ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.06.06р. | Справа № А17/112 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Астра”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2006р. № 00000112301/0
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Шкуренко М.А., довіреність № 4 від 21.03.2006р., представник;
від відповідача: Івонін М.Л., довіреність № 8211/10/10 від 06.04.2006р., державний податковий інспектор; Злидарь О.В., довіреність № 11203/10/10 від 15.05.2006р., державний податковий ревізор-інспектор; Обертович М.Г., довіреність № 14837/10/10 від 26.08.2006р., начальник юридичного відділу.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Астра” (у подальшому — позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинним акту ненормативного характеру —податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач) № 00000112301/0 від 30.03.2006р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно заперечує право позивача на включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ, зазначених у митних деклараціях і фактично сплачених до Державного бюджету України при імпорті товарів. З наведеного позивач робить висновок про обґрунтованість і законність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених при імпорті товарів, а також про правильність визначення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому —Закон „Про ПДВ”) не передбачено окремих правил для визначення бази оподаткування операцій з імпорту товарів для розрахунку сум податкових зобов’язань і сум податкового кредиту.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що позивачем було включено до складу податкового кредиту ПДВ на імпорт, який обчислений з митної вартості товарів, тоді як до складу валових витрат підприємства відносилась фактурна вартість (яка значно нижче митної), що призвело до завищення податкового кредиту лютого 2004 року на суму 38247,65 грн. Відповідач зазначає, що, оскільки різниця між митною і фактурною вартістю не відносилась позивачем до складу валових витрат та відповідно не приймала участі у формуванні прибутку підприємства, то вона не використовувалась у господарській діяльності. З наведеного відповідач робить висновок про те, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту лютого 2004р. суму, яка не призначена для використання у господарській діяльності позивача.
06.06.2006р. позивач подав уточнення до адміністративного позову, у яких, посилаючись на допущену описку, просить суд визнати не чинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000112301/0 від 30.03.2006р.
У судовому засіданні 06.06.2006р. за згодою сторін була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2004 року. За результатами перевірки був складений Акт від 29.03.2006р. № 10/23-513/31075914, згідно з яким виявлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону „Про ПДВ”, в результаті чого позивачу зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету у сумі 36736,00 грн., донараховано ПДВ у сумі 1511,65 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 30.03.2006р., яким позивачу було податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2267,48 грн., у тому числі 1511,65 грн. —основний платіж, 755,83 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
- 05.01.2004р. між позивачем (покупець) та нерезидентом —компанією “LATIMER PRODUCTIONS LIMITED”, London, England (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №LES-2 про придбання товарів згідно додатків;
- відповідно до умов контракту № LES-2 загальна вартість контракту становить 6022800,00 доларів США, розрахунки проводяться в доларах США;
- на виконання умов контракту № LES-2 продавець у лютому 2004р. поставив позивачеві товар, що підтверджується вантажними митними деклараціями № 300824 від 03.02.2004р., № 300945 від 05.02.2004р., № 300944 від 05.02.2004р., № 300942 від 05.02.2004р., № 300988 від 06.02.2004р., № 300987 від 06.02.2004р., № 301040 від 09.02.2004р., № 301126 від 10.02.2004р., № 301292 від 13.02.2004р., № 301293 від 13.02.2004р., № 301271 від 13.02.2004р., № 301270 від 13.02.2004р., № 301291 від 13.02.2004р., № 301290 від 13.02.2004р., № 301289 від 13.02.2004р., № 301288 від 13.02.2004р., № 301318 від 16.02.2004р., № 301317 від 16.02.2004р., № 301309 від 16.02.2004р., № 301427 від 17.02.2004р., № 301452 від 18.02.2004р., № 301494 від 19.02.2004р., № 301549 від 20.02.2004р., № 301778 від 26.02.2004р., № 301868 від 27.02.2004р., № 301869 від 27.02.2004р., № 301865 від 27.02.2004р., № 301866 від 27.02.2004р., № 301867 від 27.02.2004р.;
- загальна митна вартість відвантаженого товару становила 695629,10 грн., а загальна фактурна вартість відвантаженого товару —504390,89 грн., ввізне мито складало 45042,22 грн.;
- позивач, виходячи з митної вартості товару і ввізного мита, сплатив на рахунок Дніпропетровської митниці суму ПДВ у розмірі 148134,27 грн. та відніс вказану суму до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість у лютому 2004р. (рядок 12.1, „ПДВ, сплачений митним органам”);
- водночас, позивачем було віднесено до складу валових витрат суму від придбання у нерезидента товарів у розмірі 504390,89 грн., тобто виходячи з фактурної вартості імпортованого товару;
- в акті перевірки відповідач підтверджує наведені вище відомості, тому суд керується ч. 3 ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, визнаються сторонами можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин;
- в акті перевірки відповідач робить висновок про те, що по операціях з придбання товарів до складу податкового кредиту відноситься та частка ПДВ, сплаченого на
- митниці, яка відповідає вартості товару, що відноситься до складу валових витрат, і тому позивач мав віднести до складу податкового кредиту з ПДВ на 38247,65 грн. менше.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі наступного.
Підпунктом 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону „Про ПДВ” встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.
Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Закону „Про ПДВ” платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.
Пунктом 10.1 ст. 10 Закону „Про ПДВ” встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону.
Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону „Про ПДВ” для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
З наведених норм вбачається, що позивач правомірно визначив базу оподаткування з ПДВ, виходячи саме з митної вартості товарів, оскільки фактурна вартість товарів була менша, ніж митна.
У відповідності з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону „Про ПДВ” датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Підпунктом 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону „Про ПДВ” визначено, що для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
Згідно з пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про ПДВ” у разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
При винесенні постанови суд враховує, що копії вантажних митних декларацій, надані позивачем у матеріали справи, свідчать про сплату позивачем ПДВ на користь Дніпропетровської митниці.
Таким чином, у лютому 2004р. у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ у розмірі 148134,27 грн., оскільки документи, надані позивачем у матеріали справи, достеменно підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість митному органу, а також розмір митної вартості товарів, що беззаперечно дозволяє позивачу віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену митному органу.
Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2004р. 148134,27 грн.
При цьому відповідачем порушено ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про ПДВ”, відповідно до якої у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються, то суд при вирішенні спору звертає увагу на наступне.
Зазначена відповідачем норма не дозволяє відносити до складу податкового кредиту суму ПДВ з придбання товарів, вартість яких не відноситься до валових витрат.
Але відповідачем не враховано, що факт не віднесення позивачем вартості товарів у повному обсязі до складу валових витрат, не свідчить про те, що у цьому випадку позивач не мав права відносити цю суму до складу валових витрат. Тобто відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що вартість придбаних позивачем товарів не може бути віднесена до складу валових витрат.
Крім того, посилання відповідача на те, що у порушення п. 4.3 ст. 4 Закону „Про ПДВ” позивач не включив до суми податкових зобов’язань суму ввізного мита не приймаються судом, оскільки, по-перше, в оскаржуваному податковому-повідомленні рішенні і в акті перевірки не міститься посилання на порушення позивачем п. 4.3 ст. 4 Закону „Про ПДВ”, а по-друге, вказані твердження відповідача не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Також є неправомірними посилання відповідача на те, що в подальшому реалізація товарів на території України була здійснена позивачем, виходячи з фактурної вартості, оскільки, подальший продаж товарів не стосується визначення податкових зобов’язань і податкового кредиту при ввезенні (імпорту) товарів на митну територію України.
Таким чином, донарахування відповідачем податку на додану вартість у розмірі 1511,65 грн. порушує права та законні інтереси позивача.
За вказаних обставин, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і визнати нечинним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Астра” повністю.
Визнати не чинним повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000112301/0 від 30.03.2006р.
Стягнути Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Астра” (49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143, п/рахунок 26004111599001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЗКПО 31075914) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
09.06.2006р.