Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 2-с-121/11

Номер рядка звіту 1

У Х В А Л А

"16" січня 2012 р. м. Дніпродзержинськ

Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Федоріщев С.С., розглянувши заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу №2н-1834/11, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2011 р. Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за заявою ТОВ «Крона»видано судовий наказ №2н-1834/11 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надання послуг з утримання будинку, в якому вона проживає, та прибудинкової території, прилеглої до цього будинку, у розмірі 2307,75 грн., а також судових витрат, понесених стягувачем у зв'язку із зверненням до суду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подала до суду заяву про скасування зазначеного судового наказу.

27 жовтня 2011 р. зазначену заяву про скасування судового наказу, на підставі ч.6 ст.105 ЦПК України, ухвалою суду було залишено без руху через те, що вона не відповідала вимогам ч.2 ст.105 ЦПК України, зокрема, в поданій заяві ОСОБА_2 не послалася на докази, якими вона обґрунтовувала б свої заперечення проти вимог стягувача та такі докази не були додані до поданої заяви. Крім того, заявниця, зазначивши, що зазначений судовий наказ нею отримано лише 24 жовтня 2011 року, доказів на підтвердження цього факту теж не надала.

16 січня 2012 р. на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла оновлена заява про скасування зазначеного судового наказу, в якій заявниця зазначила, що вона не укладала договір із ТОВ «Крона»щодо надання останнім послуг з утримання будинку в якому вона проживає та прибудинкової території, через що вона вважає, що в неї немає обов'язку сплачувати за надання таких послуг. Крім того, заявниця вважає, що ТОВ «Крона»навмисно звернулося до суду через спрощену процедуру наказного провадження, оскільки в позовному провадженні йому прийшлося б доводити свої вимоги та підтверджувати їх правомірність.

Вивчивши оновлену заяву про скасування зазначеного судового наказу, суд доходить до висновку, що заявниця знову не навела жодних посилань на докази, якими б вона бажала б обґрунтувати свої заперечення проти вимог стягувача. Так, стверджуючи, що стягувач «застосував брудні методи, надавши суду недостовірну інформацію», боржник ОСОБА_2 не наводить жодних доводів стосовно того, чому інформація, надана ТОВ «Крона»є на її думку недостовірною, та не пояснює, що вона має на увазі під поняттям «брудні методи», зазначаючи лише, що практика ТОВ «Крона»щодо заявлення вимог про стягнення заборгованості більше ніж за три роки, без укладання договорів є негативною. З такою позицією ОСОБА_2 погодитися не можна, оскільки заявлення стягувачем вимог про стягнення з боржника усієї суми заборгованості, яка утворилася навіть поза межами 3-річного строку, є правом стягувача, підставою ж для відмови у задоволенні таких вимог, у відповідність до ч.4 ст.267 ЦК України, є лише заява сторони у спорі щодо застосування позовної давності. У відповідність до п.3 ч.8 ст.105-1 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право змінити судовий наказ, в тому числі й з підстав застосування строків позовної давності. В даному ж випадку ОСОБА_2 не заявляє вимог про застосування строків позовної давності, вважаючи, що вона взагалі не зобов'язана сплачувати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, надані стягувачем через відсутність договору між нею та стягувачем, вважаючи що «Закон зобов'язує ТОВ «Крона»підготувати та укласти…»з нею «…відповідну угоду». Таке твердження ОСОБА_2 не ґрунтується на Законі, оскільки у відповідність до п.1 ч.3. ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», саме «Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору», у відповідність же до п.5 ч.3. ст.20 зазначеного Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У відповідність же до ч.1 ст.32 цього Закону, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Згідно до п.1 ст.1 зазначеного Закону, споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, тобто ОСОБА_2, як мешканка будинку, який згідно до рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради закріплено за стягувачем ТОВ «Крона»для надання ним житлово-комунальних послуг, є споживачем таких послуг. Таким чином, відсутність договору про надання послуг з утримання будинку, в якому мешкає боржниця, та прибудинкової території між ТОВ «Крона»та ОСОБА_2 не звільняє останню від сплати за такі послуги, надані стягувачем. Інша справа, якщо ОСОБА_2 не споживала надані стягувачем послуги, або вони стягувачем не надавалися, та ці факти задокументовано належним чином у відповідність до п.6 ч.1 ст.20 зазначеного Закону, згідно до якого, «споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України», але жодних посилань на докази, якими б такі факти підтверджувалися, а водночас і обґрунтовувалися заперечення боржниці проти вимог стягувача, ОСОБА_2 в оновленій заяві про скасування судового наказу, не зробила.

Стосовно припущення ОСОБА_2 про навмисне звернення ТОВ «Крона»до суду у порядку наказного провадження, а не у порядку позовного провадження через небажання останнього доводити свої вимоги, то таке припущення теж не ґрунтується на Законі, оскільки у відповідність до п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України, «судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг…»Більш того, у відповідність до вимог ч.3 ст.118 ЦПК України, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про скасування судового наказу, навіть після її оновлення, так і залишилася оформленою неналежним чином, вимогам п.5 ч.3 ст.105 ЦПК України вона не відповідає, та недоліки, зазначені в ухвалі суду про залишення цієї заяви без руху, ОСОБА_2 не усунула.

У відповідність до ч.6 ст.105 ЦПК України, до неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу застосовуються норми статті 121 цього Кодексу, за змістом ч.2 якої, у разі не усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду про залишення заяви без руху, така заява вважається неподаною та повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.105, 209, 210 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу №2н-1834/11, оновлену заявницею 16.01.2012 року -вважати неподаною та повернути заявниці через невиконання нею вимог ухвали суду від 27.10.2011 року щодо необхідності усунення недоліків цієї заяви та приведення її у відповідність до вимог п.5 ч.3 ст.105 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції у п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: С.С. Федоріщев