КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17078/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.12р. у справі №2а-17078/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім -Ніко»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торговий дім -Ніко»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення -рішення № 0010072305 від 10.11.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.12р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що контрагентом позивача не віднесено до податкового зобов'язання суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім -Ніко», у зв'язку з чим за червень 2010 року виникло відхилення між задекларованим позивачем податковим кредитом та не задекларованим його контрагентом податковим зобов'язанням на суму 330 000 грн.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім -Ніко»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10р. по 31.03.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10р. по 31.03.11р., за результатами якої складено акт № 1424/23-5/37045335 від 31.10.11р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищене від'ємне значення в червні 2010 року на суму 330 000 грн.

Підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту було те, що суми податкового кредиту ТОВ «Торговий дім -Ніко»за вказаний період не підтверджені, зокрема: ТОВ «Донтрансторг»- контрагентом позивача не було задекларовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з позивачем у податкових деклараціях за червень 2010 року на суму 330 000 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення № 0010072305 від 10.11.11р., яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 330 000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що несплата та не відображення у податковій звітності податку продавем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначав платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин надалі - Закон N 168/97-ВР).

Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення права на податковий кредит з ПДВ і не суперечать спеціальному Закону N 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Матеріали справи містять договір № 100527/01 від 27.05.10р. на надання послуг з реклами автомобіля Mitsubishi, додатки до договору, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи про сплату вартості наданих послуг, диски з рекламною продукцією, витяги з журналів з рекламою товару, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій позивача з ТОВ «Донтрансторг»та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на тому, що розмір податкового кредиту покупця має дорівнювати розміру податкового зобов'язання продавця, задекларованого та фактично сплаченого останнім, тоді як за даними системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів на рівні ДПА України податковим органом було встановлено неналежну сплату податкового зобов'язання з ПДВ контрагентом позивача.

Такі висновки податкового органу є помилковими.

У п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовґязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у пп."а" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган встановив порушення позивачем Закону №168/97-ВР, контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та зареєстрований платником ПДВ.

Рішення про виключення з реєстру платників ПДВ оформлене Актами про анулювання реєстрації платника ПДВ, що мали місце після виконання господарських операцій не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.12р. у справі №2а-17078/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.12р. у справі №2а-17078/11/2670 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.