АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2334/2012
Головуючий по 1-й інстанції Яценко В.В.
Суддя-доповідач: Бондаревська С. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Бондаревської С.М.
суддів: Омельченко Л.М., Пікуля В.П.
при секретарі: Ачкасовій О.Н.
за участю адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 - недійсним
та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса ОСОБА_7, треті особи: Друга Лубенська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання дійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 від 14 серпня 2009 року.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 - недійсним.
У квітні 2012 року ОСОБА_5 збільшив свої позовні вимоги, та просив, окрім раніше заявлених позовних вимог, визнати недійсним і договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
У грудні 2011 року відповідач ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 від 14 серпня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ним - ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 - задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року домоволодіння АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з даним судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення місцевого суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5, задовольнивши його зустрічні позовні вимоги.
На апеляційну скаргу ОСОБА_4 своє заперечення надав ОСОБА_5, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду - без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Виходячи з положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 отримали у ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 50748 грн. на строк до 05 березня 2009 року на власні потреби, які зобов»язалися повернути при продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 з урахуванням інфляції на день кінцевого повернення боргу. Таким чином, ОСОБА_6, як власник вищевказаного домоволодіння, взяв на себе додаткове зобов»язання по поверненню боргу саме при продажу зазначеного домоволодіння, оскільки це було вимогою ОСОБА_5 про додаткові гарантії повернення коштів.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2009 року з метою забезпечення позову ОСОБА_5, накладено арешт на майно ОСОБА_6, шляхом заборони на відчуження будинку АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області вказане рішення змінено, розмір заборгованості ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 визначено у розмірі 76248 грн.
Також судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 14 серпня 2009 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_4 письмовий договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу - ОСОБА_7
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання договору купівлі-продажу вказаного домоволодіння дійсним, суд першої інстанції виходив із положень ст. 182 ЦК України за якими право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та положень ч. 2 ст. 331 ЦК України, згідно з якими якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Враховуючи вищенаведене, а також встановивши, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, в компетентному органі, яким є Комунальне підприємство «Лубенське МБТІ», зареєстровано на ОСОБА_6, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 не є власником зазначеного домоволодіння в розумінні вищевказаних норм законодавства та з цих підстав, з урахуванням положення п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - відмовив у задоволенні його зустрічних позовних вимог.
Разом з тим, за встановлених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладеного 14 серпня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
За змістом п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав,
визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до п. 8 вищевказаної постанови, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Згідно зі ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений 14 серпня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу ОСОБА_7 - не прийшов державної реєстрації, а отже, відповідно до вимог ч. 3 ст. 640 ЦК України, не є укладеним, суд першої інстанції, безпідставно, виходячи з вищенаведених обставин, визнав його недійсним, враховуючи, що вказаний правочин не є вчиненим.
Посилання суду першої інстанції на недотримання ОСОБА_6 при укладенні договору купівлі-продажу жилого будинку вимог ст. 659 ЦК України щодо обов»язку продавця попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається - не є підставою для визнання вказаного договору недійсним з огляду на наведені вище вимоги ч. 3 ст. 640 ЦК України та роз»яснення Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року. Окрім того, поза увагою суду залишився той факт, що згідно наявної у матеріалах справи копії розписки, зміст якої не оспорюється ніким зі сторін, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, беручи в борг у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50748 грн., збов»язувалися повернути борг при продажу належного йому будинку, а не розрахуватися за позичені кошти цим будинком /а.с. 9/.
Посилаючись на укладення договору купівлі-продажу жилого будинку під час заборони на його відчуження, суд не дав належної правової оцінки тій обставині, що жодних доказів щодо звернення у 2009 році до виконання ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2009 року про накладення арешту на майно ОСОБА_6, шляхом заборони відчуження будинку АДРЕСА_1 з метою забезпечення позову ОСОБА_5 - ніким зі сторін не надано.
До Державного реєстру обтяжень нерухомого майна інформація щодо заборони відчуження /арешт/ вказаного житлового будинку не була внесена, як і не була направлена на адресу приватного нотаріуса Лубенського міського нотаріального округу ОСОБА_7, яка посвідчувала договір купівлі-продажу. Не надано також доказів і того факту, що самому ОСОБА_6 під час укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 було відомо про накладення судом арешту на належне йому домоволодіння. Супровідний лист суду від 17 серпня 2009 року за реєстраційним №2-з-36 щодо направлення копії ухвали суду від 13 серпня 2009 року про забезпечення позову ОСОБА_5 - для відому та виконання на адресу нотаріуса Першої та Другої Лубенської нотаріальної контори, ОСОБА_6, ОСОБА_5, КП Лубенське МБТІ не замінює відсутності доказів на предмет отримання зазначеними адресатами вищевказаної ухвали суду.
Виходячи з вищенаведених вимог закону, не є також підставою для визнання недійсним не вчиненого правочину - встановлення нотаріусом особи сторони даного правочину - ОСОБА_6 за паспортом, стосовно якого останній звертався до компетентних органів із заявою про його втрату. Окрім того, за письмовими поясненнями приватного нотаріуса Лубенського міського нотаріального округу ОСОБА_7, вказаний документ містив всі необхідні реквізити, фото ОСОБА_6, що усувало будь-які сумніви щодо встановлення його особи та не суперечило нормам ст. 43 Закону України «Про нотаріат», а також положенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, згідно яких визначальним для нотаріуса є встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає до скасування з постановленням в цій частині нового рішення - про відмову з вищезазначених підстав у задоволенні позовних вимог останнього щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладеного 14 серпня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4
В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч.1 п. п. 3, 4, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: С. М. Бондаревська
Судді: