УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/859/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.
"06" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Керченської міської лікарні №3 (треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_1) про зняття дисциплінарного стягнення, за апеляційною скаргою Керченської міської лікарні №3 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 2 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Керченської міської лікарні №3 про оскарження дисциплінарного стягнення.
У позові зазначила, що з серпня 1985 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді медичної сестри фізіотерапевтичного відділення, з 13 жовтня 2003 року переведена на посаду старшої медичної сестри. Наказом №60 від 12 січня 2012 року до неї було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни та законодавства про охорону праці на робочому місці.
Наказ про накладення дисциплінарного стягнення вважає незаконним, оскільки трудових обов'язків не порушувала, її провина відсутня. Крім того, під час накладення на неї дисциплінарного стягнення відповідачем був пропущений місячний термін, встановлений ст. 148 КЗпП України; в порушення ст. 149 КЗпП України від неї не були отримані письмові пояснення, а також накладення дисциплінарного стягнення було здійснено в період її непрацездатності.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 2 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений.
В апеляційній скарзі Керченська міська лікарня №3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На думку апелянта, вирішуючи спір, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доказам, наданим на підтвердження порушення ОСОБА_6 трудової дисципліни, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про неправомірність застосування відповідачем дисциплінарного стягнення.
Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, з 6 серпня 1985 року позивачка перебуває у трудових відносинах з відповідачем, з 13 жовтня 2003 року працює на посаді сестри старшої медичної фізіотерапевтичного відділення (копія трудової книжки - а.с. 14, довідка - а.с.15).
Наказом головного лікаря Керченської міської лікарні №3 від 12 січня 2012 року за номером 60 до ОСОБА_6 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни та законодавства про охорону праці - ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» та ст. 139, 140 КЗпП України (а.с.5). Дисциплінарне стягнення засновано на підставі протоколу №1 засідання комісії, створеної на підставі наказу № 213 від 20 грудня 2011 року, для розслідування факту отримання позивачкою тілесних ушкоджень 16 грудня 2011 року о 14 год. у фізіотерапевтичному відділенні лікарні (а.с.25).
Встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 були спричинені під час конфлікту, який виник між позивачкою, сестрою-господаркою ОСОБА_2 та сестрою медичною з фізіотерапевтії ОСОБА_7 Відповідно до акту судово-медичного дослідження №1313 у ОСОБА_6 виявлені: кровоподтеки (синці) передньої черевної стінки, передньої та зовнішньої поверхні правого стегна. Зазначені ушкодження віднесені до легких, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Згідно витягу з історії хвороби № 8924/1215 в період з 19 грудня 2011 року по 03 січня 2012 року ОСОБА_6 перебувала на лікуванні в нейрохірургічному відділенні Керченської міської лікарні №1, де їй був встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма; забій головного мозку легкого ступеню; субарахноідальний крововилив.
ОСОБА_7 також під час конфлікту були спричинені тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Задовольняючи позов, суд виходив з недоведеності факту порушення позивачем трудової дисципліни.
Такий висновок слід визнати правильним, оскільки він підтверджений матеріалами справи, зокрема показаннями свідків і актами комісії з розслідування нещасного випадку (а.с. 11-12 13), з яких випливає, що конфлікт між вказаними особами виник на підставі особистих неприязних стосунків після зібрання трудового колективу працівників фізіотерапевтичного відділення, де розглядалося питання про трудову дисципліну. Спричинення тілесних ушкоджень відбулося під час цього конфлікту і не є травмою, пов'язаною з виробництвом.
Одночасно комісія, яка склала акт НВП №14 від 12.01.2012 р., дійшла висновку про те, що причиною нещасного випадку під час якого позивачка отримала тілесні ушкодження, є порушення трудової дисципліни ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2
Не оспорюючи висновку про завдання тілесних ушкоджень під час конфлікту, що виник на підставі особистих неприязних стосунків, апелянт наполягає на тому, що позивачкою була порушена трудова дисципліна, а саме пункти 4.1, 4.2 та 7.2 Посадової інструкції сестри старшої медичної фізіотерапевтичного відділення, які передбачають обов'язки позивачки розроблювати і затверджувати графіки роботи медичних сестер відділення, здійснювати належну розстановку і використання кадрів, організовувати їх працю; співпрацювати з адміністрацією закладу в організації безпечних умов праці; застосовувати засоби в усуненні причин, які завдають загрозу життю або здоров'ю працівників, повідомляти керівництво про небезпеку. Нехтуючи зазначені вимоги Інструкції, позивачка не лише не припинила конфліктну ситуацію, яка виникла між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, а і сама взяла участь в конфлікті, в зв'язку з чим, на думку апелянта, відповідно до п.27 Правил внутрішнього трудового розпорядку правомірна була притягнута до дисциплінарної відповідальності.
На думку колегії суддів, доводи апелянта не спростовують висновку суду про недоведеності факту порушення позивачем трудової дисципліни.
У контексті трудового права дисциплінарна відповідальність розглядається як окремий вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення в порядку, передбаченому нормами трудового права (ст.ст.130, 147 КЗпП України).
Дисциплінарним проступком визнається невиконання або неналежне виконання саме трудових обов'язків, тобто якщо йдеться про недотримання моральних чи етичних норм, це не може тягти за собою дисциплінарну відповідальність. Згідно ст.5 Етичного кодексу лікаря України, схваленого Постановою від 28.08.2009 р. N 3 засідання Вченої медичної ради МОЗ України та прийнятого на Всеукраїнському з'їзді лікарських організацій та X Всеукраїнському з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства 27 вересня 2009 р., за порушення норм цього Кодексу до медичного працівника можуть застосовуватись засоби громадського впливу.
З урахуванням наведеного не можна визнати обґрунтованими доводи апелянта про помилковість висновку суду щодо неправомірного застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу Керченської міської лікарні №3 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 2 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.