Справа № 22а-3502/08
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ
СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2008 р. місто Донецьк
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі :
головуючого : Шаптала Н.К.
суддів: Колеснік Г.І., Ляшенко Д.В.
при секретарі : Білоус К.І.
за участю представника позивача : ОСОБА_2
представника відповідача : Муштіної І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 13 грудня 2007 р.
по справі № 2а-6132/07
за позовом ОСОБА_1
до 1. Міністерства внутрішніх справ України;
2. Головного управління Міністерства внутрішніх
справ України в Донецькій області
за участю
третьої особи Головного управління державного казначейства
України в Донецькій області
про визнання дій незаконними та зобов'язання
вчинити певні дії;-
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2007 року № 1288, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повернути його у своє розпорядження та надати посаду, рівноцінну за кваліфікацією в підрозділі внутрішньої безпеки ГУБОЗ в Донецькій області або підрозділі внутрішньої безпеки на Донецькій залізниці служби ВБ ГУБОЗ МВС України та стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на його користь грошового утримання з усіма видами надбавок, передбаченими раніше займаною ним посадою. У судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача уточнив позовні вимоги і просив скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2007 року № 1238, зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати позивачу посаду, рівноцінну раніше займаній, стягнути грошове забезпечення з усіма видами надбавок відповідно раніше займаній посаді.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1990 р. він проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах. Наказом МВС України від 20.02.2006 року № 413 його було призначено на посаду начальника 2-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України, яка є номенклатурою Міністерства внутрішніх справ України. Наказами МВС України від 12.03.2007 року № 71 «Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України» управління, очолюване ним, ліквідоване, а від 06.04.2007 року № 115 - затверджено штат центрального апарату МВС України. Наказом МВС України від 12.06.2007 року № 767 його було звільнено з займаної посади та зараховано у розпорядження МВС України.
За час перебування у розпорядженні МВС України будь-які посади йому не пропонувалися, акти про відмову від запропонованих посад не складалися. З лютого 2007 р. він є тимчасово непрацездатним, що підтверджується листками непрацездатності. Наказом МВС України від 21.09.2007 року № 1238 його було відряджено в розпорядження Головного управління МВС України в Донецькій області. Зазначений наказ вважає незаконним з підстав того, що посада, яку він обіймав до реорганізації, є номенклатурою МВС України, а посади, які можуть бути запропоновані йому Головним управлінням МВС України в Донецькій області не рівноцінні посаді, займаній ним раніше. Крім того посилається на те, що зазначений у наказі п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України встановлює лише тривалість робочого тижня працівників, внутрішній розпорядок, чергування змін, тощо, а не регулює порядок призначення на посади, переміщення і просування по службі. Зазначає, що під час перебування у розпорядженні МВС України не отримував грошове забезпечення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2007 року адміністративний позов було задоволено у повному обсязі. Скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2007 р. № 1238 о/с; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повернути ОСОБА_1 у своє розпорядження та надати посаду, рівноцінну раніше займаній; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з усіма видами надбавок, передбачених для раніше займаної ним посади - начальника 2-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України, з моменту видання наказу 20.11.2006 року № 1135.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2007 року по справі № 2а-6132/07 скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову по суті.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, з подальшими змінами, передбачено зобов'язання працівника міліції проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Тільки при направленні для проходження служби за межами республіки необхідна згода працівника. Зазначений пункт знаходиться у розділі II «Права, обов'язки і відповідальність» Положення, є загальнообов'язковим для всіх працівників органів внутрішніх справ і регулює правовідносини, що виникають і при скорочені штатів. За цих обставин, висновок суду першої інстанції про те, що ч. 4 п. 21 Положення не стосується порядку призначення на посаду особи, яка перебуває у розпорядженні органу внутрішніх справ, є неправомірним. Оскільки позивач під час перебування у розпорядженні органу внутрішніх справ весь час був на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, рішення про призначення позивача на будь-яку посаду тривалий час не могло бути прийняте, а тому у розпорядженні органу внутрішніх справ він знаходився понад встановлений Положенням термін. Крім того, апелянт зазначає про безпідставність висновку суду про ненадання доказів щодо пропозиції ОСОБА_1 вакантних посад, посилаючись на те, що в матеріалах справи є лист ГУ МВС України в Донецькій області від 11.10.2007 року № 110/3328 щодо запрошення позивача для вирішення питання щодо подальшого проходження ним служби в органах внутрішніх справ та письмова відповідь ОСОБА_1 на нього. Суд першої інстанції на цю обставину взагалі не звернув уваги. При задоволені позову в частині стягнення грошового забезпечення судом безпідставно змінений встановлений порядок грошового забезпечення відповідно до розпорядження МВС України від 17.01.2007 року № 41 «Про впорядкування грошового забезпечення працівників СБВ МВС України», не наведено у постанові, якими нормативними актами керувався суд при вирішенні питання грошового забезпечення позивача. Під час розгляду справи судом, на думку апелянта, не було вжито заходів щодо всебічного і об'єктивного розгляду справи, порушено вимоги ст. 10, щодо рівності усіх учасників судового процесу та ст. 11, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, у тексті постанови містяться описки .
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала.
Представники відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та третьої особи - Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, надали суду апеляційної інстанції клопотання та заяву про розгляд справи без їх участі.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом МВС України від 20.02.2006 року № 413 ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника 2-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України. Вказана посада є номенклатурою Міністерства внутрішніх справ України.
Наказом МВС України від 12.03.2007 року № 71 «Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України» затверджено перелік змін у штатах МВС України, згідно з яким ліквідовано 2-ге міжрегіональне управління внутрішньої безпеки, яке очолював позивач.
Наказом МВС України від 06.04.2007 року № 115 затверджено штат центрального апарату МВС України, а наказом МВС України від 12.06.2007 року № 767 ОСОБА_1 зараховано в розпорядження МВС України із звільненням його з посади начальника 2-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки .
За час перебування у розпорядженні МВС України позивачу не пропонувались будь-які посади, не складалися акти про його відмову від запропонованих посад. З лютого 2007 року ОСОБА_3 тимчасово непрацездатний .
Наказом МВС України від 21.09.2007 року № 1238 ОСОБА_1 відряджений в розпорядження Головного управління МВС України в Донецькій області .
З урахуванням встановлених вище обставин, виходячи з того, що вимоги статті 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, з подальшими змінами, не стосуються порядку призначення на посаду особи, яка перебуває у розпорядженні органу внутрішніх справ, на підставі ст. 40 зазначеного Положення, якою визначені строки, на які особи начальницького складу можуть зараховуватись у розпорядження органу внутрішніх справ, та виходячи з того, що з довідки, наданої представником ГУ МВС України в Донецькій області, не вбачається, відповідно до якої посади, з якими видами надбавок, на якій підставі позивачу нараховувалось грошове забезпечення, чи бралось до уваги його перебування на лікарняному, суд першої інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо неправомірності наказу МВС України від 21.09.2007 р. № 1238 і задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Проте колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначається Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 , з подальшими змінами.
Відповідно до наказу МВС України від 12.06.2007 р. № 767 ОСОБА_1 зараховано в розпорядження МВС України із звільненням його з посади начальника 2-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки на підставі п. 40 «в» вищезазначеного Положення, а саме при здійсненні організаційно - штатних заходів, про що свідчать накази МВС України від 12.03.2007 року № 71 «Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України» та від 06.04.2007 року № 115 «Про затвердження штату центрального апарату МВС України».
Пунктом 40 «в» цього Положення передбачено, що при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.
Доводи апеляційної скарги та матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 тривалий час, а саме безперервно з 18.12.2006 року до часу звернення з адміністративним позовом до суду був відсутнім на службі на підставі листків непрацездатності у зв'язку з находженням на лікуванні у різних лікувальних закладах.
Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що за вісім місяців перебування ОСОБА_3 у розпорядженні йому з вини відповідачів не була запропонована жодна посада, при цьому суд першої інстанції не навів жодних підстав такого судження.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги як докази лист Головного управління МВС України в Донецькій області від 11.10.2007 року № 10/3328, з якого вбачається що ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність прибуття до Управління роботи з персоналом Головного управління МВС України в Донецькій області для вирішення питання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та відповідь ОСОБА_1 на вказаний лист, з повідомленням, - про знаходження на лікарняному. Зазначені обставини спростовують вищенаведений висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав неправомірним посилання відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, при виданні наказу від 21.09.2007 року № 1238 на п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114, вважаючи, що порядок призначення на посади, переміщення та просування по службі регулюються п. п. 39-47 вказаного Положення і п. 21 не регулює правовідносин, які виникли при скороченні штатів.
Проте колегія суддів також не може погодитись з таким висновком виходячи з наступного.
З виданням Міністерством внутрішніх справ України наказу від 21.09.2007 року № 1238 не вирішувалось питання призначення на посаду, переміщення та просування по службі щодо позивача, який на цей час був тимчасово непрацездатний. А з урахуванням положень п. 40 «в» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 та обставин справи термін, протягом якого ОСОБА_3 міг знаходитись у розпорядженні органу внутрішніх справ не сплинув.
Частиною 4 пункту 21 вищенаведеного Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.
Зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ є проходженням служби, оскільки припинення її можливе лише за обставин, передбачених розділом VII «Звільнення зі служби» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно безпідставного задоволення позовних вимог щодо стягнення з МВС України грошового забезпечення з усіма видами надбавок, відповідно раніше займаній посаді.
Так, порядок нарахування, виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ було врегульовано наказом МВС України від 30.06.2005 N 501 «Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати», затвердженими Міністром внутрішніх справ України 30.06.2005 року Методичними рекомендаціями про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу та розпорядженням МВС України від 17.01.2007 р. № 41 «Про впорядкування грошового забезпечення працівників СВБ МВС України», згідно з п. 1 якого запроваджено з 01.01.2007 року виплату грошового утримання підрозділам внутрішньої безпеки за місцем проходження служби.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд приписів вищенаведених нормативних актів не застосував. Крім того, ОСОБА_1 належним чином не доведено, які саме види грошового забезпечення, у якій сумі, за який термін йому не виплачено, адже з боку позивача не заперечувались доводи представника відповідача ГУ МВС України в Донецькій області щодо здійснених йому виплат.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова цим вимогам закону не відповідає.
Зважаючи на те, що при прийнятті постанови судом першої інстанції були порушенні норми процесуального права і неправильного застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ці обставини відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову в позові.
В повному обсязі постанова виготовлена 20.06.2008р.
Керуючись ст.ст. 195, ч.1п.1 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2007 року № 1288, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повернути ОСОБА_1 у своє розпорядження та надати посаду, рівноцінну за кваліфікацією в підрозділі внутрішньої безпеки ГУБОЗ в Донецькій області або підрозділі внутрішньої безпеки на Донецькій залізниці служби ВБ ГУБОЗ МВС України та стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на його користь грошового утримання з усіма видами надбавок, передбаченими раніше займаною ним посадою- скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2007 року № 1288, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повернути його у своє розпорядження та надати посаду, рівноцінну за кваліфікацією в підрозділі внутрішньої безпеки ГУБОЗ в Донецькій області або підрозділі внутрішньої безпеки на Донецькій залізниці служби ВБ ГУБОЗ МВС України та стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на його користь грошового утримання з усіма видами надбавок, передбаченими раніше займаною ним посадою - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: