А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19.06.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого: Машкаринця І.М.,

суддів: Дорчинець С.Г., Симаченко Л.І.,

з участю прокурора: Фотченка С.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, без освіти, не одружений, не судимий, громадянин України,

засуджений за ч.1 ст. 296 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та покладенням обов»язків, передбачених п.п.2-3 ст.76 КК України.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що 11 грудня 2011 року близько 23.00 години навпроти бару «Верховина», розташованого по вул.Гагаріна в смт.Дубове Тячівського району Закарпатської області, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, з хуліганських спонукань, пристав до потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, нанісши їм декілька ударів руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 у вигляді гематоми правої половини обличчя та садна правої скулової ділянки, а потерпілому ОСОБА_3 у вигляді синця лівої орбітальної ділянки, субконюктивального крововиливу лівого очного яблучка та садна правої скулової ділянки.

В апеляції захисник засудженого порушує питання про скасування вироку та закриття провадження в справі із-за примирення засудженого з потерпілими, про що вони заявили ще під час досудового слідства.

Одночасно апеляція захисника містить посилання на те, що засуджений не визнав своєї вини повністю, так як не міг одночасно заподіяти тілесні ушкодження обом потерпілим, один з яких - ОСОБА_4 із-за сп»яніння навіть не пам»ятає, хто його побив.

В запереченні на апеляцію прокурор, яким брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, стверджує про безпідставність апеляції захисника, який у судових дебатах погодився з позицією державного обвинувача щодо покарання підсудному ОСОБА_2, якому в свою чергу, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про закриття справи.

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката, який підтримав апеляцію, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 хуліганства за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, ґрунтується на доказах, здобутих у встановленому законом порядку, які перевірені в судовому засіданні і належно оцінені судом.

Дії засудженого за ч.1 ст.296 кваліфіковані правильно.

Доводи апелянта про недоведеність цього обвинувачення є безпідставним.

Зокрема ОСОБА_2 впродовж досудового і судового слідства визнавав, що під час виниклого конфлікту з потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який розпочався у приміщенні бару, наніс кожному з них декілька ударів руками і ногами по різних частинах тіла.

Ці показання засудженого об»єктивно підтверджуються показами в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оголошеними в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз щодо механізму, локалізації та тяжкості заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень.

Вказана сукупність доказів судом ретельно проаналізована і визнана достовірною, а тому висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину ґрунтується на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та наведених у вироку обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляції про наявність передбачених ст.46 КК України для закриття провадження в справі у зв»язку з примиренням засудженого з потерпілими.

За змістом ст.46 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв»язку з примиренням винного з потерпілими, за наявності передбачених законом передумов, є можливим тільки у випадку згоди обох сторін.

З протоколу судового засідання убачається, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час судового розгляду заявили, що примирились з підсудним, претензій до нього не мають і просять його суворо не карати, однак у судових дебатах погодились з думкою прокурора про обрання підсудному покарання у виді двох років обмеження волі (а.с.-136).

Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції потерпілі не давали своєї згоди на звільнення підсудного від кримінальної відповідальності у зв»язку з примиренням і заявляли тільки про пом»якшення йому покарання, відсутні передбачені в ст.376 КПК України підстави для скасування апеляційним судом обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 у зв»язку з його примиренням з потерпілими та закриття з цих підстав справи.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, у справі не встановлено.

Постановлений у справі вирок відповідає вимогам ст.323 КПК України, доводи апеляції захисника засудженого не є достатніми для його скасування та закриття справи, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.365 та 366 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 без зміни.

Судді: