УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 2є

______________________________________________________________________________________

Справа №2-844/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Диби О.В.

при секретарі Євдоченко О.В., Підгородецькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду із вищенаведеним позовом в якому зазначив, що 20.06.1997 року уклав із відповідачем шлюб. Від укладеного шлюбу у сторін народилися діти -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер.

Позивач за первісним позовом вважає, що подальше спільне проживання з відповідачем за первісним позовом та збереження шлюбу є неможливим з підстав несумісності характерів, різних звичок та систематичних непорозумінь. У зв'язку із вказаними вище підставами просив розірвати шлюб між ним та відповідачем за первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив позовні вимоги щодо розірвання між сторонами шлюбу задовольнити.

Відповідач за первісним позовом та його представник не заперечував проти задоволення первісної позовної заяви.

Ухвалою суду було прийнято зустрічну позовну заяву відповідача за первісним позовом про стягнення з позивача за первісним позовом аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення додаткових витрат на їх утримання спільно разом із первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом посилається на те, що позивач за первісним позовом не виконує свого батьківського обов'язку та не бере участь у вихованні та утриманні спільних дітей, які проживають разом із відповідачем за первісним позовом та знаходяться на його утриманні. У зв'язку із цим, просив стягнути з позивача за первісним позовом на її користь на утримання їх спільних дітей аліменти в розмірі 1137,75 грн. та додаткових витрат в розмірі 764,79 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення із позовною заявою та до досягнення дітьми повноліття. Також просив стягнути заборгованість по виплаті додаткових витрат в розмірі 7066,08 грн.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві.

Представник позивача за первісним позовом частково визнав позовні вимоги зустрічного позову та просив стягнути з нього на користь відповідача за первісним позовом на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а після цього, на утримання ОСОБА_3 -ј всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ним повноліття.

Вислухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом і його представника, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, від зареєстрованого 20.06.1997 року шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер.

Спір щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя буде розглядатися в іншому судовому процесі.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Як вбачається з пояснень позивача за первісним позовом почуття любові та поваги між ними зникли, тому збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їхніх дітей.

Сторони не заперечували проти задоволення первісного позову

Враховуючи особливий характер сімейних відносин, зважаючи на норми ст. ст. 111, 112 СК України, так як фактично шлюбні відносини між подружжям припинені, суд вважає примирення сторін неможливим. Оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим і суперечить інтересам позивача та відповідача, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Як вбачається із пояснень відповідача за первісним позовом позивач за первісним позовом свого обов'язку щодо утримання дітей не виконує, з відповідачем за первісним позовом не спілкується, систематичної матеріальної допомоги позивачу не надає.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Доказів про наявність у позивача за первісним позовом на утриманні інших осіб останнім суду надано не було.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Як вбачається з довідки про доходи позивача за первісним позовом, в період з листопада 2011 року по квітень 2012 року загальний розмір його заробітної плати склав 6000 грн. Крім цього, вказана вище довідка свідчить про те, що позивач за первісним позовом має постійне місце роботи та отримує регулярний дохід.

За наявності регулярного доходу позивача за первісним позовом суд не вбачає підстав для стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі.

Разом з цим, суд вважає доведеною обставину щодо невиконання позивачем за первісним позовом свого обов'язку по утриманню дітей, а тому, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів у наступному процентному відношенні.

Стягнути з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а після цього, на утримання ОСОБА_3 -ј всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ним повноліття щомісячно але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Крім цього, щодо вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дітей та стягнення заборгованості по таким витратам, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин 1,2 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами. При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Відповідач за первісним позовом, в підтвердження розміру заборгованості по додатковим витратам на дітей надав суду квитанції про сплату витрат на комунальні послуги, оплату електрики та інтернет послуг.

Суд вважає, що такі витрати відповідача за первісним позовом не можуть слугувати належними та допустими доказами того, що виключно діти сторін їх використовують та споживають оскільки, в квартирі де проживають діти зареєстровані чотири особи.

Крім цього, суд вважає неналежним та не допустимим доказом понесених відповідачем за первісним позовом додаткових витрат на утримання дітей електронний лист ОСОБА_5 в якому зазначається про те, що діти сторін проживали в м. Алушта та відповідачем за первісним позовом було сплачено грошові кошти в розмірі 7500 грн.

Також, відповідачем за первісним позовом було надано підтвердження того, що діти сторін дійсно відвідують «Заняття з позашкільної освіти. Англійська мова». Згідно наданих суду документів слідує, що вартість таких послуг становить 300 грн. на місяць.

Однак, відповідачем за первісним позовом не було надано суду підтвердження того, що на момент розгляду справи та в подальшому, останній зобов'язаний нести такі витрати. Отже, така вимога задоволенню не підлягає. Разом з цим, суд вважає, що у випадку наявності належних та допустимих доказів понесення таких додаткових витрат відповідач за первісним позовом не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про стягнення з позивача вартості додаткових позашкільних занять.

Щодо стягнення заборгованості по додатковим витратам на заняття в музичні школі, то суд вважає, що відповідачем за первісним позовом було надано лише квитанції на оплату однак не надано підтвердження такої оплати. Отже, вважати вартість таких додаткових витрат як заборгованість, суд не може.

Суд не бере до уваги надані відповідачем за первісним позовом квитанції про оплату додаткових витрат на дітей, оскільки їх було подано з порушенням вимог ст. 131 ЦПК України та не зазначено поважності причин порушення строків їх подачі.

Згідно із частинами 1,2 ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011, № 17-рп/2011 «Щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України»положення ст. 131 ЦПК України відповідає Конституції України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 24,105, 110, 111, 112, 113,114, 180-183, 185, 191 СК України ст.ст. 10, 60, 79, 88, 131, 208, 209, 212-218, 367 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -задовольнити;

Шлюб зареєстрований 20.06.1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського району м. Києва між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис №701 -розірвати;

Шлюб вважати розірваним після набрання рішення законної сили;

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп. та 30 (тридцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу;

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб;

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та заборгованості по додатковим витратам -задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а після цього, на утримання ОСОБА_3 -ј всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 до досягнення ним повноліття щомісячно але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного із дітей починаючи з 09.02.2012 року;

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення платежу (аліментів) за один місяць;

В задоволенні іншої частини зустрічної позовної заяви -відмовити;

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає: АДРЕСА_2) на користь Держави 51 (п'ятдесят одна) грн. судового збору;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. У разі якщо особи, які беруть участь у справі не були присутні під час ухвалення рішення, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту його отримання.

Суддя: О.В. Диба

24.06.2012 Справа № 2-844/12