ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 р. | № 5/175-05 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра”, с. Великий Вистороп Лебединського району Сумської області,
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006
зі справи № 5/175-05
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Великий Вистороп” в особі ліквідатора Підгорного В.М., с. Великий Вистороп Лебединського району Сумської області,
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра”,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі Лебединського відділення № 3233, м. Лебедин Сумської області,
про визнання недійсним договору міни і вилучення майна з чужого незаконного володіння
та зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра” (далі –СТОВ “Довіра”)
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Великий Вистороп” (далі –СТОВ “Великий Вистороп”),
відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Лебединського відділення № 3233 (далі –Банк)
про визнання недійсним договору застави,
за участю представників:
СТОВ “Великий Вистороп” – Гученко Н.В.,
СТОВ “Довіра” –Лустенко Т.О., Жаренка В.Ф.,
Банку – Калюжного Ю.М., Шумило Ю.В.,
ВСТАНОВИВ:
СТОВ “Великий Вистороп” звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним укладеного сторонами договору міни від 31.07.2004 та вилучення з незаконного володіння СТОВ “Довіра” майна, яке є предметом застави відповідно до договору застави від 17.04.2003, укладеного позивачем з третьою особою.
СТОВ “Довіра” подало зустрічний позов, у якому просило визнати недійсним зазначений договір застави від 17.04.2003.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.01.2006 (суддя Соп’яненко О.Ю.) у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Прийняте рішення мотивовано відсутністю у СТОВ “Великий Вистороп” права власності на предмет застави.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 (колегія суддів у складі: Афанасьєв В.В. –головуючий, судді Бухан А.І., Шевель О.В.) рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення про задоволення первісного позову і відмову в задоволенні зустрічного позову. Рішення апеляційної інстанції мотивовано перебуванням предмету застави на момент укладення відповідного договору у власності СТОВ “Великий Вистороп” та укладенням договору міни від 31.07.2004 всупереч приписам чинного законодавства (без згоди заставодержателя).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СТОВ “Довіра” просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 01.04.2003 СТОВ “Великий Вистороп” і Банком укладено кредитний договір № 9, відповідно до умов якого СТОВ “Великий Вистороп” одержало кредит у сумі 100 000 грн.;
- з метою забезпечення повернення кредиту СТОВ “Великий Вистороп” і Банком 17.04.2003 укладено договір застави, відповідно до умов якого СТОВ “Великий Вистороп” передало в заставу молодняк великої рогатої худоби в кількості 262 голови загальною вагою 66 666 кг по ціні 3 грн. за 1 кг, загальною вартістю 200 000 грн., згідно з актом-описом майна (додаток № 1), який є невід’ємною частиною цього договору;
- 31.07.2004 СТОВ “Великий Вистороп” і СТОВ “Довіра” уклали договір міни, відповідно до умов якого СТОВ “Великий Вистороп” передало СТОВ “Довіра” молодняк великої рогатої худоби (90 голів вагою 8 907 кг) та 28 голів корів (вагою 10 920 кг) загальною вартістю 50 000 грн. в обмін на 66 058 кг пшениці вартістю 50 000 грн.;
- 03.08.2004 господарським судом Сумської області порушено провадження зі справи № 7/97-04 про банкрутство СТОВ “Великий Вистороп”, у межах провадження з якої майнові вимоги Банка визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів як забезпечені заставою (перша черга);
- в процесі проведення ліквідаційної процедури встановлено, що передане Банку в заставу майно у СТОВ “Великий Вистороп” відсутнє.
Причиною даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання недійсними договору застави від 17.04.2003 та договору міни від 31.07.2004.
Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
СТОВ “Великий Вистороп” свої позовні вимоги мотивувало укладенням договору міни від 31.07.2004 всупереч приписам частини другої статті 17 Закону України “Про заставу” та частини другої статті 586 Цивільного кодексу України без згоди заставодержателя, зазначивши при цьому, що договір міни від імені кожної з двох сторін підписано одним й тим самим представником.
СТОВ “Довіра” зустрічний позов з посиланням на статтю 11 Закону України “Про заставу” та статтю 583 Цивільного кодексу України обґрунтувало відсутністю у СТОВ “Великий Вистороп” права власності на майно, що становило предмет застави.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте ні місцевим, ані апеляційним судом: не встановлено, чи є майно, передане СТОВ “Великий Вистороп” за договором міни від 31.07.2004, тим самим, яке становило предмет застави за договором застави від 17.04.2003; не перевірено доводи позивача щодо укладення договору міни від 31.07.2004 однією особою, яка одночасно представляла інтереси двох сторін договору; не з’ясовано, які саме права та інтереси СТОВ “Довіра” порушено (яким чином) внаслідок укладення СТОВ “Великий Вистороп” і Банком договору застави від 17.04.2003.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 зі справи № 5/175-05 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов