КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2012 року 2а-1304/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лакшері Стайл"
доКиївської обласної митниці
проскасування рішення про визначення митної вартості товару та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакшері Стайл" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської обласної митниці №125000048/2012/010234/1 від 28.02.2012 року "Про визначення митної вартості товару", а також про зобов'язання митниці визначити вартість товару згідно з наданими декларантом для визначення митної вартості товару документами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів, на думку позивача, порушують його права як платника податків та не відповідає вимогам закону з огляду на те, що митним органом неправомірно прийняте рішення про визначення митної вартості товарів.
02 квітня 2012 року представник Позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.
28 березня 2012 року представник відповідача подав до суду на розгляд клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготовки заперечення по суті позовних вимог.
Так, згідно з вимогами частини третьої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами 23 березня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0113313834076.
Отже, з урахуванням вищенаведеної норми суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для того, щоб підготувати заперечення по суті позовних вимог, а тому клопотання відповідача підлягає відхиленню.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
01.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакшері Стайл" та Компанією "BONSON LLP" (Великобританія) укладено Договір (контракт) № 23 на поставку ювелірних виробів із Франції, Швейцарії, Італії.
09.12.2011 року на підставі цього Договору представником ТОВ "Лакшері Стайл", ОСОБА_1, в аеропорту "Бориспіль" було заявлено на розмитнення товар (ручна поклажа) "ювелірні вироби з дорогоцінного металу" (далі - Товар), які були придбані ТОВ "Лакшері Стайл" (далі по тексту - Товариство) у Компанії "BONSON LLP" на початку грудня 2011 року.
Після оформлення митної декларації головним інспектором митниці Жучковим А.С. Товар було оглянуто та складено акт № 39-65/718 від 20.12.2011 року про проведення митного огляду товарів та інших предметів. Цим актом встановлена відповідність вкладень заявленій декларації та відсутність порушень митних правил з боку декларанта.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що було проведено огляд і Державним гемологічним центром на предмет визначення якості та вартості каменів, вага та вартість яких відповідає заявленим декларантом, що підтверджується висновком зазначеного центру № 24701 від 20.12.2011 року.
Після цього брокер ОСОБА_3 відповідно до Договору про проведення декларування № 19 від 04.03.2010 року передала документи до відділу тарифів.
В той же час, Товар власнику повернутий не був, а безпідставно, без зазначення причини був залишений на митниці.
Як зазначив позивач, митна вартість Товару (ювелірні вироби), які переміщувались через митний кордон України, визначалась декларантом відповідно до положень Митного кодексу України, в редакції від 11.07.2002 року та постанов Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження". Проте, через незрозумілі причини працівникам митниці цього виявилось недостатньо. Тому, протягом цього часу представником декларанта, додатково, для підтвердження заявленої в декларації митної вартості, на усний запит відділу тарифів надавались всі наявні і можливі документи щодо підтвердження ціни Товару, і кожен раз, з переривами в тиждень-два, вимагалось додатково по одному документу, в тому числі і такі, які декларант в силу різних причин надати не міг. Також позивач зазначив, що при попередніх поставках аналогічних ювелірних виробів подібних вимог до Товариства з боку митниці не заявлялось.
В подальшому митниця приймає рішення №125000048/2012/010234/1 від 28.02.2012 року "Про визначення митної вартості товару", згідно з яким митна вартість товарів була збільшена від заявленої декларантом.
Так, позивач вважає, що митниця протиправно прийняла рішення про визначення вартості зі значним завищенням, що розцінюється Товариством як упереджене ставлення з боку митниці та є неприйнятним, оскільки набагато перевищує фактично заявлену вартість.
З метою подальшого оскарження прийнятого митницею рішення, відповідно до статті 264 Митного кодексу України, Товариством 02.03.2012 року була подана заява на ім'я начальника Київської обласної митниці з проханням у визначений Законом 7 (семиденний) строк надати письмове роз'яснення щодо того, по якій причині товар вже три місяці знаходиться на митниці (відзначає, що заява на зберігання Товариством не подавалась), а також, чому, яким чином і на підставі чого було визначено зазначену у рішенні вартість, оскільки, відповідно до ст. 266 Митного кодексу України пріоритетною є ціна, заявлена декларантом і підтверджена документами про його придбання, та може переглядатись по кожній визначеній статтею позиції почергово після погодження з декларантом, або на його вимогу, що в даному випадку зроблено не було.
З наданої митницею на запит Товариства відповіді від 07.03.2012 року, отриманої 13.03.2012 року вбачається, що документи, подані декларантом в якості підтверджуючих митну вартість товару прийняті до уваги, проте митниця визначила вартість на підставі "вилучених" під час здійснення митного огляду Товарів "..інвойсів фірми виробника "Boucheron".
Проте, як встановлено судом, 20.12.2011 року під час проведення митного огляду товарів, будь-яких інших вкладень, крім ювелірних виробів виявлено не було, про що свідчить складений головним інспектором митного огляду А.С. Жучковим акт проведення огляду № 39-65/718.
Позивач зазначає, що після проведеного огляду без пояснення причин коробка з ювелірними виробами була залишена на митниці, а 06.02.2012 року було проведено повторний огляд Товару.
Так, при відкритті коробки, зверху ювелірних виробів знаходились ксерокопії аркушів невідомого походження, з зазначенням фірми-виробника "Boucheron", яка не являється стороною Договору № 23 від 01.09.2010 року щодо постачання Товару.
Вказані аркуші були відразу забрані присутніми при огляді працівниками СБ України в Київській області та, нікому офіційно для огляду не надавались, як і не складався Протокол про їх вилучення та опису, що суперечить зазначеному у відповіді митниці від 07.03.2012 року на запит Товариства.
Позивач зазначає, що ці аркуші не можуть вважатись документом, оскільки документ повинен містити визначені чинним законодавством реквізити.
Так, на зазначених аркушах відсутні, передбачені для офіційного документа реквізити, а саме: підписи та печатка, що не дає підстав для посилання на них при визначенні вартості Товару. До того ж записи на цих аркушах зроблено невідомо ким олівцем чорного кольору, що також є недопустимим.
Дані зауваження були викладені представником Товариства в акті огляду від 06.02.2012 року, що суперечить доводам митниці про відсутність пояснень.
Тому вважає, що прийняте митницею Рішення щодо визначення вартості Товару є необґрунтованим, упередженим та таким, що не відповідає вимогам, як чинного законодавства, так міжнародним угодам, зокрема, статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (укр/рос), а отже підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Не погоджуючись з такими діями органу митної служби, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Лакшері Стайл" 01.09.2010 року уклало з Компанією "BONSON LLP" (Великобританія) Договір (контракт) № 23 на поставку ювелірних виробів із Франції, Швейцарії, Італії.
На підставі цього договору у грудні 2011 року придбало ювелірні вироби, виробництва "Boucheron" та 09.12.2011 року в аеропорту "Бориспіль" представило для розмитнення, зазначивши їх закупівельну вартість, надавши в підтвердження вартості відповідні документи.
Відповідно до ст. 266 Митного Кодексу України пріоритетною є ціна, заявлена декларантом і підтверджена документами про його придбання, та може переглядатись по кожній визначеній статтею позиції почергово після погодження з декларантом, або на його вимогу.
Згідно зі ст. 7 "Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006 року, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
- зовнішньоекономічний договір (контракт);
- рахунок-фактуру (інвойс);
- інші платіжні документи, що підтверджують вартість та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару.
Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа або декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Однак, судом встановлено, що будь-яких письмових заперечень щодо заявленої вартості з зазначенням їх причини та вимог щодо надання додаткових документів необхідних для визначення митної вартості товарів Відповідачем не заявлялось.
Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (укр/рос) також передбачено, що митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту (ст. І Правил).
Якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1, митною вартістю є контрактна вартість ідентичних товарів, що продаються на експорт до тієї ж країниімпорту та експортуються в той же час (або близько до нього), що і товари, які оцінюються (ст. 2 ч. 1(а) Правил).
Матеріали справи та, зокрема довідка Товариства № 28 від 30.03.2012 року про надання документів до Київської обласної митниці свідчить, що їх перелік є достатнім для визначення митної вартості товару.
Із листа Київської обласної митниці № 12-45/09-1870 від 07.03.2012 року вбачається, що 28.02.2012 року декларантом були надані всі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Відхиляючи як доказ наданий Позивачем на усну вимогу Відповідача прайс-лист від виробника "Boucheron", Відповідач безпідставно посилається при визначенні вартості на "Інвойси" невідомого походження з зазначенням цієї ж фірми, які не містять визначених законодавством реквізитів, та на їх основі визначає митну вартість товару.
Відповідно до чинного законодавства України, реквізити документів - це сукупність обов'язкових даних, передбачена чинними правилами або законом для документів, без яких вони не можуть бути підставою для здійснення операцій, відсутність яких позбавляє документ юридичної чинності. До реквізитів бухгалтерського документа відносять: найменування, дату складання, назву й адресу підприємства або організації, що заповнювали документ, указівку сторін, що беруть участь у господарській операції, її зміст і підстава, грошові та натуральні вимірники операції, підписи відповідальних осіб. Залежно від особливостей операцій документи можуть містити також інші реквізити. Найважливішими реквізитами розрахунково-грошових і інших банківських документів є: характер і зміст операції, дата і сума, найменування та номери рахунків учасників розрахунків; назва установ банків, де здійснюються ці рахунки; підпис осіб, уповноважених на підписання розрахунково-грошових документів, відбиток печатки.
Таким чином, суд вважає, що ксерокопії, на які посилається митниця при визначенні вартості, не являються, ні офіційними документами, ні документами Сторін Договору.
Крім того, зазначені "Інвойси" ніким офіційно не надавались, як і не складався акт вилучення та протокол огляду, а тому згідно з частиною третьою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України дані "Інвойси" доказами не являються.
Інвойс як документ має містити посилання на контракт, банківські реквізити контрагентів, умови поставки по Інкотермс. Підпис та печатка в інвойсі повинні бути точно такими ж, як і в договорі (контракті). І в цілому інвойс не повинен протирічити контракту.
Отже посилання Відповідача на інвойси фірми "Boucheron" при визначенні вартості товару є безпідставним, оскільки такі не являються, ні офіційними документами, так як не мають необхідних реквізитів, зокрема підписів та печаток, ні документами Сторін Договору, що підтверджується наданим до суду Договором (контрактом).
У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що рішення Київської обласної митниці №125000048/2012/010234/1 від 28.02.2012 року "Про визначення митної вартості товару" є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи та заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакшері Стайл" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної митниці "Про визначення митної вартості товару" № 125000048/2012/010234/1 від 28.02.2012 року.
Зобов'язати Київську обласну митницю визначити вартість товару (ювелірних виробів), належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакшері Стайл", згідно з наданими декларантом для визначення митної вартості товару (ювелірних виробів) документами.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.