Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1814/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Галаган О.В.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Карпенка О.Л.

Черниш Т.В. при секретарі Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк»на заочне рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 6 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі-банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що у зв»язку з порушенням умов кредитного договору № KGХRRС09230001 від 5 вересня 2007 року відповідач свої зобов»язання перед банком не виконав, у зв»язку з чим просив стягнути кредитну заборгованість в сумі 40792 грн. 03 коп. та понесені по справі судові витрати.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 6 квітня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № KGХRRС09230001 від 05 вересня 2007 року в розмірі 30311грн. 77 коп. та судовий збір у сумі 407 грн. 92 коп.

Суд дійшов втсновку про можливість зменшення розміру пені з 13 480 грн. 26 коп. до 3 000 грн., з урахуванням співмірності боргу та нарахованої пені.

В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну судового рішення в частині зменшення розміру пені та стягнення всієї суми. Зазначається, зокрема, що нарахування пені передбачено умовами кредитного договору, який є дійсним. При цьому пеня зменшена судом без належного правового та фактичного обґрунтування.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином під розписку (а.с.51), в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи і заперечень на апеляційну скаргу не подавав.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, який підтримував доводи скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 5 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № KGХRRС09230001, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 9 900 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 5 вересня 2010 року (а.с.5-8).

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобовязання за договором належним чином не виконав і станом на 16 грудня 2011 року сума боргу відповідача перед банком становить 40 792грн. 03 коп. і складається з: 6 636 грн. 94 коп. - заборгованість за кредитом; 16 290 грн. 48 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 965 грн. 68 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 13 480 грн. 26 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 2 418 грн. 67 коп. - штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.(фіксована частина), 1 918 грн. 67 коп.(процентна ставка).

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд правильно встановив, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредиту, погашення процентів за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість.

Разом з тим, ухвалюючи рішення щодо зменшення розміру пені, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Пунктом 4.6 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що разом із заявою позичальника є невід»ємною частиною кредитного договору, при непогашенні кредиту в строки, установлені у заяві й 3.2.2, 3.3.3 даних Умов, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченої суми кредиту нараховується пеня відповідно до п.5.1 цих Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п.5.1 Умов у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1,25% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (ч.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення ухвалено у відсутності відповідача, який належним чином під розписку повідомлений про час та місце розгляду справи, заперечень на позов і пояснень по справі не давав, клопотань ніяких не заявляв, в засідання апеляційного суду не прибув.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз'яснено, що положення частини третьої статті 511 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача.

За таких обставин, виходячи із засади диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК) при відсутності клопотання відповідача, суд з власної ініціативи не мав права зменшити розмір неустойки.

Враховуючи, що рішення суду в частині стягнення розміру пені ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає зміні, виклавши резолютивну частину рішення в новій редакції із зазначенням складових.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 6 квітня 2012 року в частині стягнення розміру пені змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»: 6 636 грн. 94 коп - заборгованість за кредитом, 16 290 грн. 48 коп.- заборгованість по процентам, 1 965 грн. 68 коп. - заборгованість по комісії, 13 480 грн. 26 коп.- пені, 2 418 грн. 67 коп. - штрафу, а всього 40 792 грн. 03 коп.».

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: