Справа № 22-ц-1351/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М. О.

Провадження № 22-ц/1390/1351/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Бермеса І.В., Мусіна Т.Г.

з участю секретаря Гордій У.М.

та з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ЛЕПТОН»про стягнення заробітної плати, -

встановила:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ТзОВ НВП «ЛЕПТОН»про стягнення невиплаченої заробітної плати по трудовому контракту за період роботи на посаді технічного директора з червня 2008 року по квітень 2009 року, суму вихідної допомоги та компенсації за частину невикористаної відпустки в сумі 224 721,00 грн. В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що у лютому 2008 року між ним та ТзОВ НВП «Лептон»було укладено строковий трудовий контракт. По закінченню терміну контракту він продовжував перебувати на посаді і виконувати обов'язки технічного директора. У зв'язку із чим вважає, що відповідно до п.2.1 трудового контракту, такий вважається продовженим на невизначений термін. Проте, всупереч умовам трудового контракту, відповідач в односторонньому порядку встановив йому мінімальний розмір заробітної плати, відхиливши його заяву про перерахунок заробітної плати у відповідності з трудовим контрактом.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23.06.2011 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач.

В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вважає, що даний спір не обмежується строком подання позову, а тому суд безпідставно прийшов до висновку про те, що він пропустив строк звернення до суду. Зазначає також, що він не був повідомлений про встановлення розміру заробітної плати у мінімальному розмірі з 02.06.2008 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та наказом № 3 від 10.02.2009 року звільнений з роботи у зв'язку із скороченням штату з 10.04.2009 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення з вказаним позовом до суду.

Відповідно до частин першої-другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Належною до виплати заробітною платою, у розумінні цієї норми, є заробітна плата, яка нарахована працівнику, але не виплачена в установлені ст.ст. 115, 116 КЗпП України, строки, при відсутності спору щодо права працівника на її одержання або спору щодо її розміру.

Районний суд обґрунтовано виходив із того, що оскільки позивач звернувся до суду за вирішенням спору з вимогами про неправильне нарахування заробітної плати та стягнення недоплачених сум, то на нього розповсюджуються загальні правила, передбачені ч. 1 ст. 233 КЗпП України щодо права на звернення до суду у тримісячний строк з позовом про вирішення трудового спору.

При цьому місцевий суд також вірно виходив із того, що підстав для поновлення строку на звернення з позовом до суду немає, оскільки позивачу достовірно було відомо про зменшення йому заробітної плати не пізніше липня 2008 року, заяву про перерахунок заробітної плати позивач подав у лютому 2009 року, а 10.04.2009 року він був звільнений з роботи і лише у вересні 2010 року звернувся із позовом до суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду у цій частині не спростовують, а відтак підстав для скасування рішення суду в цій частині немає.

Як встановлено в ході апеляційного розгляду, станом на день звільнення позивача, йому не була нарахована та виплачена компенсація за невикористану відпустку.

В ході розгляду справи апеляційним судом, відповідачем дана обставина визнана, проведено розрахунок компенсації, видано наказ № 28/05 від 28.05.2012 року про виплату компенсації за невикористану відпустку за період з 20.11.2008 року по 10.04.2009 року у розмірі 2 664,63грн., яку перераховано позивачу (а.с.250-252).

Враховуючи наведене, з огляду на те, що справа переглядається апеляційним судом на предмет відповідності рішення суду вимогам законності та обґрунтованості, саме на момент його прийняття районним судом, колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку (у неоспорюваному розмірі) слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 в цій частині позовних вимог задовольнити.

В решті рішення районного суду слід залишити без змін, оскільки судом вірно встановлені фактичні обставини справи та спірні правовідносини, правильно застосовано матеріальний та процесуальний закон, зокрема, положення КЗпП України в частині строків звернення до суду. Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.307 ч.1 п.2, ст.314 ч.2, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2011 року в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лептон»на користь ОСОБА_2 компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 2 664,63 грн. скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині позовних вимог.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лептон»задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лептон»на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 2 664,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лептон»на користь держави 107,30 грн. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Шандра М.М.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.