ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.06.06 | Справа № 5/610-05. |
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія”.
До відповідача: дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткинський райавтодор”, м. Шостка.
Про стягнення: 260 138 грн. 25 коп.
Представники сторін:
Від позивача: Кучменко С.В., довіреність від 03.04.06р.
Від відповідача: Варуха Ю.В., Краснонос О.В.
В судовому засіданні відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву з 12 год. 30 хв. 25.05.06р. до 09 год. 40 хв. 29.05.06р. та до 10 год. 00 хв. 01.06.06р. для підготування повного тексту рішення.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в сумі 260 138 грн. 25 коп., завдану позивачу внаслідок несвоєчасних розрахунків за поставлені відповідачу паливно–мастильні матеріали на підставі договорів купівлі – продажу № 18 від 03.01.2004 року, № 20 від 03.01.2004 року, № 64 від 01.07.2004 року, № 67 від 15.07.2004 року, № 68 від 23.07.2004 року, № 73 від 03.08.2004 року та договорів на поставку товарів на 2004 рік, укладених між сторонами в період з 03.05.2004 року по 12.08.2004 року.
Відповідач у відзиві на позов вважає, що позивач не мав права звертатися до господарського суду з позовною заявою, оскільки його право не було порушеним, в зв’язку з тим, що на адресу відповідача вимога про відшкодування збитків з боку позивача не надходила, в матеріалах справи відсутні докази направлення такої вимоги відповідачу, хоча відповідно до ст. 225 ГК України позивач зобов’язаний був звернутися до відповідача з вимогою про відшкодування у добровільному порядку збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку у позивача виникає право звернення до господарського суду з позовною заявою. Крім того, відповідач вважає, що позивач не надав доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою, тому відповідно до ст. 80 ГПК України просить припинити провадження по справі.
29.05.2006 року відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи по справі, посилаючись на те, що визначення розміру збитків потребує спеціальних знань і навичок, тому вважає, що для об’єктивного розгляду даної справи необхідно провести судову експертизу.
Суд, розглянувши клопотання відповідача № 059 від 29.05.2006 року про призначення по справі судової експертизи визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи достатньо документів, необхідних для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного:
На підставі договорів поставки №2 від 02 січня 2004 року, № 4 від 26 січня 2004 року, №5 від 16 лютого 2004 року та договору поставки на 2004 рік від 23 березня 2004 року, укладених між позивачем та філією "Шосткинський райавтодор" дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в період з 14 січня 2004 по 30 квітня 2004 року позивач поставив відповідачу паливно-мастильних матеріалів на суму 268 394 грн. 08 коп. без урахування ПДВ, що підтверджується накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 526 ЦК України (ст.161 в редакції 1963р.), зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
В порушення умов вищезазначених договорів поставки відповідач не розрахувався з позивачем за отримані паливно-мастильні матеріали, в зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Сумської області з вимогою про стягнення з відповідача 371 963 грн. 83 коп. заборгованості по оплаті поставлених товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт, відповідно до договорів поставки, укладених між сторонами, № 2 від 02.01.04р., № 4 від 26.01.04р., № 5 від 15.02.04р., договору купівлі-продажу № 29 від 31.03.04р., договору поставки товарів на 2004 рік від 23.03.2004 року. Рішенням господарського суду Сумської області від 29.11.2004 року по справі № 17/441-04 вимоги позивача було задоволено повністю, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 371 963 грн. 83 коп. боргу та розстрочено виконання рішення на п’ять місяців рівними частинами до квітня 2005 року включно.
На підставі зазначеного рішення, 21 березня 2005 року, нам було видано наказ №17/441-04, який було надіслано для виконання до відділу Державної виконавчої служби Ковпаківського районного управління юстиції м. Сум. 17 травня 2005 року рішення суду було виконано і присуджена сума перерахована на розрахунковий рахунок позивача, але за цей час вартість поставлених позивачем паливно-мастильних матеріалів зросла і на день виконання рішення суду складала 472 667 грн. 48 коп., в зв'язку з чим як вважає позивач він поніс збитки в сумі 204 273 грн. 40 коп.
Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу №18 від 3 січня 2004 р., № 20 від 3 січня 2004р., №64 від 1 липня 2004 р., №67 від 15 липня 2004 р., №68 від 23 липня 2004 р., №73 від 3 серпня 2004р. та поставки товарів на 2004 р. від 23 березня 2004 р., укладених між позивачем та "Шосткинський райавтодор" дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в період з 3 травня 2004 року по 12 серпня 2004 року позивач поставив відповідачу паливно-мастильних матеріалів на суму 78 847 грн. 45 коп. без урахування ПДВ, що підтверджується доданими до заяви копіями накладних від 03.05.04 р., №101 від 03.05.04 р., №112 від 18.05.04р., №115 від 22.05.04 р., №121 від 31.05.04р., №119 від 31.05.04 р., №191 від 30.06.04 р., №133 від 14.06.04 р., №135 від 14.06.04 р., № 136 від 14.06.04 р., №138 від 14.06.04 р., №192 від 30.06.04 р., №193 від 30.06.04 р., №194 від 30.06.04 р., №195 від 30.06.04 р., №214 від 30.07.04 р., №208 від 15.07.04 р., №210 від 30.07.04 р., № 216 від 30.07.04 р., №226 від 12.08.04 р. та №227 від 12.08.04 р.
В порушення умов вищезазначених договорів відповідач з позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення вартості отриманих паливно-мастильних матеріалів та виконаних робіт, про що 05.12.2005 року господарським судом Сумської області 05 грудня 2005 року було винесено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 369 382 грн. 17 коп. боргу, 31 277 грн. 24 коп. пені, 102 091 грн. 95 коп. штрафу, 36 193 грн. 22 коп. інфляційних збитків, 6932 грн. 75 коп. річних, 5488 грн. 47 коп. держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З дня поставки позивачем паливно-мастильних матеріалів на день розгляду справи в суді їх зросла з 78 847 грн. 45 коп. до 134 712 грн. 30 коп., у зв'язку з чим позивач поніс збитки в сумі 55 864 грн. 85 коп., що підтверджується розрахунком позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, в запереченнях відповідач посилається та те, що на його адресу не надходила вимога позивача про відшкодування збитків відповідно до ч. З ст. 225 Господарського кодексу України і тому у позивача відсутнє право на стягнення збитків в судовому порядку.
Відповідно до частини 3 ст. 225 ГК, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Тобто дана стаття лише вказує на ціну за якою визначається розмір збитків, і не встановлює обов'язку попередньо пред'являти до порушника зобов'язання, вимоги про відшкодування збитків перед тим, як звернутися до суду, тому посилання відповідача на ч. З ст. 225 ГК, у зв'язку з необхідністю направлення вимоги є помилковим, і зроблені ним при довільному трактуванні цієї норми. Крім того, ні в ст. 226 ГК, що має назву „Умови і порядок відшкодування збитків", яка і повинна регулювати порушене відповідачем питання щодо направлення вимоги про відшкодування збитків, ні в інших статтях ГК не зазначено, що сторона, яка зазнала збитків повинна звернутися до порушника з вимогою про відшкодування збитків, перед тим, як звертатися до суду.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, із змісту частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Тому, з урахуванням викладеного, Конституційний Суд України вирішив, що положення частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, тобто позивач не повинен був звертатися до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, перед тим, як звернутися до суду.
Відповідач посилається на те, що відповідно до рішень господарського суду за неналежне виконання зобов'язань з нього стягнуто штрафні санкції та посилається на ст. 232 ГК, в якій зазначено, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями, але ж частиною 2 цієї статті встановлено, що законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.
Так в ст. 234 ГК зазначено, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Після часткової сплати штрафних санкцій по рішенням господарського суду, відповідач не виконав обов'язок в натурі (не повністю перерахував кошти за отримані паливно-мастильні матеріали), тому позивач поніс збитки, які і просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ст. 20 ГК, права суб'єктів господарювання захищаються шляхом: відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій, тобто зазначені способи є різними, окремими та самостійними видами захисту порушених прав суб'єктів господарювання. Для захисту своїх прав, суб'єкти господарювання можуть використовувати одночасно два та більше способів захисту, що передбачено ч. З ст. 193, ч. 1 ст. 224, ч. 7 ст. 226, ч. 2 ст. 232, ст. 234 ГК.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК, до виконання господарський договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Так, відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Зазначена неустойка називається штрафною. Вона має значення загального правила і має застосовуватись в усіх випадках, якщо законом або договором не передбачений інший вид неустойки. Звідси випливає, що інші види неустойки (залікова, виключна, альтернативна) застосовуються лише тоді, коли вони прямо встановлені законом або договором.
В запереченнях на позовні вимоги, відповідач просить витребувати документи, які
підтверджують вартість паливно-мастильних матеріалів за періоди, які зазначені в позовній заяві, але як вбачається з матеріалів справи, ціна за якою відповідач отримав паливно-мастильні матеріали зазначена в договорах купівлі-продажу, поставки, накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а. с. 10 - 85); ціна паливно-мастильних матеріалів, на момент виконання рішення та на момент подачі зазначеної позовної заяви вказана в довідках підприємства (а.с. 70) та у висновку Сумської торгово-промислової палати від 13.01.2006р. № ВЗС-1 (а. с. 107). Висновок Сумської торгово-промислової палати є належним доказом, який підтверджує ціну паливно-мастильних матеріалів на відповідні дати.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійсненні господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 623 ЦК, в якій вказано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Порушення зобов'язання ДП „Сумський облавтодор" ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України" виразилося в несвоєчасному проведенні розрахунків за отримані від ТОВ „Конвалія" паливно-мастильні матеріали. Зазначені порушення зобов'язання ДП „Сумський облавтодор" ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України" встановлені набравшим законної сили та виконаним рішенням господарського суду Сумської області від 29.11.2004р. у справі № 17/441-04, а також набравшим законної сили, але не виконаним рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2005р. у справі № 17/173-05.
Оскільки відповідач в добровільному порядку, в строки встановлені договорами, не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманих від позивача паливно-мастильних матеріалів за вказаними в договорах (накладних) цінами, позивачем були понесені збитки, які розраховані відповідно до ч. З ст. 225 ГК та ч. З ст. 623 ЦК, за цінами які існували у день пред'явлення зазначеного позову (розрахунок збитків міститься в матеріалах справи - а. с. 71-873) .
Згідно п. 9 абз. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.
Виконання рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2004р. про стягнення заборгованості за отримані відповідачем паливно-мастильні матеріалі проводилося після підвищення на них цін, і вини позивача в цьому не було.
Згідно п. 6 абз. З роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", з наступними змінами та доповненнями, у випадку порушення зобов'язання за договором цивільне законодавство (ст. 614 ЦК) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина в заподіянні шкоди. Так, ДП „Сумський облавтодор" ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України" не довело відсутності своєї вини в порушенні зобов'язань, що підтверджується вищезазначеними рішеннями господарського суду.
Збитки позивача полягають в тому, що на день отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів на них була одна ціна (вказана в договорах поставки, купівлі-продажу та накладних а. с. 10 - 85), а коли господарським судом Сумської області були винесенні рішення про стягнення їх вартості від 29.11.2004р. та від 05.12.2005р. (перше виконане 17.05.2005р., а друге до цього часу не виконане), згідно висновку Сумської торгово-промислової палати від 13.01.2006р. № ВЗС-1 ціна бензинів марки А-76, А-92, А-95 станом на 17.05.2005р. складала відповідно 2,85 грн.; 2,95 грн.; 2,99 грн. за 1 л, на ДТ - 2,95 грн. за 1 л; станом на 14.11.2005р. - 3,20 грн.; 3,70 грн.; 3,90 грн.; 3,60 грн. за 1 л відповідно), тобто ціна паливно-мастильних матеріалів суттєво збільшилася, тому, позивачем були понесені збитки, які розраховані відповідно до частини З ст. 623 ЦК та частини 3 ст. 225 ГК, за цінами які існували у день пред'явлення зазначеного позову.
В даному випадку протиправна поведінка відповідача (бездіяльність) щодо не проведення розрахунків за поставлені паливно-мастильні матеріали явилася причиною понесених позивачем збитків, у зв'язку з підвищенням ціни на паливно-мастильні матеріали. Щодо розміру збитків, то відповідно до розрахунку, якій міститься в матеріалах справи, розмір збитків становить різницю між ціною за якою відповідачем були отримані паливно-мастильні матеріали та ціною, яка існувала на день пред'явлення цієї позовної заяви (ч. З ст. 623 ЦК, ч. З ст. 225 ГК).
Що стосується посилання відповідача на ст. 226 ГК, то відповідно до частини третьої цієї статті, сторона господарського зобов'язання позбавлена права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе не виконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього. В даному випадку, позивач ніяким чином на міг запобігти своїми діями виникненню збитків, оскільки підвищення ціни на паливно-мастильні матеріали не залежало від його волі, і це підвищення неможливо попередити будь-якими діями. Крім того, діями позивача по запобіганню виникненню збитків, є стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку.
Що стосується посилання відповідача на подачу позивачем підтверджуючих документів, що позивач не мав можливості придбати паливно-мастильні матеріали в обсягах, зазначених в позовній заяві та подачу позивачем доказів, що позивач мав можливість реалізувати паливно-мастильні матеріали в обсягах, зазначених в позовній заяві, то слід зазначити, що у зв'язку з не проведенням відповідачем розрахунків за отримані паливно-мастильні матеріали, у позивача було недостатньо коштів для придбання паливно-мастильних матеріалів в достатній кількості, і у зв'язку з цим ним було менше реалізовано паливно-мастильних матеріалів.
Що стосується надання позивачем доказів прийняття заходів по зменшенню збитків, то слід зазначити, що такими доказами є рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2004р. у справі № 17/441-04 та від 05.12.2005р. у справі № 17/173-05, тобто позивач прийняв заходи по зменшенню збитків шляхом звернення до господарського суду для стягнення заборгованості за отримані відповідачем паливно-мастильні матеріали в примусовому порядку.
Доказів сплати збитків в сумі 260 138 грн. 25 відповідач суду не подав, в зв’язку з чим позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по державному миту в сумі 2601 грн. 38 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткинський райавтодор” ( 41100, Сумська область, м. шостка, вул. Паризької Комуни, буд. 28-А; код 31931024) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченко, буд. 45; код 24023023) 260 138 грн. 25 коп. збитків, 2601 грн. 38 коп. витрат по державному миту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Лущик Марія Сергіївна.