ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
13 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/97/12
Вінницький окружний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
Суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни,
Чернюк Алли Юріївни,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України та Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльністю, стягнення недоотриманої заробітної плати, стягнення компенсації за невидане службове обмундирування та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати
в с т а н о в и в :
В січні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльністю, стягнення недоотриманої заробітної плати, стягнення компенсації за невидане службове обмундирування та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Ухвалою суду від 10.01.2012 року роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги позивачів.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що працюючи з липня 1996 року суддею Козятинського міськрайонного суду Вінницької області протягом 1996-2005 років йому не в повній мірі сплачувалась заробітна плата. Крім того, з липня 1996 року по грудень 2003 року (включно) його не забезпечено безоплатним службовим обмундируванням. Зазначав також, що відповідно до постанови КМУ від 19.03.1994 року №177 "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України", він має право на отримання грошової компенсації за неотримане службове обмундирування. Крім того, відповідно п. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", заробітна плата суддів складається із посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та ін. Відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", керівникам судів надано право надавати суддям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, спрямовуючи на це кошти у розмірі місячного фонду заробітної плати. Однак, вимоги даних законодавчих актів повністю не були виконані.
В зв`язку з цим, ОСОБА_2 просить стягнути з Державної судової адміністрації України на свою користь: заробітну плату в розмірі 65000,00 грн. та відшкодувати вартість невиданого обмундирування, згідно норм носіння в розмірі 22650,00 грн. Стягнення здійснити з рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритому у Державному казначействі України, МФО 820172.
В матеріалах справи міститься заява представника позивача про зміну позовних вимог, з врахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи, в якій позовні вимоги викладено у наступній редакції: «Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 недоплачену заробітну плату та компенсацію за невидане службове обмундирування в розмірі 109046,23 грн. та суми компенсації втрати частини заробітної плати (доходу), у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 27216,08 грн. Стягнення здійснити з рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритому у Державному казначействі України, МФО 820172»(а.с.57).
Ухвалою суду від 26 січня 2012 року замінено первинного відповідача по справі -Державне казначейство України його правонаступником -Державною казначейською службою України.
Ухвалою суду від 24 лютого 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України в частині стягнення грошової компенсації за невидане службове обмундирування на його користь за період з липня 1996 року по грудень 2003 року (включно) та стягнення заборгованості по заробітній платі за період з липня 1996 року по липень 2001 року (включно) - залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 24.02.2012 року до участі у справі залучено в якості другого відповідача - головне управління юстиції у Вінницькій області.
Позивач в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.197).
Представник відповідача -Міністерства фінансів України в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, відповідно до вимог статті 38 КАС України, що підтверджується наявними в матеріалах справи електронним повідомленням-відправленням та довідкою про направлення на адресу електронної пошти відповідача судової повістки (а.с.191,192). Крім того, в своїх запереченнях, наданих до суду 26.01.2012 року, вказували про розгляд справи за відсутності представника, в задоволенні позовних вимог просили відмовити (а.с.109-112).
Представники Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області та Міністерства юстиції України, в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належними чином, відповідно вимог статті 38 КАС України, що підтверджується наявними в матеріалах справи електронним повідомленням-відправленням та довідкою про направлення адреси електронної пошти відповідачів судових повісток (а.с.191,192,196). Заяв та клопотань про неможливість прибуття у судове засідання, надано не було. В своїх запереченнях наданих до суду 26.01.2012 року та 14.02.2012 року, вказували, що проти заявлених вимог заперечують та просили відмовити у задоволенні позову (а.с.99-102,144-146).
Представники Державної казначейської служби України та Головного управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з'явились, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, відповідно до вимог статті 38 КАС України, що підтверджується наявними у матеріалах справи електронним повідомленням-відправленням, довідкою про направлення на адресу електронної пошти відповідачів судової повістки та розпискою про отримання судової повістки (а.с.191,192,194,196). Заяв та клопотань про неможливість прибуття в судове засідання до суду надано не було. Заперечення на позовну заяву в матеріалах справи не містяться.
Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно ж до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, та як вбачається з матеріалів справи, постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 березня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритому у Державному казначействі України, МФО 820172 на його користь: недоплачену заробітну плату та компенсацію за невидане службове обмундирування в сумі -109046,23 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати (доходу) у зв'язку з порушення термінів її виплати в сумі -27216,08 грн. (а.с.19,58-59,73-74).
Не погоджуючись з вказаною постановою Державна судова адміністрація України оскаржила її в апеляційному порядку.
26 вересня 2007 року, постановою Київського апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу ДСА України задоволено частково, скасовано постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 березня 2007 року в частині виплати компенсації за неотримане службове обмундирування та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову про стягнення компенсації за неотримане службове обмундирування -відмовлено; в частині ж позовних вимог про нарахування і виплати заробітної плати, стягнення недонарахованої і невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку її виплати постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 березня 2007 року -залишено без змін (а.с.62-63,71-72).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2011 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області задоволено частково, постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.03.2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2007 року скасовано, а справу одним із позивачів якої є ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність, стягнення недоотриманої заробітної плати за 1995-2005 роки, стягнення компенсації за невикористане службове обмундирування за 2000-2003 роки та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В своєму рішенні Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій задовільняючи позов в частині нарахування та виплати заробітної плати, компенсацію за затримку її виплати взяли за основу висновок судово- бухгалтерської експертизи КНІСЕ та "Слайд і Ко" № 1271-1278 від 16.10.2006 року, в якому здійснено розрахунок заборгованості по заробітній платі за період з 1995 року по 2005 рік, включаючи доплату за кваліфікаційний клас, надбавку за інтенсивність праці, надбавку за досягнення в праці, надбавку за вислугу років, щомісячні премії, відпускні, матеріальну допомогу та додатковий посадовий оклад. Однак, із зазначеного висновку не видно в якому розмірі та які саме надбавки та премії призначались кожному із позивачів і на підставі яких наказів чи розпоряджень. Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не з`ясували, чи призначались позивачам зазначені надбавки та в яких розмірах, не витребували та не дослідили з цих питань відповідних наказів чи інших документів, та без належної оцінки погодились з висновком проведеної у справі експертизи.
Крім цього, у даній ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість по заробітній платі за 1995-2005 роки, суд першої інстанції не звернув увагу та не дав жодної оцінки тим обставинам, що положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, які вказують на те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, набрали чинності з 1 серпня 2001 року. До цієї дати діяв, встановлений частиною 1 статті 233 цього Кодексу, тримісячний строк звернення працівника з заявою про вирішення трудового спору, у тому числі щодо виплати заробітної плати, безпосередньо до районного (міського) суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а тому суду належало обговорити питання про можливість поновлення пропущеного строку.
Також, судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 27 червня 1996 року за № 482/96 ОСОБА_2 призначено суддею Козятинського районного суду Вінницької області (а.с.7).
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 07.06.2001 року за № 2521-ІІІ, ОСОБА_2 обрано на посаду судді Козятинського районного суду Вінницької області безстроково (а.с.10).
Указом Президента України від 26.04.2002 року за № 405/2002 року позивача переведено на роботу на посаді судді Козятинського міського суду Вінницької області.
Згідно рішення кваліфікаційної комісії суддів Вінницької області від 26 липня 2002 року, ОСОБА_10 присвоєно черговий третій кваліфікаційний ранг (а.с.12).
Указом Президента України від 23.03.2004 року за № 358/2004 суддю Городівського переведено на роботу на посаду судді до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області (а.с.13).
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Статтею 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Так, звертаючись до суду з вимогою щодо стягнення з Державної судової адміністрації України недоплаченої заробітної плати, позивач вказує суму визначену Вінницьким відділенням КНДІСЕ у висновку №№ 1271-1278, складеному 16 жовтня 2006 року (а.с.31-38).
Як вбачається з даного висновку, при визначенні заборгованості по заробітній платі ОСОБА_10 були донараховані такі надбавки, як:
- надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, передбачена Указом Президента України від 10.07.1995 р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів";
- надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, передбачена Указом Президента України від 19.09.1996 р. №856/96 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів";
- надбавка за напруженість та складність роботи в розмірі 80 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, передбачена Указом Президента України від 05.03.2002 р. №220/2002, із змінами внесеними Указом Президента України від 11.06.2004 р. № 642/2004 (зворотній бік а.с.35).
При цьому, розмір надбавок визначався виходячи з максимального розміру їх ставок.
Однак, надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці, передбачена Указом Президента України від 19.09.1996 р. №856/96 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та надбавка за напруженість та складність роботи, передбачена Указом Президента України від 05.03.2002 р. №220/2002, із змінами внесеними Указом Президента України від 11.06.2004 р. № 642/2004 донараховані експертом помилково, оскільки накази про встановлення таких надбавок взагалі не видавались, про що свідчать: надані ТУ ДСА у Вінницькій області розрахункові листи щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за 2003-2005 роки (а.с.134-135), копія наказу ТУ ДСА у Вінницькій області від 30.05.2005 року про встановлення надбавки (а.с.137) та довідки головного управління юстиції у Вінницькій області про заробітну плату судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Городівському А.А. за період з січня 1995 року по грудень 2002 року (а.с.141,204-205).
Вище зазначене, стосується і надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи, передбаченої Указом Президента України від 10.07.1995 р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів". Так, в матеріалах справи міститься вище вказаний наказ ТУ ДСА у Вінницькій області від 30.05.2005 року № 101-к яким, відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95, за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи встановлено з 01 травня 2005 року головам судів, заступникам голів судів, суддям надбавку в розмірі 20 % посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, в той час, як у висновку за результатами експертизи взятий максимальний розмір надбавки, передбачений Указом Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", а саме 75 % посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
До 1 травня 2005 року дана надбавка становила 50 % посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Враховуючи те, що висновки експертизи є необгрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а тому не беруться судом до уваги.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є необгрунтованим і не підлягає задоволенню.
Також, приймаючи рішення по справі необхідно зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 2288 від 13.12.1999 року "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", чинної на момент виникнення спільних правовідносин, затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Секретаріату Президента України, керівних працівників Кабінету Міністрів України, керівних працівників, спеціалістів і службовців Секретаріату Кабінету Міністрів України, апарату Верховної Ради України, Рахункової палати України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, Верховної Ради, Ради міністрів, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах рад, сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів, а також розміри надбавок за ранги державних службовців, дипломатичні ранги та спеціальні звання. Керівникам зазначених органів здійснити конкретні заходи, спрямовані на удосконалення структури апарату управління.
При цьому, відповідно до п. 2 даної Постанови, встановлення надбавок є виключним правом, а не обов`язком керівників.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Положенням частини 3 статті 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Мотивація та докази, надані відповідачами у власних запереченнях, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи позивача, а встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позиції відповідачів.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з Позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий /підпис/ Дончик Віталій Володимирович
Судді /підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
/підпис/ Чернюк Алла Юріївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: