справі, на вирок Славутського міськрайонного суду від 05 червня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження, українця, громадянина України, учня 11 класу Мирутинської ЗОШ, несудимого, проживає в с. Мирутин Славутського району,

визнано винним за ст. 162 ч.1 КК України без призначення йому покарання.

Перебуває на підписці про невиїзд.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_123 березня 2007 року біля 22 год. в стані алкогольного сп'яніння шляхом зламу віконної рами незаконно проник до АДРЕСА_1, належному ОСОБА_2, звідки таємно викрав телевізор та суконне покривало  на загальну суму 55 грн.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку відносно ОСОБА_1 у зв'язку з невірним застосуванням кримінального закону. Стверджує, що визнання судом ОСОБА_1винним за ст. 162 ч.1 КК України без призначення покарання - це порушення норми матеріального права. Просить постановити новий вирок, яким визнати його винним за ст. 162 ч.1 КК України та звільнити від покарання і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру, передбачені ст. 105 КК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримання апеляції, заперечення засудженого та його захисника, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, судова палата знаходить, що вона підлягає частковому задоволенню.

Місцевий суд прийшов до правильного висновку, що неповнолітньому ОСОБА_1 не можна було призначити жодне із покарань, передбачених ч.1 ст. 162 КК України, за якою його було визнано винним.

2

Проте ні кримінальним, ні кримінально-процесуальним кодексами не передбачено, що суд може обвинувальним вироком визнавати особу винною без призначення їй покарання.

В таких випадках відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року „Про застосування судами законодавства у справах про злочини неповнолітніх" суд може прийняти одне з трьох рішень:

· звільнити неповнолітнього від кримінальної відповідальності   із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК України);

· закрити справу в порядку ч.3  ст.  7 КПК України із звільненням неповнолітнього від кримінальної відповідальності;

· постановити обвинувальний вирок і звільнити неповнолітнього від покарання.

Проте колегія суддів вважає, що не можна звільняти особу від покарання, якого їй взагалі не можна призначити.

Немає і підстав для застосування ст. 7 КПК України.

За таких обставин єдиним правильним рішенням залишається звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності із застосуванням щодо нього примусових заходів виховного характеру.

При цьому враховується, що цей злочин невеликої тяжкості він вчинив вперше та у неповнолітньому віці, визнав вину і щиро покаявся, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366,447  КПК України,

Ухвалила:

Апеляцію прокурора задоволити частково.

Вирок Славутського міськрайонного суду від 05 червня 2007 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу закрити.

Застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру, передавши його під нагляд батькові - ОСОБА_2