ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 червня 2006 р. |
№ 1/311 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого, судді: суддів: |
Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
|
касаційну скаргу |
Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 |
|
на рішення |
господарського суду Донецької області від 16.11.2005 |
|
та постанову |
Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2006 |
|
у справі |
№ 1/311 |
|
за позовом |
Виконавчого комітету Чернухинської селищної ради, смт. Чернухине, Перевальський р-н. Луганська обл. |
|
до |
Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 |
|
про |
стягнення збитків у сумі 72063,00грн. |
|
за участю представників сторін: |
|
від позивача: |
Неня І.М. за дов. від 16.06.2006 |
|
від відповідача: |
ОСОБА_1 -підприємець ОСОБА_2 за дов. від 20.12.2005 |
ВСТАНОВИВ:
18.08.2005 року Виконавчий комітет Чернухинської селищної ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення на підставі ст.ст. 612, 621, 623 Цивільного кодексу України збитків, спричинених громаді у сумі 72063, 00грн.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями з боку підприємця стосовно невиконання ним умов договору від 21.07.2003 щодо пристрою кроквяного двоскатного даху.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2005, виправленим ухвалою від 22.12.2005 (суддя: Азарова З.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2006 (судді: Запорощенко М.Д. -головуючий, Волков Р.В., Москальова І.В.) - позов задоволений, з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Чернухинської селищної ради стягнуті збитки у сумі 72063,00грн.
Судові рішення вмотивовані умовами укладеного між сторонами договору та приписами ст. ст. 526, 623 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, приватний підприємець - ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти постанову, якою припинити провадження у справі.
В судовому засіданні касаційної інстанції скаржником змінені вимоги касаційної скарги, згідно з якими останній просить відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї скаржник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зауважує на неправильній правовій оцінці обставин справи та помилкових висновках, зроблених судами при недоведених належним чином доказах.
Зокрема, підприємець посилається на те, що суди не з'ясували обставини і ступінь розібрання об'єкта незавершеного будівництва; послалися на чинність неукладеного між сторонами договору будівельного підряду; не залучили до участі у справі територіальну громаду Чернухинської селищної ради; суд апеляційної інстанції прийняв в якості доказу розібрання відповідачем об'єкта незавершеного будівництва акт від 23.03.2004, незважаючи на те, що даний акт в матеріалах справи не згадується, останній з'явився після винесення Донецьким апеляційним господарським судом ухвали від 15.02.2006 року.
Скаржник вважає, що суд, всупереч приписам Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” визнав спірний договір як такий, що не є приватизаційним та безпідставно визнав його договором будівельного підряду; надаючи оцінку спірному договору суд по суті веде мову про зобов'язання підприємця, які цим договором не передбачені, а зазначені в неукладеному відповідачем договорі будівельного підряду НОМЕР_1; докази передачі підприємцю будівельного майданчику та проектно-кошторисної документації в матеріалах справи відсутні, як і відсутній розрахунок розміру завданих виконкому збитків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке:
В силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти такі докази.
Господарськими судами встановлено, що між сторонами у справі укладений договір від 21.07.2003, згідно з яким на приватного підприємця покладений обов'язок виконати інвестиційні зобов'язання щодо пристрою кроквяного двоскатного даху на суму 69 055,00 грн., визначену кошторисом.
Позовні вимоги виконкому обґрунтовані приписами статті 623 Цивільного кодексу України, якою передбачено відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.
Відповідно до цієї статті боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується за наявності вини несправного боржника.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Проте, за загальним правилом про відшкодування заподіяних збитків, на кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому, кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й підтвердити їх документально.
Встановивши, що підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності приватного підприємця ОСОБА_1 стало невиконання ним прийнятих на себе за договором купівлі-продажу від 21.07.2003 інвестиційних зобов'язань, суди не звернули увагу на те, що виходячи із умов договору позивач просить відшкодувати вартість будівельних матеріалів, отриманих підприємцем в результаті розбирання будівлі незавершеного будівництва дільничної лікарні (підвальна частина та другий поверх) на суму 72063,00грн., але в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження як факту розбирання підприємцем будівлі, так і завданих цим збитків із зазначенням їх розміру. Що стосується невиконання підприємцем інвестиційних зобов'язань, на яких наполягає позивач, суди при розгляді справи не звернули увагу на те, що вартість інвестиційних зобов'язань підприємця встановлена п. 3.1. договору у сумі 69055,00грн., відповідно до п.7.3 цього договору у разі невиконання інвестиційних зобов'язань, покупець сплачує суму інвестиційних зобов'язань згідно звіту про оцінку майна та неустойку у розмірі 20% від суми інвестиційних зобов'язань.
Висновки судів про те, що підприємцем було виконано розбирання будівлі з вивезенням матеріалів, вартість яких визначена експертною оцінкою, не ґрунтуються на належних доказах в цій частині.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В ході розгляду справи судами витлумачені умови укладеного 21.07.2003 договору, як договору підряду, при цьому, поза увагою судів залишилося те, що зазначений договір укладений після засідання конкурсної комісії 15.07.2003, за рішенням якої на конкурс виставлене незавершене будівництво головного корпусу лікарні, переможцем якого був визначений приватний підприємець ОСОБА_1
Крім того, суди не дали належної оцінки доводам підприємця стосовно того, що передача об'єкта приватизації фактично не відбулася, оскільки договір, в порушення п. 3.1, не був нотаріально посвідчений.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” (зі змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За таких обставин, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду необхідно всебічно і повно перевірити обставини справи, проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів доказування у даній справі, з'ясувати в чому полягають завдані позивачеві збитки -у розмірі невиконаних інвестиційних зобов'язань чи у вартості будівельних матеріалів в результаті розбирання будівлі, встановити їх розмір та вирішити спір по суті з ухваленням законного і обґрунтованого рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2006 у справі № 1/311 -скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 -задовольнити частково.
|
Головуючий, суддя |
Т. Добролюбова |
|
Суддя |
Т. Гоголь |
|
Суддя |
Л. Продаєвич |